Значення релігійного чинника в політиці

реферат

2. Релігія, як фактор політичного життя суспільства

Як форми суспільної свідомості, релігія та політика постійно взаємодіють, оскільки їх носії практично одні й ті самі. Тому їхній взаємовплив буде існувати до тих пір, поки вони будуть фігурувати в житті суспільства. Взаємозвязок релігії та політики відбувається на двох рівнях - структурному та функціональному.

Структура політики охоплюю політичну свідомість, політичну діяльність, політичні організації та відносини. А структура релігії - релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні організації та відносини. Відповідно, складові релігії та політики взаємоповязані. Найтісніша взаємодія існує між першими трьома складовими обох систем.

Релігійна свідомість. Має теоретичний та побутовий рівні. Найбільший вплив на формування та розвиток політики має теоретичний рівень релігії, що формується перш за все на основі текстів Священних Книг: Веди, Тріпітака, Авеста, Біблія, Коран тощо; Святого Перекладу(перекладу отців християнської церкви, Сунна тощо), інших книг віро повчального характеру. Теоретична релігійність є основою не лише богословських, а майже всіх розгорнутих філософських, етичних і соціально-політичних вчень. Вона безпосередньо впливає на формування та пояснення певного політичного устрою, громадських відносин, повязаних з проблемою публічної влади. З іншого боку, інститути публічної влади разом з релігійними інституціями утверджують сформовані стереотипи свідомості та поведінки віруючих.

Релігійна діяльність індивідів. Розділяється на культову і некультову. Віруюча людина в своїй некультовій релігійній діяльності на теоретичному та практичному рівнях може впливати на політичне життя суспільства виконанням політичних замовлень влади чи її критики, вдаючись до релігійних доктрин.

Релігійні організації. Найтісніше взаємодіють з політичним життям суспільства, є інституціалізованою формою релігійних культових систем. Як важливі соціальні інституції, вони покликані впорядковувати співіснування та діяльність людей, покладаючись на функції інституцій публічної влади.

Відносини інститутів публічної влади з релігійними організаціями можуть змінюватися від домінування певних світських суспільних інститутів і визначення ними особливостей розвитку релігійного фактору аж до повного підкорення світських інституцій релігійним. Залежить це від конкретного місця і часу діяльності релігійних, громадських інституцій, типу релігійних організацій. Церква, що має велику кількість послідовників у певній країні, може диктувати (завдяки своїм численним адептам) вигідні їй умови, впливати на діяльність політичних інституцій, партій. В більш гіршому становищі знаходяться секти та харизматичні культи, функціонування яких завжди ускладнювалося саме на політичному рівні. Утиски, репресії проти прибічників окремих церкв, сект, культів нерідко спричинялись економічною, політичною нестабільністю суспільства [3].

Тісний звязок політики та релігії зумовлений і основними функціями релігії у суспільстві. У релігії є безліч соціальних функцій, більшість з який опосередковано через соціум все ж таки впливають на політику, але безпосереднє відношення до неї мають наступні:

1. Світоглядна функція. Сформовані за допомогою релігії світорозуміння, світовідчуття і тому подібне може спонукати віруючу людину до конфлікту з носіями або субєктами політики (державою, партією, рухом, особою тощо), як що їх принципи, конкретні дії суперечать поглядам, оцінкам і нормам релігійного індивіда чи інституції.

2. Регулятивна функція зорієнтована на управління діяльністю, поведінкою віруючих, благоустрій відносин між ними. До новіших часів історії людства релігія одноосібно займалася розробкою певних норм співіснування (мораль, релігійне право), стандартів поведінки (виховання) індивідів, встановлювала систему контролю над їхньою діяльність, заохочення та покарання, виробляла та впроваджувала у свідомість бажані мотиви діяльності членів суспільства. Це давало можливість співвідносити конкретні ситуації, вчинки з привитими віруючим системами цінностей.

3. Легітимна функція виконується релігією тоді, коли релігійна позиція підтримує чи навпаки засуджує владу, її ідеї чи діяння. Політики часто звертаються до релігії, як до структури, що підтримує загальнолюдські цінності, обертаючи престиж релігії на свою користь.

4. Інтегруюча функція проявляється в реалізації величезного інтегруючого потенціалу релігії. Відомий французький соціолог Е. Дюркгейм вбачав у релігії засіб зміцнення суспільства за рахунок єднання індивідуума з соціумом. Не звязана державними кордонами, релігія, космополітична та загальнопланетарна за своїм характером, в змозі зближати різнорідні соціальні прошарки, сили, народи і країни.

5. Диференціююча функція обумовлює наявність розподілу сфер впливу різних релігій. Будь-яке єдине суспільне утворення може бути розбите на кілька різноконфесійних частин, чи це територіально ціла держава, чи однорідна по складу соціальна група [4].

Таким чином, політика та релігія тісно взаємоповязані як на структурному, так і на функціональному рівнях.

Делись добром ;)