logo search
gotovaya_religia

18 Порівняйте етичне вчення буддизму та ісламу

Іслам

Іслам подібно до інших великих релігій пропонує етичне вчення, яке дійсне в будь-який час і за будь-яких обставин. Джерелом його є Коран. Коран — джерело морального вчення. Для мусульман він є порадником і наставником віруючих у всіх життєвих випадках, починаючи з елементарних побутових питань і закінчуючи глобальними проблемами світової політики. Опорою морального кодексу ісламу є страх перед Всевишнім, неминучість для людини відповідальності в загробному житті за своє земне існування та боязнь фатального кінця у вічному майбутньому. Однак іслам покладається не лише на силові засоби впливу, а й на психологічні, суттю яких є віра в Аллаха і Судний день.  Відмітні риси ісламської моралі. Ісламська мораль має кілька відмітних рис. Першою рисою є те, що іслам робить потяг людини до Господа й отримання його ласки заповітною метою життя. Ця мета стає високим критерієм моралі, й заради неї на шляху морального звеличення у людини не може виникнути жодних перешкод, які заважають її самовдосконаленню. У межах моральної системи ісламу страх перед Аллахом примушує існувати і працювати без втручання якихось зовнішніх факторів. Друга риса полягає в тому, що іслам не формує і не створює принципово нової моральної доктрини. Він лише максимально пристосовує норми моралі до всіх сфер людського життя — побуту, суспільно-політичних відносин, економіки, навчання, права тощо. При цьому іслам робить мораль панівною. Третя відмітна риса — іслам вимагає вести такий спосіб життя, який би у своїй основі мав винятково принципи добра.  Ісламська мораль про сім´ю. Особливу увагу іслам приділяє сім´ї як найважливішому елементу людського суспільства. Сім´я — джерело оновлення людей, основа людства. Від того, яка вона, залежить добробут, перспектива всієї цивілізації. Тому іслам наполягає на всебічному зміцненні й розвитку інституту сім´ї за правильними і здоровими принципами. Категорично забороняється статева розпуста, яка вважається злочином і передбачає суворе покарання. У суспільстві мають бути усунені всі фактори, які б так чи інакше сприяли аморальним стосункам чоловіка і жінки. Іслам зробив чоловіка наставником жінки, яка має йому підкорятися і служити. Діти повинні підкорятися батькам і доглядати за ними. Не заохочується безлад в домі, відсутність у сім´ї справжнього господаря і безповідальність  Іслам засуджує будь-яку діяльність, яка шкодить іншим людям, а також може завдати моральних чи матеріальних збитків усьому суспільству. Категорично заборонені спиртні напої, вживання наркотиків, їх купівля та продаж, заняття танцями і співами, азартні ігри, лотереї, лихварство тощо.. Важливе місце в ісламі посідає й учення про джихад — боротьбу, зусилля в справі поширення, панування ісламу(розрізняють джихад великий і малий: великий — духовне самовдосконалення, малий — війна проти невірних). Душа і тіло. У віровченні цієї релігії багато уваги приділяється співвідношенню матеріального і духовного, душі і тіла. Аллах зробив душу людини своїм заступником на землі, надавши їй цілий комплекс прав і обов´язків. А щоб душа успішно виконувала свої функції, він нагородив її тілом, неповторним у своїй гармонії й досконалості. Відтак тіло є не в´язницею для духу, а робочим інструментом. Якщо духу притаманний потяг до розвитку, то він може досягти піднесеності, виявляючи свої початкові задатки і нахили за допомогою власного фізичного тіла.

Буддизм

Буддизм, заснований Сіддхартхой Гаутамой (близько 583—483 pp. до н. е.),

який після пустельництва отримав ім'я Будда («Просвітлений»), є етичною

спадщиною культури Давньої Індії.

Центром вчення Будди є чотири благородні істини, згідно з якими,

по-перше, життя у його багатьох проявах є страждання; по-друге, причина

страждань — людські бажання і пристрасті (жадоба до життя); по-третє,

знищення причин страждання криється у знищенні цієї жадоби життя.

Четверта буддійська істина — відмова від життя, присвяченого чуттєвим

радощам, прагнення життя аскетичного, сповненого самокатування. Людина,

яка слідує всім чотирьом благородним істинам, є святою і наближається до

кінцевої мети — нірвани (вгасання), яка розуміється не як загибель, а як

вихід з кругообігу перероджень у стан блаженства, де не діють закони

карми, де свята суть людини споглядає за всім без душевного болю.

Буддійські етико-філософські погляди можуть бути зрозумілими як

універсальна схема дій людини, що морально вдосконалюється. Моральне

вдосконалення, за буддійським вченням, можна витлумачити як рух від

індивідуально-особистісної певності до абсолютно без особистісного дивідуально-особистісної певності до абсолютно без особистісного начала. Метою морального самовдосконалення є досягнення людиною такого стану, в якому повністю долаються ворожнеча і чуттєва прихильність до світу і який реалізується в однаково доброзичливому ставленні до всіхживих істот.