Релігія ісламу

контрольная работа

1. Мекканський і мединський періоди становлення ісламу

Діяльність Муххаммада складається з двох періодів: мекканського (510-522) і мединського (522-532). Важко встановити, коли Муххаммад повірив у свою пророчу місію. Як свідчать мусульманські джерела, Муххаммад відзначався благочестивістю, набожністю, часто усамітнювався в печері на горі Хіра біля Мекки, постився. У нього були сновидіння, траплялися осяяння. Він чув неземні голоси. В один із таких осяяних моментів до нього з`явився ангел Джебраїл (архангел Гавриїл), став душити його і наказувати: “Читай!” Муххаммад відповів: “Я не вмію читати”. Тоді ангел сказав: “Читай! Ім`ям Господа твого, який сотворив людину із згустку… читай і запам`ятовуй!” Так начебто Муххаммаду був переданий текст Корану - «вічної священної книги Аллаха». Після цього Муххаммад почав проповідувати зміст Корану мешканцям. Першими слухачами і послідовниками Муххаммада, які повірили в його пророчу місію як посланця Аллаха, була його дружина Хадиджа, його вільновідпущеник Зейд ібн аль-Харіс, якого він усиновив, та маленький Алі, якому в ту пору було 8-9 років. Незабаром до групи прихильників Пророка приєдналося ще майже 30 мекканців. Упродовж декількох років зібрання послідовників Муххаммада не привертали уваги більшості мешканців цього міста. Після початку відкритої проповіді одноплемінникам - курей шити стали протидіяти Муххаммада, виявляти ворожість до нього і його прихильників. Коли Муххаммад почав розвінчувати їхніх богів і переконувати мешканців в тому, що всі прихильники багатьох богів (багатобожники) будуть “горіти в гієні вогняній”, тобто пеклі, за свою невіру в єдиного Бога Аллаха, його почали переслідувати.

Несприятливі обставини, які склалися навколо Муххаммада і його послідовників в Мецці, обумовили їхнє переселення в Ясриб, землеробське місто-оазис, де точилася жорстока боротьба між племенами аус і хазрадж за зверхність. Ясрибці часто бували в Мецці, слухали проповіді Муххаммада. І, зрештою, у 622р. була досягнута домовленість з делегацією яс рибців про переїзд Муххаммада та його сподвижників до їхнього міста. Муххаммад зі своїми послідовниками 24 вересня 622р. переселився із Мекки в Ясриб. Таким чином відбулася хіджра (араб.-переселення), унаслідок чого були встановлені нові стосунки між переселенцями -мухаджирами і ясрибцями, які прийняли їх, - ансарами. Муххаммада запросили в Ясриб, який після цього став називатися Мадінат Ан-набі (місто Пророка), як верховного арбітра у вирішенні різних спірних проблем між племенами, які заселяли це місто. Поступово авторитет Муххаммада як пророка і політичного діяча зростав. Від дати переселення (хіджри) почався відлік арабського літочислення, сучасний арабський календар. Так відзначила цю подію в діяльності Муххаммада арабо-мусульманська цивілізація.

Саме в Медині розквітнув і проявився геній і талант Муххаммада, який був незвичайною особою, обдарованою, з одного боку, містичним осяянням, з раптово пробудженим поетичним даром, а з другого боку, наділений ясним і тверезим розумом, політичним і дипломатичним талантом, відданий своїй релігійній ідеї.

Проте Муххаммад не був релігійним фанатиком , бо він визнавав існуючих до нього біблійних пророків і всіх прихильників інших релігій (іудеїв і християн) і навіть деякий час вважав їх та мусульман однією громадою віруючих.

Муххаммад - як людина, яка здатна любити, радіти і сумувати, не зраджувати друзів, був милосердним до ворогів, які каялися, безпощадним до політичних ворогів, але готовий до політичного компромісу, обережний, як дипломат, в діях і висловлюваннях.

Вершиною дипломатичних зусиль Муххаммада було укладення договору між мухаджирами і ансарами (ясрибськими племенами) та іудеями. Цей договір отримав назву «Дустур Медина» - «Мединська конституція». Згідно з нею мусульмани-курейшити і мешканці Медини, які приєднуються до них і воюють разом з ними за віру, утворюють одну общину - умму, відокремлену від інших людей.

Іудеям, які підписали цей договір, гарантувалася безпека, рівноправність і допомога. Статті «Дустур Медини» стосувалися спільних воєнних дій, гарантували заступництво і викуп полонених, забороняли допомагати невіруючим та укладати під час війни будь який сепаратний мир, Для всіх учасників договору мир мав бути єдиним, рівним і справедливим.

З іудеями було укладено ще один договір: вони вважалися єдиною громадою з віруючими-мусульманами, але зазначалося, що «у іудеїв своя релігія, у мусульман - своя». Іудеї зобов`язувалися не допомагати ворогам мусульман і не воювати без дозволу Муххаммада.

У першому договорі (Дустур Медина) зафіксовано само ідентифікацію мусульман, визнання мусульман відмінними від інших. Фактично це було проголошення нової над племінної спільноти на ґрунті єдиної релігії - ісламу.

Зміцнивши свої позиції в Ясрибі (Медині), Муххаммад почав відкриту боротьбу проти Мекки, яка супроводжувалася нальотами на торгові каравани мекканців. Історики виокремлюють низку битв, зокрема, біля Бедри у 624р., яка завершилася перемогою мусульман, біля Ухуді в 625р., коли Муххаммада було поранено і мусульмани зазнали невдачі. У 628р. Муххаммад уклав договір між мусульманами і мекканцями, згідно з яким встановлювалося десятирічне перемир`я. Однак обставини складалися так, що вплив ісламу став поширюватись. Муххаммад завойовував нові міста, укладав союзні договори з іншими племенами, посилав своїх послів до Сирії, Палестини, інших країн з пропозицією прийняти іслам. Зрештою, 12 січня 630р. війська Муххаммада безперешкодно увійшли в Мекку. З мекканцями було укладено договір, згідно з яким Мекка зберігала свій статус священного міста, до якого мусульмани щорічно повинні здійснювати паломництво. Кааба залишилася загальномусульманським храмом, курей шити зберігали свої функції при ньому, але за умови знищення всіх ідолів і прийняття ісламу. Падіння Мекки символізувало падіння язичництва. Після цього в Медину - штаб-квартиру пророка Аллаха - одна за одною прибували делегації різних племен: одні приймали іслам безперечно, інші ставили деякі умови щодо прийняття нової віри.

У січні 632р. Муххаммад здійснив паломництво до Мекки, яке мусульмани назвали прощальним. Він виконав повністю весь обряд паломництва і після його завершення повернувся до Медини, де і помер у червні 632р.

Муххаммад був великим релігійним діячем - «посланником Аллаха», політиком, дипломатом і воїном. Він добре орієнтувався в тогочасній політичній та ідеологічній ситуації. Він заснував релігію, яка посіла значне місце серед світових релігій. Разом зі своїми послідовниками він створив могутню військово-теократичну державу-халіфат.

Іслам сформувався на стику європейської та східної цивілізації, увібравши чимало надбань іудаїзму, християнства, буддизму, грецької філософії, римського права, а також культури давніх народів Сходу і Північної Африки.

Після смерті Муххаммада розгорнулася боротьба за владу у спільноті мусульман. Її очолили халіфи - спадкоємці, наступники пророка. Перші чотири халіфи - абу Бакр, Омар, Осман, Алі (правили впродовж 632-661рр.), вважаються «праведними халіфами», оскільки вони належали до найближчого оточення Муххаммада, фактично були його родичами - зятями або тестями. Згодом владу захопила династія Омейядів (661-750) та Аббасидів (750-1258). Володіння халіфів швидко розширювалося. Так утворилася ранньофеодальна ісламська держава - халіфат.

У стислий історичний термін нечисленна етнічна група з кількох семітських племен, які жили на невеликому клаптику освоєної пустелі, стала значною етнокультурною спільнотою, яка започаткувала могутню державу і високорозвинену арабську цивілізацію.

Делись добром ;)