Католицизм. Його основні догмати

реферат

Основні доктрини католицизму

Католицизм має багато спільного з православям і водночас відрізняється від інших напрямів у християнстві системою віровчення, культу, особливими засобами пристосування до стрімкої зміни соціальної дійсності і нової релігійної свідомості. Католицизму, звісно, притаманні догмати християнства, але він має специфічні риси, особливості, котрих не знає православна церква. Наприклад:

1. Догмат про філіокве (і від Сина) - це католицький додаток до Символу віри в якому говориться, що Святий Дух сходить від Бога - Отця. Додаток слів «і від Сина» (з лат. - філіокве) був затверджений на Толедському церковному соборі в 587 році.

2. Догмат про чистилище, визнаний у 1439 році на Флорентійському соборі. Вчення про чистилище полягає у тому, що душа людини після смерті потрапляє в чистилище, місце між пеклом і раєм, де може очиститись від гріхів і в подальшому переходити в рай чи в пекло. Очищення душ здійснюється шляхом різноманітних випробувань (наприклад, очисний вогонь). Рідні і близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкві можуть полегшити випробування душі, що перебуває в чистилищі. Доля душі визначалася, таким чином, не тільки поведінкою людини в земному житті, а й матеріальними можливостями рідних покійного. Це вчення використовується для впливу на людей, аби примусити їх слідувати вказівкам духівництва. Православна та протестантські церкви заперечують вчення про чистилище, хоча в православї, наприклад, є своє вчення про митарства душі грішника протягом 40 днів після смерті. Згодом над душею відбувається суд і вона відправляється до раю чи пекла аж до настання Страшного суду.

3. Догмат католицької церкви, що відрізняє її від інших течій в християнстві, є догмат про непогрішимість Папи Римського. Він полягає у тому, що Папа Римський є намісником Бога на землі. Цей догмат став формуватися у V ст., а у 1870 році набув юридичної чинності за рішенням Вселенського собору у Ватикані. Згідно цього твердження, Папа Римський, виступаючи з питань віри і моралі з амвону, тобто виконуючи обовязки пастиря всіх католиків, є непогрішимим. Аби обґрунтувати претензії Папи на виключне становище серед інших духовних осіб, римське духівництво поширило легенду про те, немовби першим римським єпископом за дорученням Христа був апостол Петро, а всі Папи є його намісниками і спадкоємцями Христа на Землі. В середині VIII ст. була сфабрикована фальшива грамота - так званий «дар Костянтина». В ній стверджувалось, буцімто в IV ст. римський імператор Костянтин I надав Папі Сильвестру I імператорську владу над Римом, Італією і всією західною частиною Римської імперії. Ведучи боротьбу за духовну і світську владу, Папи йшли на численні союзи з королями, користувалися опікою могутніх феодальних кіл суспільства, невпинно примножували свої багатства і посилювали політичний вплив.

4. Дуже важливим положенням католицизму є теза про особливу роль духівництва. За католицьким віровченням людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги духівництва, яке має значні переваги над мирянами і повинне мати надзвичайні права та привілеї. Зокрема, католицьке віровчення забороняє віруючим читати Біблію, оскільки, мовляв, це є виключне право духівництва. Католицизм вважає канонічною лише ту Біблію, яка написана латиною, що невідома переважній частині віруючих.

Також згідно з католицькою догматикою, духівництво має особливі права на причастя. Якщо миряни причащаються лише «тілом Божим», то духівництво - і його кровю. Цим підкреслюються особливі заслуги перед Богом.

Католицька догматика встановлює необхідність систематичної сповіді віруючих перед духівництвом. Кожен католик повинен мати свого духівника і регулярно звітувати йому про свої думки і вчинки; без систематичної сповіді спасіння неможливе. Завдяки цій вимозі католицьке духівництво проникає в особисте життя віруючих, кожний крок яких перебуває під контролем. Систематична сповідь, таким чином, дозволяє католицькій церкві здійснювати значний вплив на суспільство, особливо на жінок.

5. Серед релігійних положень католицької церкви є і таке: немовби Христос, Богоматір і святі мають таку кількість заслуг, що їх вистачить для забезпечення потойбічного блаженства всьому існуючому в майбутньому людству. Весь цей запас «добрих справ» Бог надав у розпорядження католицької церкви; остання на свій розсуд може відділити певну частину цих «добрих справ» віруючим для спокутування гріхів і особистого спасіння, але за це віруючі повинні платити церкві. Продажем Божественної благодаті «завідував» спеціальний трибунал при Папі. Там за гроші можна було отримати індульгенцію - папську грамоту, яка давала віруючим відпущення гріхів або визначала час, протягом якого можна було грішити, тобто коїти злочини.

Папа Бенедикт XII в XIV ст. запровадив прейскурант на відпущення гріхів, у якому зі знанням справи перелічувались всі види злочинів і засоби їх виконання, за які можна було отримати спокуту, - за певну суму грошей, зрозуміло. Цей «прейскурант» знаходиться в Публічній бібліотеці Санкт - Петербурга. Ось деякі розцінки з цього «прейскуранту»:

· «відпущення для монаха, який носить вузьконосі ботинки і одежу з завязками» - 5 гросів;

· «відпущення для того, хто підробив які - небудь апостольські грамоти» - 17-18 гросів;

· «відпущення за вбивство аббата або іншого священника, нижче єпископа» - 8 або 9 гросів;

· «відпущення для того, хто вбив мирянина» - 5 гросів;

· «відпущення для того, хто вбив батька, матір, брата, сестру, дружину або іншого кровного родича» - 5-6 гросів.

· «відпущення за крадіжку, підпал» - 8 гросів тощо;

Того, хто сплатив гроші, церква визволяла не тільки від кари, а й від самої вини за скоєний злочин. Амністія за минулі й наступні злочини приносила значний прибуток майже до XVII ст., коли під тиском громадської думки папство змушене було майже припинити торгівлю індульгенціями. Але, хоча і в значно менших розмірах, ця діяльність католицької церкви не припиняється остаточно й досі. Католицький кодекс присвячує індульгенціям статті, а при прийнятті священником присяги йдеться, крім іншого, й про таке: «Стверджую, що Ісус Христос наділив церкву владою надавати індульгенції і що їх використання приносить християнам користь». Тепер монахи і священники не продають індульгенції на базарах, як це було в XVI ст., але в кожному ватиканському магазині в Римі, що веде торгівлю предметами культу, віруючий або турист може купити собі за помірну плату індульгенцію за підписом кардинала і Папи Римського, в якій вказується, що людині прощаються всі гріхи на випадок раптової смерті або неможливості покаятися перед смертю. Вартість індульгенції - від 5$ і вище, залежно від якості паперу, малюнка і портрета Папи Римського, що прикрашає кожен примірник. Є також індульгенції вартістю в кількасот доларів, виконані відомими художниками, з золотим тисненням. Тобто при виготовленні індульгенцій їх поширювачі почали діяти більш розважливо, враховуючи те, що є миряни бідні і багаті.

6. Догмат про Непорочне зачаття Богородиці Діви Марії, проголошений в 1854 році папою Пієм ІX (визнання Богородиці Марії відбулося набагато раніше - на Вселенському соборі в Ефесі у 431 році). Його зміст полягає в тому, що від першої хвилини існування Марії Бог звільнив її не тільки від здійснюваних гріхів, але й від первородного. В 1950 році папа Пій ХІІ затвердив догмат про те, що Богородиця вознеслася на небо не тільки душею, а й тілом. Православні богослови заперечують ці два католицькі догмати, вважаючи, що Діва Марія, як і всі люди, несла «тягар первородного гріха».

7. Своєрідно відправляються в католицтві таїнства та обряди, загальні для християнства. Наприклад, таїнство хрещення відбувається обливанням водою або зануренням у воду, а у православї - тільки зануренням у воду. Таїнство миропомазання в католицтві, що має назву «конфірмація», здійснюється тоді, коли дитині виповниться 7 - 12 років (у православї - після народження). Таїнство євхаристії (причастя) здійснюється на прісному хлібі (у православних на квасному).

8. В католицькій церкві священник після висвячення залишається в цьому званні до самої смерті. Вихід з духовного звання не допускається, хоч функції священника можна і не виконувати. В православї священник може залишати свій духовний сан і обрати інший, бо священство вважається добровільною згодою з Богом.

9. Целібату (безшлюбності) в католицькій церкві повинні дотримуватись не тільки ченці, але й біле духовенство.

10. Миряни в католицизмі можуть вдруге вступати в шлюб у випадку смерті дружини або чоловіка (розлучення заборонене).

11. Вище католицьке керівництво неодноразово висловлювало і висловлює своє вороже ставлення до абортів і навіть до застосування будь - яких протизаплідних засобів.

Делись добром ;)