Християнство. Ісус Христос

реферат

3. Духовні джерела релігії

Але яким би великим не був вне-сок Риму, незрівнянно важливішою стала праця грецьких мислителів. Якщо в Римі створювалася політична атмос-фера для поширення християнства, то в Афінах розвива-лася філософська душа.

Старогрецька філософія підготувала прихід християн-ства шляхом критики старих вірувань. Мислителі Елла-ди допомогли вкоріненню нової релігії й тим, що зосере-джували увагу людей на реальності, яка переважала той тимчасовий і відносний світ, у якому вони жили. Так, фі-лософи Сократ і Платон у V--IV ст. до н. є. вчили, що мінливий світ, який ми відчуваємо, є лише тінню істинно-го світу, в якому існують вічні вищі духовні ідеали -- добро, краса й істина. Християнство запропонувало тим, хто приймав філософію Сократа і Платона, історичне відкриття про добро, красу і істину в особі Боголюдини -- Христа. Греки дотримувалися погляду, що душа безсмер-тна, проте ще не вірили у фізичне воскресіння тіла. Хрис-тиянство ж вказало індивіду на можливість установлення особистих стосунків із Богом і втамувало ту духовну спрагу, яку викликала грецька культура у багатьох людських се-рцях.

Єдиній для всіх релігії необхідна була і єдина мова. Нею стала грецька. На час становлення Римської імперії більшість освічених римлян знали грецьку і латинську мови. Приблизно так, як англійська мова є універсальною мовою сучасності, а латинська була мовою освічених верств Середньовіччя, грецька відігравала роль універсального за-собу спілкування античності.

З одного боку, антична філософія прискорювала при-шестя християнства, руйнуючи старі політеїстичні віру-вання і показуючи нездатність людської свідомості збаг-нути Бога. З іншого боку, язичницькі релігії привчили до думки про гріх і прощення його. Тому, коли зявилося християнство, громадяни Римської імперії були готові при-йняти його як свою релігію.

Поряд із римлянами і греками свій внесок у «повноту часу» зробили іудеї, які, на відміну від греків, не шукали Бога засобами мислення. Вони визнавали його існування, з готовністю поклонялися йому і приймали його як нале-жне. Цьому сприяв той факт, що Бог відкрився їм через Авраама та інших їхніх вождів. Тому Єрусалим став сим-волом релігійної підготовки для появи християнства.

Іудаїзм вважається предтечею християнства ще й за-вдяки утвердженню духовного монотеїзму. Іудеї запропо-нували світу надію на прихід Месії, який принесе правед-ність, та найчистішу на той час систему моралі. Високі вимоги Десяти заповідей (Декалогу) виділяли іудаїзм се-ред інших сучасних йому панівних моральних норм. Адже для іудеїв гріх був не зовнішнім недоліком поведінки, як для греків і римлян, а відхиленням, яке виявлялося на-самперед у внутрішній розбещеності, а вже потім -- у по-ведінці. Цей моральний підхід Старого Завіту сприяв по-яві вчення про гріх і його прощення, яке правильно відо-бражало проблему rpixa.J^gjU3M при цьому стверджував, що спасіння можливе тільки від Бога, його неможливо знайти у раціоналістичних філософських системах або язи-чницьких релігіях.

Найголовніша заслуга іудеїв полягає у тому, що саме вони дали новій релігії її основу -- Старий Завіт (Біблію). Навіть поверхове ознайомлення з Новим Завітом підтверджує, наскільки глибоко Христос і апостоли шану-вали Старий Завіт як відкриття Бога людству. Чимало язичників також читали його і були знайомі з основами іудейського віросповідання. Поява синагог, які стали ор-ганічною частиною іудейського життя і принесли багато користі у період виникнення, розвитку і проповіді христи-янства, також має непересічне значення.

Ще одна немаловажна деталь: Палестина -- місце на-родження нової релігії -- була розміщена у стратегічно зручному місці, на перетині шляхів трьох частин світу -- Азії, Африки і Європи. Значна кількість воєн давньої іс-торії велася за право володіти саме цим районом.

Отже, грецька і римська культура, а також іудаїзм стали благодатним підґрунтям для зародження і поширення християнства. Тому християнство зявилося у сприятли-вому місці і у сприятливий час.

Делись добром ;)