1.1 Нові території для Царства

Кінцева мета, яку Господь ставить перед кожним віруючим, - стати подібними до Нього та здійснювати такі ж діяння, які здійснював Господь, коли ходив по землі.

Рік Джойнер в своїй книзі "Апостольське служіння", пише: "Апостоли Нового Завіту віддано допомагали один одному, - це очевидно. Павло був явно проти того, щоб вести своє будівництво за рахунок інших людей, і не робив цього, за винятком тих випадків, коли це було вкрай необхідно".

Підтвердження тому слова Павла в 1 Коринтян: "Хто Павло? хто Аполлос? Вони тільки служителі, що ви увірували, і то скільки кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, через що й садить і хто поливає, є щось, а [все] Бог повертає.

Садить, і хто поливає одне, і кожен отримає свою нагороду за працею. Бо ми співробітники Божі, [а] ви Боже поле, Божа будівля. Я, що дана мені від Бога благодаті, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на [ньому]; але нехай кожен пильнує, як він будує. Бо ніхто не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос".

З цього уривка Писання також очевидно, що апостол Павло "клав підставу", тобто проповідував євангеліє і насаджував нові церкви, а потім "інший будує" означає, що Павло вирощував учнів.

Про це ж пише Роджер Хедланд у своїй книзі "Місія Церкви у світі": "головна мета служіння апостола Павла полягала в насадженні та із знанням нових церков". Оскільки Павло насаджував багато церков, йому вкрай необхідно було вирощувати учнів, які ставали б пасторами в цих церквах.