Рігведа.

(Космогонічний гімн) XX книга X гімн 129)

1. Тоді не було ні сущого, ні несущого Не було ані простору, ані неба над ним Що в русі було? Де? Під чиєю опікою? Чим були води, бездонні, глибокі?

2. Був морок, від початку темрявою вкритий Все було єдиним без ознак океаном. Зародок буття в пустоті містився Став тим Єдиним силою свого жару.

3. Тоді не існувала ні смерть, ні безсмертя, Між днем і ніччю не було різниці, Власною силою Єдине без подиху дихало. І нічого іншого крім нього не було.

4. Але ось, пристрасть виникла з початку, Стаючи думки найпершим висівом, Зв’язок буття з небуттям зусиллям розуму Знайшли мудреці, у власному серці шукаючи.

5. Наскрізь проникає промінь їх пізнання – Чи була вона вгорі, чи знизу? Були надавці зародків, були могутності сили, Розмаїття внизу, згори – прагнення.

6. Але хто знає це все, хто міг би сказати, Звідки народився, звідки виник цей Всесвіт? Боги з’явились, коли цей світ виник, А тому, хто може знати, з чого все походить?