Загальна характеристика священної книги ісламу – Корану

реферат

2.1 Загальна структура та стилістика книги

Коран написаний римованою прозою класичною арабською мовою і поділений на 114 сур - глав, або одкровень (араб. сура - шеренга, ряд), які складаються з айатів, тобто віршів (араб. айа - знамення). До речі, в інших книгах, в тому числі арабською мовою, для позначення глави або частини книги слово «сура», як правило, не використовується. Цим, як і багатьма іншими рисами, протягом століть підкреслюється унікальність Корану та його побудови, його неповторність [2, 5 c.].

Між сурами відсутній логічний звязок, що пояснюється їх розташуванням: найдовші сури розміщені на початку (окрім «Фатіха», або «Прологу» - молитви, що відкриває Коран і має для мусульман значення на зразок християнської молитви «Отче наш»), найкоротші - в кінці. Кожна сура зазвичай присвячена кільком темам водночас, хоча в межах окремої глави відчувається прагнення зберегти єдність теми та сюжету. Уважне зіставлення контекстів кожної сури та аналіз близьких за сюжетом контекстів показав, що всередині глав різні сюжети насправді взаємоповязані за допомогою змістових аллюзій, котрі часом дуже складні або незрозумілі для сучасної людини. Уважне ставлення мусульман до хронологічної послідовності айатів призвело до того, що у більшості випадків в сури обєднані айати, що були вимовлені в один і той самий період. Виключення окремо оговорюються в коранічних коментарях. [3, 22 c.]

Для Корану характерна особлива своєрідна стилістика. Це проповідь, де сюжети та мотиви перебивають одне одного, змінюються пряма мова та оповідь від третьої особи. Ритмованість тексту, римованість більшості айатів створюють складно організовану ораторську прозу схожу на заклинання. Римована проза такого типу називається у арабів садж.

Постійне повторення фраз та часом і сюжетів - принципово важлива риса Корану. Він складається з багатьох «паралельних місць», які мають схожість за сюжетом і виразами з іншими місцями Корану. Так створюється кілька вимірів коранічного тексту. У Корані також багато суперечливих між собою айатів; проте ці суперечливості часто діалектичні та доповнюють одне одного, описуючи складний образ світу та бога. Ті ж із них, що стосуються права та ритуалу, трактуються згідно з указаннями, які містяться в самому Корані (айат, що був створений пізніше, скасовує попередній).

Залежно від часу та місця їх виголошення сури поділяються на «мекканські» (610-622 рр., Мекка, 90 сур) і «мединські» (622-632 рр., Медина, 24 сури) [5, 175 c.] Деяку різницю в стилі та будові глав Корану мекканської та мединської груп пояснюють певною еволюцією самого Мухаммеда, його поглядів, знань, переконань та позицій. Мекканський період поділяють на три менші періоди. Найбільш ранній з них представлений короткими сурами, особливо схожими на заклинання. В них - стисле викладення догматів єдинобожжя, мальовничі картини Судного дня, пекельних мук грішників. Мова цих сур лаконічна, фрази короткі, рими різкі. У багатьох випадках слова підібрані скоріше за своєю звуковою виразністю, ніж за змістом, а іноді явно підказані римою та ритмом. З художньої сторони, ці сури - найяскравіші частини Корану.

Другий період зазвичай називають «рахманським». В цей час особливо часто використовується для позначення Аллаха термін Рахман (Милостивий), суворість Аллаха порівняно з попереднім періодом дещо помякшується. Ті самі ствердження, заклинання, прокляття, застереження стають більш змістовними, думки виражаються докладніше; зявляються перші сказання. Потім починається «пророчий період», на який припадає більша частина сказань. Доводячи історичну закономірність своєї діяльності, Мухаммед розповідає та переповідає історії давніх пророків. Тут зявляється більша послідовність ідей та подій, викладення стає більш звязним, з великими шматками тексту, що складають композиційно одне ціле.

В Медині змінюється весь спосіб життя общини мусульман. Змінились зміст та стиль Корану; проповідь стала довшою та монотонною, більше місця в ній займали правила та закони, сповнені земних побутових деталей. Мединські айати складніші і довші за мекканські. Але і тут є цікаві сказання, які одночасно є привабливими художньо та загостреними ідейно. [3, 24 c.]

Текст Корану обривчастий та нерідко суперечливий. Мухаммед сам відчував цю нелогічність і пояснював протиріччя тим, що Аллах у черговому своєму посланні сам смінив свої початкові судження з даного питання, відповідно тепер треба керуватися його останнім словом. [1, 118 c.]

Більша частина Корану - діалогічна полеміка між Богом, противниками ісламу й тими, хто вагається. Його зміст становлять проповіді Мухаммеда, уславлення Бога, закони, легенди, полеміка з євреями і християнами. У ньому можна виділити 4 основних пласти:

· релігійні погляди на світ, догматичне та культове вчення ісламу;

· правові та моральні норми, обряди й традиції арабських племен, покладені згодом в основу правової та моральної системи ісламу;

· давньосемітські, давньоарабські, іудейсько-християнські та інші міфи, легенди про пророків та їх діяння;

· фрагменти фолькльору доісламської епохи, відомості історичного, етнографічного, географічного характеру. [4, 310 c.]

Делись добром ;)