Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання

реферат

5. Психологія релігії.

Наприкінці XIX -- на початку XX ст. формується психологія релігії.

Психологія релігії -- розділ релігієзнавства, що досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійного феномена на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях; зміст, структуру, спрямованість релігійних вірувань, уявлень, переживань тощо; їх місце і роль у релігійному комплексі та вплив на нерелігійні сфери життя конкретних індивідів, соціальних груп, суспільства загалом.

Суттєвий внесок у становлення та розвиток психології релігії зробили німецький психолог, фізіолог і філософ Віль-гельм Вундт (1832--1920), французький соціолог, психолог Гюстав Лебон (1841--1931), американський психолог і філософ Вільям Джеймс (1842--1910), німецький філософ Віль-гельм Дільтей (1833--1911), французький філософ, соціолог, психолог і етнограф Люсьєн Леві-Брюль (1857--1939) та ін.

Психологія релігії вивчає емоційний вимір релігії -- релігійні настрої, переживання, почуття, мотиви, установки; аналізує психологічні аспекти релігійної діяльності: культу, навчання і виховання, спілкування віруючих тощо. Досліджуються психологічні аспекти виникнення, розвитку й функціонування релігійності на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях. При цьому зясовується специфіка релігійних вірувань, уявлень, настроїв, переживань, традицій, виявляються їх місце і роль у релігійному комплексі, їх вплив на нерелігійні сфери життєдіяльності особи.

Для розуміння і пояснення релігійних явищ психологія релігії використовує різноманітні психологічні теорії, зокрема біхевіоризм, психоаналіз (фрейдизм і неофрейдизм), когнітивізм, трансперсоналізм та ін.

Делись добром ;)