Церковна та культурно-освітня діяльність глави УГКЦ Йосипа Сліпого

курсовая работа

3.1 Йосип Сліпий Ї архіпастир Української греко - католицької церкви

Перебуваючи протягом багатьох століть на службі рідному народові, Українська греко - католицька церква завоювала великий авторитет серед своїх прихожан. І там де не поширювалась російська влада , вплив цієї церкви був надзвичайно великим, вона продовжувала розвиватися навіть за важких умов чужоземного поневолення українців. (сергійчук)

На підставі договорів між урядами СРСР і Німеччини в серпні 1939 року більшовики зайняли Галичину і Волинь, а разом з тим три найбільші єпархії Ї Львів, Перемишль і Станіславівську єпархії. З окупацією Західної України більшовиками, Українська греко - католицька церква опинилась у важких умовах, хоча спочатку ще не було переслідувань. Та митрополит Андрій Шептицький передбачав майбутні жахливі події, здійснив всі заходи, щоб уникнути майбутньої небезпеки. Він був уже у літньому віці прикутий до ліжка і прагнув мати не тільки помічника у своїй справі, але й вірного продовжувача своєї справи. Його вибір впав на о. ректора, який виявив себе як відданого служителя церкві. Коли восени 1939 р. він вислав одного священика до Риму для налагодження різних справ, звязаних із новою ситуацією в країні ,а також вирішення питання ,щодо номінації о. ректора. Папа Пій XII пішов на зустріч митрополиту Андрію Шептицькому, також не залишилась непоміченою і сама діяльність Йосипа Сліпого.(історія церкви)

За законами Римо - католицької церкви право призначати єпископів у всьому світі належить виключно папі, хоч помісні церкви як латинського, так і греко - католицького обрядів мають право запропонувати трьох кандидатів для вибору і затвердження одного з них. І 25 листопада 1939 року за номінаційною грамотою папа Пій XII надає Йосипові Сліпому титул архієпископа Серрейського і коадютора, тобто законного спадкоємця голови помісної церкви, в даному разі митрополита Шептицького. (степовик)

Через небезпеку повязану з більшовицьким режимом хіротонія Кир Йосипа відбулась майже таємно, в приватній каплиці митрополита Андрія Шептицький при участі єпископів Микити Будки і Миколи Чарнецького в присутності крилошан митрополичої капітули. Хіротонія відбулась в свято Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії, 22 грудня 1939 року, а Рим пітвердив це рішення, яке було публічно оголошено для прихожан вже аж після відходу більшовиків - 31 грудня 1941 року.

Відразу після висвячення, владика Йосип Сліпий почав виконувати свої нові обовязки.

Через три роки після свячення архиєпископ писав: “Я був висвячений тайно. Опісля мої єпископські свячення проголошено урядово. Я не міг ставити перешкоди своїм свяченням, бо в час гоніння свячення не є честю, а в певній мірі тягарем”.

Під час проведення радянізації краю вже восени 1939 р. більшовики припинили діяльність греко - католицької Богословської академії у Львові, єпархіальних духовних семінарій у Перемишлі, Львові та Станіславові, закрили видання духовних часописів, заборонила монаші чини і релігійні установи. Священикам заборонили сповідувати та причащати хворих у лікарнях, у школах - проводити богослужіння, у шкільних класах - мати розпяття Ісуса Христа. Церковні й монастирські землі конфісковували, ченців і черниць виселяли з монастирів, їх господарство ліквідовували.

Під час війни митрополит Андрій Шептицький і архієпископ Сліпий намагалися всіляко полегшити страждання українського народу. Як церковні діячі вони не могли не мати контактів з окупантами, бо від цих контактів часто залежало життя або смерть людей. Багато зробили обидва священика, щоб налагодити добрі звязки і співпрацю між українськими православними і греко - католиками.

Щодо оцінки діяльності Йосипа Сліпого в роки Другої Світової війни дуже суперечливою. Твердження повоєнних видань говорять про те ,що нібито Сліпий співпрацював з німцями. Сфабрикувавши достатню кількість матеріалу, 11 квітня 1945 р. було заарештовано весь єпископат греко- католицької церкви, що перебував на території УРСР , Їмитрополита Йосипа Сліпого, єпископів Григорія Хомишина, Микиту Будку, Миколая Чернецького, Івана Лятишевського, а також багатьох священників [2, с.326].

Греко - католицьке духовенство, втративши своїх єпископів не мало можливості вести організоване церковне життя,було виставлене, як вважав Софрон Мудрий, “на легку здобич спритників, які, втративши віру чи перелякані радянською владою булу змушені виконувати її вказівки”[7,с.36].

У травні 1945 р. було оголошено про створення і початок роботи так званої Центральної ініціативної групи з воззєднання греко - католицької церкви з РПЦ ( Російською православною церквою ). Напередодні арешту греко - католицького духівництва, у квітні у Львові було масово розповсюджено листи - звернення московського патріархата Олексія, який закликав до повернення в православя. Тобто греко католицьку церкву хотіли знищити шляхом воззєднання з православною.

За відмову добровільно самоліквідуватися УГКЦ поклала на вівтар мучеництва життя 10 єпископів , 1400 священиків і 800 монахинь - переважно на просторах ГУЛАГУ. Близько чотирьох з половиною тисяч храмів, монастирів, семінарій, каплиць були пущені під склади, музеї атеїзму, а кращі церкви перейшли у власність Російської православної церкви з якою УГКЦ нібито добровільно возєдналася на фасильфіковано Львівському соборі у 1946 році. (духовні постаті

Делись добром ;)