2. Філософія релігії.
Базовим розділом релігієзнавства є філософія релігії.
Філософія релігії -- сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які дають філософське тлумачення релігії.
Філософські поняття, категорії і концепції дають змогу теоретично осягнути релігійний феномен.
Осмислення релігії завжди було складовою світового історико-філософського процесу. Як специфічна сфера ре-лігієзнавчих досліджень філософія релігії відокремилася ще в XVII ст. її фундатором справедливо називають голландського філософа Бенедикта Спінозу (1632--1677), у творчості якого феномен релігії вперше постає як філософська проблема. Найбільшого ж розвитку філософія релігії набуває в працях англійського філософа Давида Юма (1711-- 1776) та німецьких філософів Іммануїла Канта (1724--1804) і Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля (1770--1831).
Починаючи з Нового часу, у філософії релігії окреслюються два варіанти її подальшого розвитку:
1) філософське дослідження релігії і
2) філософська теологія.
Тоді ж започатковуються і дві основні форми філософії релігії: філософське релігієзнавство і філософська теологія. Філософське релігієзнавство вивчає релігійне ставлення до дійсності, передусім до Божої реальності. Філософська теологія (богословя) апелює до осмислення основного обєкта релігії -- реальності Бога. Однак обидві форми взаємоповязані: філософське дослідження релігії не може не стосуватись обєкта релігії, а філософська теологія завжди передбачає певну концептуалізацію дійсного чи нормативного ставлення людини до Бога.
Проблемне поле філософії релігії утворюють у першу чергу онтологічні питання: проблеми ірраціонально-буттєвих витоків релігійної віри, сутності релігії, відношення людини і Бога, часу і вічності, «ніщо» й абсолюту, богопізнання, доказів буття Бога, існування священного тощо.
Однією з головних рис філософії релігії є її людино-мірність, адже будь-яка проблема тут розглядається через відношення «людина -- надприродне». У рамках цього відношення виникають, зокрема, питання сенсу життя, співвідношення Божественного провидіння і свободи волі, священного і профанного, добра і зла тощо.
У сучасній філософії релігії стрижневими є й гносеологічні питання: чи є релігійні міркування та висловлювання знаннями подібно до наукового знання про дійсність категоріями можна передати релігійні вірування; чи с релігійні вірування раціональними, що є спільного між наукою і релігією та ін.
Значне місце посідає й проблема сенсу мови релігії. Філософські зусилля спрямовуються на визначення статусу мови релігії (це особлива «релігійна мова» чи «релігійне використання мови»?); на пошук критеріїв усвідомлення мовних виразів, що використовуються у спілкуванні віруючих; на описування співвідношення у цій мові свідомого та несвідомого, усвідомленого й істинного (хибного), осмисленого і граматично правильного тощо.
Інтерпретація релігії у філософії релігії залежить від контексту певного філософського напряму -- екзистенціалізму, феноменології, філософії життя, герменевтики, позитивізму тощо.
- 125. Релігієзнавство як специфічна сфера гуманітарного знання
- Релігієзнавство як поняття і як автономна дисципліна гуманітарного знання.
- 1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
- Тема 1. Релігієзнавство як наука
- Тема 1. Релігієзнавство як наука
- Тема 1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
- Тема 1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
- Тема 1 релігієзнавство як галузь гуманітарного знання