3. Історія релігії.

Слідом за філософією релігії у межах філософського знання формується й історія релігії.

Історія релігії -- розділ релігієзнавства, який розглядає плинний у часі релігійний феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і зберігає інформацію про релігії, що існували або існують.

Перші праці з історії релігії зявляються вже у XVIII ст. завдяки творчим зусиллям французьких дослідників Шарля де Бросса (1709--1777) і Шарля-Філіпа Дюпюї (1742--1809). Значний внесок у розвиток історії релігії зробили англійські вчені Вільям Робертсон-Сміт (1846--1894), англійський ентограф, дослідник первісної культури Едуард-Бернет Тайлор (1832--1917), англійський історик, етнограф Джеймс-Джордж Фрезер (1854-- 1941), австрійський теолог, етнограф і лінгвіст Вільгельм Шмідт (1868--1954).

Історія релігії, з одного боку, аналізує релігію як певну замкнену систему, з іншого -- вивчає соціально-історичний та історико-культурний контексти її побутування. Дослідження тут ведуться в межах загальної історії релігії, історії певних конфесій, наприклад християнства, ісламу, буддизму, або країнознавчої історії релігії (історія українського православя, історія релігії в Англії тощо). При цьому визначаються загальні закономірності історичного розвитку релігії, особливості поєднання в цьому процесі обєктивного і субєктивно, стихійного і свідомого, традиційного й інноваційного тощо.