Психологічні аспекти буддизму

реферат

3.1 Буддійська концепція "Я"

Вчення стверджує, що якщо ми захочемо проаналізувати, що таке насправді наша індивідуальність, наша особистість, ми не зможемо її знайти, оскільки тілесна форма, сприймання, почуття, схильності та інтелект є непостійними. Рис Девідс вказує "Не може бути індивідуальності без співставлення, не може бути складання і зєднання без становлення; не може бути становлення різноманітним без розпаду, зникнення, котре рано чи пізно буде повним". [6] Це вічний процес, в якому немає нічого постійного - ні назви, ні форми. "Бодхисаттва сказав своєму паломнику: "Ти хочеш випити води з Гангу, що пахне лісом?" паломник відповів відповів так: "Що таке Ганг? Чи є пісок Гангом? Чи є вода Гангом? Чи є ближній берег Гангом? Чи є дальній берег Гангом? Бодхисаттва тоді відповів: "Якщо ти виключиш пісок, воду, ближній берег і дальній берег, то де ж ти знайдеш який-небудь Ганг?" [8] (Із Джатак). Коли ми уявляємо річку, ми уявляємо собі щось, що лежить в основі двох берегів і води; в тій же мірі неправильно ми уявляємо собі деяке індивідуальне "я" (душу), що лежить в основі двох станів. [6]

Поняття індивідуального "я", якщо його проаналізувати, зводиться саме до того, що деякі якості співіснують. Як "тіло" є назвою для системи якостей, точно так само і душа є назвою для суми станів, що складають наше духовне існування. Без якостей немає душі, як немає річки без двох берегів. [6]

Теорію існування індивідуального "я" прекрасно ілюструє Юм: "Що стосується мене, то коли я найближчим чином входжу в те, що називаю самим собою, я завжди спіткають про те чи інше приватне сприйняття, сприйняття тепла чи холоду, світла або тіні, любові чи ненависті, болю чи задоволення. Я ніколи ніколи не можу спіймати себе самому без сприйняття і ніколи не можу спостерігати щось, окрім сприйняття. Коли мої сприйняття на деякий час видаляються, як в здоровому сні, весь цей час я не відчуваю, що я не існую. А якщо б усі мої сприймання були видалені смертю і я б не міг думати і відчувати, не міг би бачити, любити і ненавидіти після розпаду мого тіла, то я був би цілком знищений, і я не уявляю собі, що ще потрібно для того, щоб зробити мене цілком неіснуючим. Якщо хто-небудь після серйозного роздуму буде вважати, що в нього інше поняття про себе самого, я повинен буду зізнатися, що я з ним більше не можу сперечатися. Все, що я можу припустити, це те, що він, можливо, точно так правий, як і я, і що ми суттєво розходимося по цьому окремому пункту. Він, можливо, сприймає щось просте і неперервне, що він називає собою, але в мені, я впевнений, такого зачатку немає. Однак, якщо не вважати деяких метафізиків подібного роду, я насмілився стверджувати відносно іншого людства, що всі люди являють собою лише пучки чи зібрання різноманітних сприймань, котрі проходять одне за другим з великою швидкістю і знаходяться в постійному русі і течії. Наші очі не можуть повернутися в очицях, не змінюючи наших сприймань. Наше мислення ще більш мінливе, ніж наш зір; всі інші наші почуття і здібності також беруть участь і цих змінах; немає ні єдиної душевної сили, котра лишалася б незмінною одною і тою ж, якби тільки не на одну мить". [8]

Якщо порівняти індивідуальність дорослої людини і дитини, з якої він виріс, ми знайдемо дуже мало схожостей між ними. Тут до речі буде привести запис з щоденника Андрія Платонова, зроблену ним незадовго до смерті: "…Если бы мой брат Митя или Надя - через 21 год после своей смерти вышли из могилы подростками, как они умерли, и посмотрели б на меня, что со мною сталось? - Я стал уродом, изувеченным и внешне и внутренне. -"Андрюшка, разве это ты?" - "Это я - я прожил жизнь". Із положень буддизму випливає, що єдине, що реально повязує дитину і дорослого, це ланцюг причин і наслідків, що зєднують миттєві комбінації елементарних груп психофізичних станів з яких складається особистість. [1]

На дивлячись на відкидання індивідуального "я" як певної незмінної, самообумовленої субстанції, позиція Будди не є простою і визначеною як здається на перший погляд. Будда говорить, що ми виходимо за межі досвіду, стверджуючи, що за межами явищ є постійна душа. Оскільки поняття душі лежить за межами досвіду, про неї не можна сказати нічого визначеного. Тому Будда мовчить у відповідь на питання: "чи існує душа?". З його мовчання різні школи буддизму, як наслідок, зробили протилежні висновки. [6]

Нірвана.

"І от благородна істина про зникнення страждань. Воістину це - зникнення, так що не лишається ніякої страсті; це відмова, позбавлення, звільнення, нарешті, від цієї жаги". [8]

Нірвана - це кінцева мета буддійської практики. Слово "Нірвана" буквально означає "затухання" або "остивання". "Затухання" нагадує кінець. "Остивання" здається не повним знищенням, але тільки вмиранням страсті. "Звільнений розум подібний до полумя". На ці два сенси слова "нірвана" варто дивитися як на негативну і позитивну сторони одного кінцевого стану буття, котре не може бути адекватно охарактеризоване у вираженнях, доступних розумінню. В будь-кому випадку нірвана, згідно буддизму, - це не блаженне єднання з богом, бо таке єднання є лише продовженням бажання жити. Нірвана - це потік абсолютно чистих станів свідомості. Шляхом руйнувань всього, що в нас є індивідуального, ми входимо в спілкування зі всім всесвітом і стаємо невідємною частиною деякого великого процесу. В будь-якому випадку абсолютно присутнє відчуття єдності зі всім сущим, що колись було чи могло б бути. Горизонт буття розширяється до кордонів всієї дійсності. Цей вид існування, позбавлений егоїзму, існування без часу, повного "віри, миру, спокою, блаженства, щастя, ніжності, чистоти, свіжості". [5] [7]

Індивідуальна свідомість досягає Нірвани, коли будь-яке відносне існування розпадається. Це - потусторонній світ мовчання. В одному сенсі це - самопотухання, в іншому - абсолютна свобода. Це затухання зірки при блискучому сході сонця чи танення білої хмаринки в літньому повітрі. Думка про те, що Нірвана - знищення, згідно слів Будди, є "брудною єрессю". [8]

Будда не намагається дати визначення нірвани, оскільки це корінний зачаток всього і не може бути визначеним. [3] Хоч і мається на увазі, що стан Нірвани є вищий вид діяльності, його все ж таки розглядають головним чином як дещо негативне, як пасивний стан. Справжня позиція Будди, вірогідно, полягає в тому, що Нірвана є станом досконалості, котрий ми можемо осягнути, а якщо нам доводиться характеризувати її, то краще всього відобразити її недоступність уявленню за допомогою негативних характеристик, а її багатство змісту позитивними предикатами, маючи весь час на увазі, що такі характеристики в кращому випадку хоч приблизно вірні. [6] [8]

Делись добром ;)