Вплив християнства на розвиток благодійної діяльності

курсовая работа

2.3 Благодійність в Україні

Традиція благодійності, яка протягом століть була важливою складовою суспільного життя на українських землях, сьогодні є актуальною як у науковому плані, так і в практичному застосуванні, що спонукає постійно звертатися до її історичного досвіду. [10, с. 159]

У сучасне поняття благодійності вкладається широкий зміст, що уособлює як високі моральні принципи, так і громадський рівень розуміння необхідності здійснення програм соціальної реабілітації тих категорій населення, які потребують підтримки. Московська дослідниця Г.М. Ульянова зазначає, що «термін «благодійність» стосується сфери громадської активності, повязаної з передачею юридичними й фізичними особами… грошових та матеріальних засобів, а також із особистим співробітництвом приватних осіб у справі допомоги нужденним.[25]

Благодійність - це діяльність, завдяки якій громадські та приватні ресурси добровільно спрямовуються їхніми власниками для допомоги окремим соціально незахищеним групам людей, вирішення суспільних проблем, а також поліпшення умов громадського життя.[7]

Українські науковці приділяють дедалі більшу увагу вивченню історії вітчизняної благодійності. Пояснюється це як недослідженістю проблеми, так і тим, що доброчинна діяльність є одним із механізмів практичної взаємодії суспільства й держави, характеризується своєрідними організаційними формами, соціальними пріоритетами й особистими прагненнями благодійників, соціально значущими результатами. На сьогодні історія вітчизняної благодійності ще тільки на стадії наукової розробки. Зокрема С.І. Поляруш, Ф.Я. Ступак, Ю.І. Гузенко, О.М. Донік, Г.В. Степаненко розглядали становлення й функціонування мережі інституції громадської, церковної, земської благодійності, приказів державної опіки в Україні переважно на регіональному рівні у ХІХ - на початку ХХ ст. та в роки Першої світової війни.[20]

Християнське вчення стало основою благодійності на українських землях в умовах існування традиційного суспільства. Слід зазначити, що благодійні вчинки здійснювалися як масова реакція наслідування, моди, моральної спокути гріхів, самоствердження в суспільстві.[11]

На початку ХХ ст. в Україні вже відзначалося становлення певних елементів системи соціального захисту, що поєднували державні, церковні, станові, земські, міські, різних громадських товариств і окремих осіб благодійні заклади. Причому установи двох останніх видів щодо своєї кількості та охоплення тих, хто потребував опіки, посідали провідне місце в суспільстві. Так, скликаний 1910 року з метою обміну досвідом і координації дій численних інституцій І Всеросійський зїзд діячів доброчинності констатував існування в імперії 4762 таких обєднань і 6278 закладів відповідного спрямування. При цьому лише 25% їхнього бюджету становили надходження з державної скарбниці, від земств, міст і станових установ, а 75% - добровільні кошти громадян.[24]

З останньої третини ХІХ ст. доброчинність починає набувати специфічної ролі в соціальному поступі, коли виявляється її випереджаючий, соціально новаторський характер щодо аналогічної діяльності державних інституцій. Із того часу чітко проглядається інноваційний характер громадської благодійності, яка випереджала соціальні стандарти, що домінували в практиці держави, а не рідко й у свідомості суспільства[21].

В Україні існує закон «Про благодійництво та благодійні організації». Цей Закон визначає загальні засади благодійництва, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, гарантує державну підтримку її учасникам, створює умови для діяльності благодійних організацій відповідно до законодавства України. У даній роботі я б хотіла показати деякі статті з цього Закону.

Стаття 5. Засновники благодійних організацій

Засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Органи державної та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) благодійної організації.

Засновник благодійної організації приймає рішення про заснування благодійної організації, затверджує положення, формує орган управління організацією, заслуховує звіти наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішує інші питання, віднесені цим Законом та положення благодійної організації до його компетенції.

Якщо засновниками благодійної організації є дві чи більше особи, то питання, передбачені у частині третій цієї статті, вирішуються на загальних зборах засновників благодійної організації.[12, с. 6]

Стаття 4. Основні напрями благодійництва та благодійної діяльності

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюється у таких основних напрямах:

Сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища;

Поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;

Подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;

Сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;

Сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;

Подання допомоги талановитій творчій молоді;

Сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, памяток історії та культури, місць поховання;

Подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;

Сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;

Сприяння розвитку охорони здоровя, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у поданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;

Сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сімям.

Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності визначаються благодійниками і положеннями благодійних організацій.[12, с. 5]

Стаття 26. Здійснення міжнародної благодійної діяльності

Учасники благодійної діяльності мають право здійснювати міжнародну благодійну діяльність відповідно до його Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Міжнародна благодійна діяльність здійснюється шляхом участі в міжнародних благодійних проектах, участі в роботі міжнародних благодійних організацій, а також в інших формах, що не суперечать законодавству України, нормам і принципам міжнародного права.

Пріоритетним напрямом у міжнародній благодійній діяльності є співробітництво з українською діаспорою.

Набувачі благодійної допомоги та благодійні організації мають право отримувати пожертвування від фізичних та юридичних осіб іноземних держав.[12, c. 15]

Стаття 27. Благодійництво та благодійна діяльність іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних і міжнародних організацій на території України

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні і міжнародні організації мають право здійснювати благодійництво та благодійну діяльність на території України. Однією із форм благодійництва є гуманітарна й інша матеріальна допомога, порядок та здійснення якої на території України визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України та законів України.[12, c. 15]

Стаття 23. Державна підтримка благодійництва та благодійної діяльності

Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів фізичних і юридичних осіб - учасників благодійництва та благодійної діяльності.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється.[12, c. 14]

Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства про благодійництво та благодійні організації

Особи, винні у порушенні законодавства про благодійництво та благодійні організації, несуть відповідальність відповідно до законів України.[12, c. 15]

Делись добром ;)