4.1 Про неможливість правових відносин між Богом і людиною

По-перше, нам кажуть, про які правові відносини між Богом і людиною може йти мова? Правові відносини можуть бути лише перед рівними в юридичному відношенні субєктами, які мають взаємні права і обовязки врегульовані законодавством і (або) двосторонніми договорами. Ні про яку рівність людини і Бога мови йти не може, так само, як і про те, що Бог може бути звязаний якимось нормативно-правовим актом.

Насправді, рівність субєктів права перед законом ще не означає рівності їх в юридичному статусі та мірі владних повноважень. Порівнювати Бога з людиною в цьому відношенні некоректно, але так само некоректно порівнювати громадянина і державу, правові відносини між якими, проте, можливі. Інша річ, що громадянин набуває свої субєктивні права і обовязки з волі законодавця. Тут ключ до вирішення поставленої проблеми. Правові відносини між Богом і людиною є можливими, якщо їх ініціатором і законодавцем виступає Бог.

Бог дійсно не може бути звязаним ніякими законами, бо Він повністю суверенний. Але Біблія говорить про те, що Бог добровільно накладає на Себе певні зобовязання або обітниці, і, будучи вірним і праведним, обовязково їх дотримує. Будь який завіт Бога з людиною полягає в тому, що Бог бере на себе певні зобовязання. Іноді завіт передбачає певні зобовязання з боку людини, іноді він є безумовним, як, наприклад, заповіт з Давидом (2 Сам.2:7). Ці заповіти мають всі формальні ознаки нормативно-правових актів, включають в себе права, обовязки та відповідальність сторін. Можна заперечити, що відповідальність з боку Бога не передбачена. Але справа в тому, що Бог в принципі не може порушити Своїх зобовязань. Це суперечить Його природі.