3. Буддизм – найдавніша світова релігія.

Буддизм – найдавніша із світових релігій, виник в Індії у середині Iтис. до н.е. Буддизм наслідував традиції релігійних вірувань давніх індійців, які викладено у ведичній літературі. Їхнє складання тривало декілька століть і було закінчене приблизно 900 року до н.е. Згодом веди було доповнено іншими писаннями, такими як брахмани ( інструкція, як потрібно виконувати ритуали та жертвоприношення) і упанішади ( дослівно:”сидячи біля вчителя”) – це трактати, які виявляють причину будь-якого способу мислення і вчинків, а також писання про сансару ( переселення душі) і карму ( віровчення, що вчинки попередньому існуванні людини є причиною її сьогоднішньої долі).

У монолозі Крішни з давньоіндійського епосу “Махабхарата” підкреслюється ідея існування вічного Духа та можливість людини за допомогою своєї духовності зрозуміти сутність ідеального буття:

мудрец, исходя из законов всеобщих,

не должен жалеть ни живых, ни усопших

Мы были всегда, - я и ты, и, всем людям

Подобно вовеки и впредь мы пребудем.

Где есть бесконечное, нет прекращенья

не знает извечное уничтоженья.

Тела преходящи, мертва их отдельность,

лишь вечного Духа жива беспредельность.

Для Духа нет смерти, как нет и рожденья,

и нет сновиденья, и нет пробужденья.

У подальшому коментарі говориться: «Кожна жива істота – це індивідуальна душа, яка щомиті змінює своє тіло і виявляється то в дитинстві, то в юнакові, то в старому. Однак залишається та сама душа, котра є незмінною. У момент смерті індивідуальна душа зрештою залишає тіло і переселяється в інше тіло. В наступному народженні душа обов’язково дістане тіло – або матеріальне, або духовне, тому в Арджуни не було підстав журитися з приводу смерті».

У заключній частині ведичної традиції – Упанішадах - підкреслюється ідея монотеїзму, але увага переноситься із уявлень про зовнішній світ на духовне начало людини. Поруч з категорією абсолютної первісної субстанції Брахмана виводиться поняття окремої людської душі – атман.

Виникнення Буддизму пов’язується з конкретною історичною особою – наслідним принцем Гаутамою із племені шак’їв, яке мешкало у північних районах долини Гангу. Саме у Гаутаму здійснило перевтілення духовне начало, освітлене вищими знаннями – Будда, щоб у людському вигляді досягти просвітлення, почати проповідувати своє вчення і показати людству шлях до спасіння. Реальне земне життя Будди представляє шлях від безтурботного життя улюбленого царського сина до зустрічі із негараздами людського життя й подальшими пошуками істини, які завершуються великим прозрінням чи то просвітленням ( у перекладі з санскриту Будда означає просвітлений вищим знанням; той, хто пізнав істину).

Після зустрічі з хворобою, старістю, та смертю у повсякденному житті Гаутама в результаті виснажливого пустельництва та тривалого стану внутрішнього споглядання став Пробудженим, або Просвітленим – Буддою. Кінець кінцем Гаутама збагнув, що крайнє самозречення було таким же марним, як і колишнє потурання своїм бажанням. Він сів під священним фікусом, або індійським фіговим деревом, поринув у медитацію і сформулював чотири благородні істини.

I. Усяке життя є страждання. Народження проходить у стражданнях, старість є страждання, негаразди у стосунках з іншими людьми є стражданням.

II. Друга істина розкриває причину страждань. Це – бажання людини, які утворюють безперервний ланцюг боротьби за існування і спрямовують людину на задоволення природних потреб чуттєвого буття.

III. Третя істина стверджує можливість припинити страждання шляхом повного знищення бажання і досягнення вічного блаженства та абсолютного спокою у стані нірвани. Для людини шлях до повного спокою лежить через мудрість , яка розділяє марне й немарне. В процесі внутрішнього духовного споглядання марне емпіричне життя перестає існувати і настає момент прозріння, просвітлення та злиття з Буддою.

IV. Четверта істина окреслює шлях виходу з коловороту життя та припинення страждань.

За переказом, на смертному ложі Будда сказав своїм учням: “ Шукайте спасіння тільки в істині, не чекайте підтримки ні від кого, крім себе”.

Змістовна частина буддистського релігійного досвіду у писемному варіанті представлена у текстах “Трипітаки” (“три кошика”).

У першому кошику представлено приписи стосовно життя буддистської общини.

У другому “кошику повчань” зібрано промови Будди та його учнів, вміщено діалоги, легенди й афоризми.

Третій “кошик тлумачення вчення” розглядає релігійно-філософські та етичні питання буддизму.

Згідно з буддистським каноном той, хто стає на серединний шлях Будди, повинен дотримуватися праведних віри, рішення, слова, діла і намагання до самозаглиблення.

Правильна поведінка для буддиста означає життя відповідно до таких моральних принципів: не убий та не чини нікому шкоди, не вкрадь, не бреши, не чини прелюбу, не вживай алкоголю та наркотиків.

Правильне знання вимагає від прихильників буддизму чистоти у думках і справах, щедрості й благодійництва; воно забороняє вбивати живі істоти.

Спасіння людини релігія буддизму шукає у внутрішньому удосконаленні та спогляданні – медитації. Практика медитації включає мислення на задані теми ( в основному про Будду), різні ступені трансу, культ дружелюбності, що дозволяє зосередити увагу на мисленні про сутність буття і завдяки інтуїції та духовному прозрінню раптово усвідомити істину.

Вихід з коловороту буття ставить за мету досягнення стану нірвани (букв. видування) , що передбачає припинення феноменального ( чуттєво-тілесного) існування та розчинення “Я” у надособовому , злиття з Богом. Нірвані деколи дають таке визначення: припинення всіх пристрастей та бажань; буття звільнене від усіх почуттів: болю, страху, бажання, любові або ненависті; стан вічного спокою, відпочинку і незмінності.

Культову систему буддизму формують монастирі та храмові комплекси, статуї та зображення Будди, медитативні діаграми, які моделюють процес міркування (аналіз, синтез, узагальнення) та магічні, таємничі формули – мантри. Значимість мантр залежить від поєднання інтонації, повторення, ритуальних жестів, які спрямовані на три сторони особистості: тіло, мову й думку. Тіло діє за допомогою жесту, мова – через мантри, думка - через транс.

Сьогодні буддизм є державною релігією в Тайланді і панівною в Камбоджі, Бірмі, Шрі-Ланці. У різних формах буддизм поширений у Лаосі, В’єтнамі, Китаї та Японії (Дзен), Монголії (Ламаїзм).