Тема: «Філософія Нового часу»

Форма заняття: семінарське.(2 год)

Мета заняття:довести, що філософія Нового Часу – це принципово новий рівень у розвитку європейської філософії: вона розвивається в діалозі з експери­ментальною наукою, досягає нового рівня деталізації власної проблематики.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Філософії Нового Часу і її особливість:

• соціокультурні умови, що призвели до змін у світогляді і переорієнтації проблематики;

• визначальні риси філософії Нового Часу;

• відмінність розуміння цінності знання в епоху Античності, Середньовіччя, Відродження і Нового Часу.

2. Проблема методу пізнання в філософії Ф.Бекона та Р.Декарта:

• емпіризм і шляхи пізнання та способи отримання знання за Ф.Беконом;

• метод індукції Ф.Бекона;

- метод раціональної дедукції Р.Декарта, процес пізнання;

• сутність теорії «вроджених ідей»;

• відмінності в підходах до процесу пізнання між Ф.Беконом і Р.Декартом.

3. Вчення про субстанцію:

• розуміння субстанції Р.Декартом;

• поняття субстанції в філософії Б.Спінози;

• «монадологія» Г.Лейбніца;

4. Сенсуалізм:

• сенсуалізм як напрям у пізнанні;

• Дж.Локк і його погляди на пізнання;

• Дж.Берклі і його позиція радикального сенсуалізму;

• основне кредо емпіризму Д.Юма та його об’єктивно-ідеалістична концепція сенсуалізму.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1.З допомогою словника дайте визначення поняттям: механіцизм, сенсуалізм, індукція, дедукція, детермінізм, емпіризм, раціоналізм, деїзм, метод, субстанція, монада.

Завдання 2. Порівняйте думки Ф.Бекона та Р.Декарта та обґрунтуйте їх з позицій гносеології:

«Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка зважає на дані чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею». (Ф.Бекон)

«…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона не очевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…». (Р.Декарт)

Завдання 3. Як розуміти декартівську аксіому: «У всьому належить сумніватися» і висновок: «Я мислю, отже, існую» («Cogito ergo sum»)?