Релігієзнавство та богослов’я. Релігієзнавстов та атеїзм

Релігієзнавство — галузь науки, що досліджує таке соціальне явище як релігія, а релігійні вчення належать до системи богослов'я (теології), де теоретично обґрунтовуються релігійні цінності. Однак, крім таких протилежностей, які протиставляють наукові принципи теорії релігієзнавства і богословські концепції, релігієзнавство і богослов'я мають деякі спільні риси, оскільки вивчають (з позиції науки та релігійних вірувань) одне й теж саме явище — релігію та її інститути. Релігієзнавство — комплексна галузь наукового знання досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, впливу на особистість віруючих у конкретно-історичних умовах. На такому рівні релігія вивчається не як залишок минулого, а як об'єктивний процес, що спирається на соціальні передумови і фактори, відображаючи їх в догматах. Отже, релігієзнавство визначає релігію як складову частину суспільства, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість. Богослов'я у будь-якій формі виступає системою релігійно-догматичних доказів і обґрунтування надприродних, абсолютних істин, що випливають з необмеженої, надчасової природи Бога. Релігійні вчення існують у формі апології (захисту) віровчення і культу від інших релігійних (конфесійних) впливів, руйнування з боку наукового світогляду. Разом з тим богослов'я не ізолюється повністю від суспільства. За допомогою соціальної доктрини релігійні авторитети формують суспільну позицію церкви, вимагаючи від віруючих здійснення конкретних соціально-корисних дій, залучаючи до церковних організацій нових членів з різних прошарків суспільства. Особливого значення набувають питання ставлення релігієзнавства до атеїстичної теорії та ідеології. Атеїстичні ідеї і норми оцінки релігійних явищ, як відомо, за панування тоталітарного режиму в Україні клалися в основу антирелігійної й антицерковної політики. Це вело до порушення прав людини, а конституційний принцип свободи совісті лише декларувався, що породжувало значні деформації в духовному житті суспільства, правовій політиці держави, створювало напруження у відносинах між віруючими і невіруючими. Певний період релігієзнавство розвивалося в лоні атеїстичних знань і вважалося їх складовою частиною. У сучасних умовах релігієзнавство як наука є самостійною теоретичною галуззю знань і за принципами та методами докорінно відмінна від атеїзму. На відміну від атеїстичних поглядів, релігієзнавство вивчає релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних, філософських і психологічних проблем. Тому звертається увага на конкретні галузі релігієзнавства як науки.