Християнізація Русі

реферат

Розділ І. Християнство на Русі до 988 року

Загальноприйнятим є факт хрещення Русі князем Володимиром Святославовичем у 988 році, але чи дійсно це так? У 1888 році, в звязку з 900-річчям від хрещення Русі, історик Київського Університету Федор Якович Фортинський провів дослідження, шукаючи згадки про християнізацію Русі у європейських хроніках та документах. Результат був приголомшуючий: в жодному тексті не було ніяких вказівок на хрещення русі наприкінці Х століття. Винятком було лише свідчення німецького хроніста Титмара Мерзебургзького (975-1018), але й він вказує на хрещення лише Великого князя та його оточення, нічого не згадуючи про введення нової релігії в країні. Також ніяких відомостей не було знайдено в православних джерелах тих часів. Наприклад, Лев Диякон, Михайло Псел, Скилиця-Кедрин вказують на падіння Херсонесу, угоду Володимира Святославовича з Василем ІІ, одруження київського князя з принцесою Ганною, але жодного натяку на хрещення всієї Русі. Отже, дослідники зробили припущення, що тогочасні хроністи не приділили уваги Володимировому хрещенню через те, що християнство вже було досить поширеним на Русі.

Деякі дослідники висувають теорію, яка повязує поширення християнства серед словян ще в першій половині І тисячоліття н.е. Вони керуються писемними джерелами тогочасних християнських народів, а саме свідченнями ранньохристиянського ідеолога Квінта Септімія Флорента Тертулліана (приблизно 160-220рр.), єпископа Констанського (приблизно 314-367рр.), «Церковна історія» Гермія Созомена (приблизно 444р.) тощо. В цих джерелах в основному йдеться про поширення християнства серед східноєвропейських варварських народів, зокрема про землі Скіфії. А оскільки ще Геродот називав словянські племена скіфами, то дослідники можуть зробити припущення про поширення християнської релігії саме серед наших предків. Незважаючи на писемні згадки, які використовуються для обґрунтування даної теорії, виникає досить багато суперечок , а отже не можна вважати, що саме в першій половині І тис. н.е. християнство набуло значного поширення серед словянських племен.

Більш вірогідною є теорія про хрещення Русі київським князем Аскольдом в серединні ІХ ст. Ця теорія підкріплюється різними джерелами. Можна виділити три основних типи джерел: грецькі, мусульманські та безпосередньо словянські джерела.

Зокрема, константинопольський патріарх Фотій, діяльність якого визначається якраз роками правління князя Аскольда, писав: «Не тільки болгари навернулися до християнства, а й той народ, про якого багато й часто говориться, і який перевершує інших своєю брутальністю і звірством, тобто так звані руси. Підкоривши сусідні народи і через те надто запишавшись, вони підняли руку на Ромейську імперію. Але тепер вони змінили еллінську й безбожну віру, якої раніше дотримувалися, на чисте християнське вчення, увійшовши до числа відданих нам друзів, хоча перед тим грабували нас і виявляли нестриману зухвалість. І в них запала така жадоба віри і ревність, що вони прийняли пастиря і з великою ретельністю виконують християнські обряди.» Це повідомлення свідчить не просто про прийняття нової релігії, а й про зречення «еллінської, безбожної віри», тобто язичництва.

Про хрещення русі у ІХ ст. свідчить й ряд інших грецьких джерел. Зокрема у Церковному статуті Льва VI Філософа (886-912рр.) під 61 номером значиться Русь, а в списку єпархій, укладеному в середині Х ст.. онуком Василя І Македонина (811-886), Костянтином Багрянородним Русь значиться під 60-м номером. Існування в Києві християнської єпархії підтверджується русько-візантійським договором 944 р.

Згідно з арабським автором кінця ІХ ст. Ібн-Хордадбегом, руські купці, які приїжджали до Багдаду, представлялися християнами. Інший арабський автор ал-Масуді (середина Х ст.) пише: «Словяни мають церкви , де вішають дзвони, в які бють молотком, - подібно до того, як у нас християни ударяють деревяним стукалом по дошці.» Декотрі дослідники вважають, що наведені свідчення стосуються лише західних словян, але у даному тексті також вказане безпосереднє сусідство названих народів із хозарами та волзькими болгарами та хазарами, тобто мова йде про східних словян.

Прийнято вважати, що в словянських джерелах не має згадки про хрещення Русі князем Аскольдом, але це не так. Насамперед в словянському літописанні існують натяки на розповсюдження християнства на Русі ще до Володимира Святославовича. Так наприклад, автор Никонівського літопису (середина XVI ст.) використав численні стародавні документи, які до нашого часу на жаль не збереглися. Вченим Борисом Олександровичем Рибаковим доведено, що в Никонівському літописі використаний «Літопис Аскольда» - хроніка започаткована десь у 865-66рр. Зокрема в даному джерелі згадується про проповіді християнських єпископів на Русі в 70-х роках ІХ ст.

У 882 році князь Олег прийшов з Новгорода, вбив Аскольда й зайняв Київський престол. Дослідники вважають, що багатьом киянам не подобалась політика князя Аскольда щодо релігії, зокрема політика сприяння християнству, а отже в Києві сформувалася язичницька опозиція, яка допомогла князю Олегу вбити Аскольда. Будучи язичником, Олег розпочав антихристиянську кампанію. У 912 році київським князем став син Рюрика Ігор. Він характеризувався релігійною толерантністю. У договорі 944 року з Візантією міститься ряд свідчень про те, що християнські діячі не просто не зазнавали утисків з боку держави, а й навіть брали участь у політичному житті країни. Дослідник словянської церкви Євген Евсігнійович Голубинський, коментуючи договір 944 року, стверджує, що язичники й християни на Русі мали рівні права.

У 945 році князь Ігор загинув, а оскільки його син Святослав ще був малою дитиною, то влада перейшла до вдови Ольги. Хрещення Ольги не піддається сумнівам. Більшість дослідників вважають, що княгиня прийняла християнство під час прийому в візантійського імператора Константина VII Багрянородного. Цей факт підтверджується свідченнями «Повістю временних літ», а також свідченнями грецьких хроністів Зонара та Скилиці-Кедрина. Отже, можна точно сказати, що Володимир Святославович точно не був першим князем-християнином на Русі.

Після того як на Київський престол зійшов Святослав Ігорович, розпочався другий антихристиянський терор. Російський вчений Василій Микитович Татіщев досліджуючи, Іоакимівський літопис зазначав, що Святослав переслідував християн, звинувачуючи їх у політично-військових невдачах під час своїх військових кампаній. Також, Татіщев робить припущення, що Святослав за часів свого правління не просто переслідував християн, а й знищував церкви. Серед зруйнованих будівель він називає Софіївську церкву фондовану княгинею Ольгою та Церкву на Аскольдовій могилі.

Отже з зазначених фактів можна зробити висновок: християнство на Русі не просто існувало, а й було поширеним ще до 988 року.

Делись добром ;)