Релігійно-політичне значення I-III Хрестових походів

реферат

1. Причини та наслідки першого Хрестового походу

В кін. Х - поч. ХІ ст. Єрусалим - Свята земля для християн, місце Гробу Господнього, опинився під впливом турків-сельджуків. Внаслідок чого в Європі розпочалася пропаганда проти мусульманського Сходу.

В той самий час, в католицькій Європі панує та квітне папоцезаризм - світська влада залежна від духовної, Папа Римський - ключова фігура Європейської політики.

Тож 1095 р. Папа Урбан ІІ ініціював «визволення Святої землі» на зїзді духовенства у Пяченці, в Італії та у Клермоні, у Франції. Особливо важливим був Клермонський зїзд, що відбувся у листопаді 1095 р., оскільки на ньому зібралося не лише духовенство, а й рицарство та простий люд. Саме тут Папа сформував ідею Хрестового походу, призначив дату збору хрестоносців на 15 серпня 1096 р. Папа пообіцяв учасникам походу прощення гріхів, а тим, хто загине у боротьбі за Святу землю, місце у Раю. Також, на час походу, хрестоносці звільнялись від сплати податків, а їх майно буде під захистом Церкви.

Головними причинами, що активували населення, штовхали на Хрестовий похід, були:

Релігійний запал та бажання отримати вічне спасіння.

Багатства, які учасники походів мали на меті отримати в Єрусалимі.

Хоча, звісно, кожна організація, кожна верства населення сприймала похід заради своїх цілей:

Католицька Церква мала на меті поширити свій вплив на Сході, на території Східної Римської імперії.

Світські феодали прагнули, окрім прощення гріхів, отримати суспільний престиж та багатства.

Купецтво італійських міст прагнуло розширити свій вплив у левантійській торгівлі.

Середнє та дрібне рицарство мало на меті підвищити свій соціальний статус, здобути славу та поліпшити своє матеріальне становище.

Бідне ж населення прагнуло вирватися із тенетів бідності, жебракування та голоду.

Перший Хрестовий похід. На заклики Папи Урбана ІІ передусім відгукнулася міська біднота та селяни Франції, Італії, Німеччини. Саме вони, першими, під проводом рицаря Вальтера Неімущого (Голяка) та монаха Петра Пустельника, практично без зброї, харчів пішли у похід вздовж Рейну та Дунаю до Константинополя. Проте неорганізоване військо, більш подібне до ватаги, по дорозі до Святої землі грабувало мирне населення міст та сіл.

Коли ця хвиля хрестоносців дісталася Константинополя, василевс Алексій І Комнін перевів їх через Босфор до Малої Азії, де турки, заманивши їх у засідку, більшість вбили. Винятком були ті, хто здався у полон та приєднався до ісламської традиції та віри. Серед тих, кому зберегли життя був і Петро Пустельник разом зі своїм оточенням. Отже, перша спроба Першого Хрестового походу була невдалою. І, окрім маси непідготовлених людей, що загинули та подальшого досвіду, результатів походу не було.

Влітку 1096 р. у справжній Перший Хрестовий похід вирушило військо західноєвропейських рицарів, значно краще спроряджене та озброєне, ніж попереднє. Кожного сеньйора супроводжували озброєні васали : лучники, арбалетники, піші та кінні зброєносці. Також у супроводі були священики та лікарі. Переважну більшість складали французькі, фландрійські, норманські рицарі. Провідниками хрестоносців були Готфрід Буйонський, його брат Балдуїн, Роберт Фландрій, Раймунд із Тулузи.

Головним досягненням походу було створення Єрусалимського королівства. Що мав феодальний лад подібний до західно європейських держав. Король був верховним сеньйором, та мав обмежену владу. Майже незалежними від Єрусалиму були держави, засновані окремими князями : князівство Антіохії, графства Едесси і Тріполі. Великі права мав єрусалимський патріарх та піддане йому духовенство.

Населення держави було дуже мішаним : євреї, раби, турки, суріяни (сирійські християни), греки. Така строкатість сприяла міжетнічним конфліктам.

Наслідком Першого Хрестового походу було розчарування населення та втрату колишнього релігійного запалу.

Проте пропаганда розпалювала міжконфесійну ненависть між християнами та мусульманами.

Делись добром ;)