Міфологія в житті сучасного українця

контрольная работа

Вступ

Тема контрольної роботи "Міфологія в житті сучасного українця" з дисципліни "Історія української культури".

Мета роботи - розкрити, яку роль грає міфологія в житті сучасного українця під впливом різних політичних та соціальних теч.

Питання збереження та розвитку української національної культури особливо важливі в умовах реалізації завдань будівництва культури незалежної України. Український народ набуває в історії певного досвіду і втілює його в неповторну систему культурних надбань. Культура виступає водночас і як мірило цивілізованості етносу, і як форма та зміст внутрішнього звязку поколінь. Процес створення і передавання усього найкращого, формування культурної традиції є своєрідною потребою кожної нації.

Протягом усього часу існування український народ розвивав культуру, яка поповнювалася і збагачувалася, незважаючи на постійну загрозу знищення етносу та його асиміляції. Українці творили, спираючись на успадковані від предків і перейняті від інших народів духовні цінності.

Здобуття незалежності у кінці XX ст. створило можливості для розвитку української культури, відкрило нові перспективи. Незважаючи на всі труднощі й негаразди перехідного періоду, продовжуються процеси національно-культурного оновлення, одним із виявів яких є зростання інтересу до історії власної культури.

Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства і формування національної свідомості, оскільки економічний та соціальний поступ неможливий без духовного прогресу, який спирається на культурну самобутність народу. Вивчення сутності, ролі та визначальних етапів еволюції національної культури в Україні лише розпочато. Недостатня кількість узагальнювальних праць з історії української культури ускладнює процеси формування незалежної держави.

Слово "міф" грецьке і буквально означає переказ, оповіді. Звичайно маються на увазі оповіді про богів, духів, що обожнюють або повязаних з богами своїм походженням героях, про первопредків, діючих на початку часу і які брали участь прямо або побічно в створенні самого миру, його елементів як природних, так і культурних. Міфологія є сукупність подібних оповідей про богів і героїв і, в той же час, система фантастичних уявлень про світ.

В первісному суспільстві міфологія представляла основний спосіб розуміння миру, а міф виражав світовідчування і світобачення епохи його створіння. Для міфу характерно, що різні духи, боги (а тим самим і представлені ними стихії і природні обєкти) і герої звязані сімейно-родовими відносинами.

Міфологія є найстародавнішою, архаїчною, ідеологічною освітою, що має синкретичний характер. В міфі переплетені зародкові елементи релігії, філософії, науки, мистецтва. Органічний звязок міфу з ритуалом, що здійснювалася музично-хореографічними, "предтеатральними" і словесними засобами, мала свою приховану, не усвідомлену естетику. Мистецтво, навіть повністю емансипувавшися від міфу і ритуалу, зберегло специфічне зєднання узагальнень з конкретними образами. З другого боку, міф і особливо ритуал мали пряме відношення до магії і релігії.

Релігія з самого свого виникнення включила міфи і обряди. Філософія розвивалася, поступово долаючи міфологічну спадщину. Але і після відособлення різних ідеологій і навіть після значного прогресу науки і техніки, міфологія не залишається виключно памятником первісного світогляду і архаїчних форм оповідання. Не говорячи вже про тісний звязок релігії з міфологією, деякі особливості міфологічної свідомості можуть зберігатися протягом історії в масовій свідомості поряд з елементами філософського і наукового знання, поряд з використовуванням строгої наукової логіки.

В словянських казках зустрічається безліч чарівних персонажів - то жахливих і грізних, то таємних і незрозумілих, то добрих і готових допомогти. Сучасним людям вони здаються химерною вигадкою, але за старих часів на Русі свято вірили, що в гущавині лісу стоїть хата Баби Яги, в суворих камяних горах мешкає змій, що викрадає красунь, вважали, що дівчина може вийти заміж за ведмедя, а кінь уміє говорити людським голосом. Така віра отримала назву язичество, тобто "народна віра".

Словяни-язичники поклонялися стихіям, вірили в спорідненість людей з різними тваринами, приносили жертви божествам, що населяють все навколо. Кожне словянське племя молилося своїм богам. Єдиних для всього словянського світу уявлень про богів ніколи не існувало: оскільки словянські племена в дохристиянський час не мали єдиної держави, вони не були єдині у віруваннях. Тому словянські боги не звязані спорідненими відносинами, хоча деякі з них і дуже схожі один на одного.

Актуальність даної теми дослідження виявляється в прояві різних підходів розуміння значень міфу і міфології в свідомості сучасного українця.

Делись добром ;)