Тема: «Філософська думка в Україні»

Форма заняття: семінарське (2 год).

Мета заняття: виробити цілісне уявлення про розвиток філософської думки України, зрозуміти особливості становлення української філософії, засвоїти зміст основних філософських праць українських мислителів з давніх часів до наших днів.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Українська філософія – органічна складова української духовної культури:

• феномен філософської думки в Україні;

• риси національного характеру і основні риси української філософії;

• основні етапи періодизації української філософії і їх проблематика.

2. Філософські ідеї в культурі Київської Русі XI-XIII століть:

• проблематика і спрямованість філософської думки «Княжої доби»;

• філософські ідеї в перших пам’ятках давньоруської культури («Повість давніх літ», «Слово про закон і благодать» та ін.).

3. Філософія періоду Відродження в Україні:

• духовні, культурні зв’язки доби Відродження. Гуманістичні ідеї на українському ґрунті;

• український гуманіст Юрій Дрогобич, його погляди на світ, людину, природу;

• творчість С.Оріховського-Роксолана;

• Острозька академія – український навчальний заклад, зорієнтований на євро­пейську систему навчання;

• полеміст І.Вишенський і його внесок у розвиток української культури і філософії; проблема «Бог-людина»; погляд І.Вишенського на людину.

4. Києво-Могилянська академія, її просвітницький характер:

• характер філософських ідей викладачів Києво-Могилянської академії: натур­філософські концепції, І.Гізель – позиція деїзму; Ф.Прокопович – переосмислення розуміння Бога, вчення про матерію;

- уявлення про людину та її моральний світ; суспільно-політичні погляди;

5. Філософія Г.Сковороди:

• філософська система Г.Сковороди; вчення про три світи і дві натури;

• кордоцентризм; суть духовного самопізнання за Г.Сковородою;

• етико-гуманістична проблематика Г.Сковороди; принцип “спорідненої” (сродної) праці, що визначає сенс людського буття, принцип “нерівної рівності”.

6. Романтизм як філософська концепція світобачення та його особливості в Україні:

• особливість і проблематика українського романтизму;

• ідея України у філософському світогляді П.Куліша; «україноцентризм» філо­софського мислення П.Куліша.

7. Професійно-академічна філософія в Україне XIX-XXст.:

• раціоналістична філософія П.Лодія;

• призначення філософії за П. Лодієм;

• філософські ідеї П.Юркевича, його «філософія серця».

8. Суспільно-політичні та філософськи погляди І.Франка, В.Липинського, Д.Донцова.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: антеїзм, кордоцентризм, , індивідуалізм, сродна праця, нація, націоналізм, національна ідея, елітаризм, егалітаризм, український романтизм, україноцентризм, народництво, космополітизм.

Завдання 2. Прокоментуйте вислови Г.Сковороди:

- «Що може бути шкідливіше, ніж людина, яка має знання найскладніших наук, але без доброго серця? Вона всі свої знання застосує на зло»;

- «Світ ловив мене, але не спіймав». Який основоположний принцип мислення він ілюструє?

Завдання 3. Робота з першоджерелом.

Використовуючи працю «Серце і його значення у духовному житті людини», з’ясуйте:

• значення серця у житті, пізнанні і діяльності людини;

• в чому ви бачите спільність вчення про серце у філософії Г.Сковороди та П.Юркевича;

• в чому виявився гуманізм П.Юркевича;

• яке місце відводить Памфіл Юркевич серцю у житті людини. Як називається така позиція?

«…Серце є скарбник і носій усіх тілесних сил людини…

Серце є центром душевного і духовного життя людини. Так, в серці започатковується і народжується рішучість людини на ті чи інші вчинки; в ньому виникають різноманітні наміри і бажання; воно є місцем волі та її жадань…

Серце є осереддя багатоманітних почувань, хвилювань і пристрастей…

Серце є центром усіх пізнавальних дій душі…

Нарешті, серце є центром морального життя людини. В серці з'єднуються всі моральні стани людини...Серце є вихідним пунктом усього доброго й злого в словах, думках і вчинках людини, є добрий і злий скарб людини... Серце є скрижаль, на якому викарбуваний природний моральний закон...

Мислення не вичерпує собою всієї повноти духовного людського життя, так само як досконалість мислення ще не позначає всіх досконалостей людського духу. Хто стверджує, що «мислення є вся людина», і сподівається вивести всю багатогранність душевних явищ із мислення, той досягне не більше того фізіолога, котрий став би з'ясовувати явища слуху - звук, тони і слова - із явищ зору, якими є протяжність, фігура, колір і т. д. У відповідності з цим ми можемо вже припустити, що діяльність людського духу має своїм безпосереднім органом в тілі не одну голову або головний мозок з нервами, що до нього йдуть, а розповсюджується значно далі і глибше в середину тілесного організму. Як сутність душі, так і її зв’язок з тілом має бути значно багатшим і різноманітнішим, ніж звичайно думають».

Завдання 4. Робота з першоджерелом.

Ознайомившись із фрагментом твору І.Франка «Одвертий лист до галицької української молодежі», з’ясуйте:

а) основні принципи культурно-освітньої програми для молоді як засобу «морального переродження»;

б) виділіть окреслені І.Франком шляхи національного відродження України і перешкоди на його шляху;

в) подумайте, у чому зміст ідеї нації як «живого організму», які ця концепція має переваги?

«...Перед українською інтелігенцією відкривається тепер, при свобідніших формах життя в Росії, величезна ділова задача – створити з величної етнічної маси українського народу українську націю, суспільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, звідки б вона не йшла, та при тому здібний на присвоювання собі в найширшій мірі і в найшвидшому темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і як сильна держава не може здійснитися.

Величезні труднощі цієї задачі стануть Вам ясно перед очима, коли подумаєте про той стан, у якому застає Україну нова доба. Без власних шкіл і без виробленої освітньої традиції, без пройнятого освітніми і народолюбними думками духовенства, без популярного і вищого письменства, яке могло би бодай на першій гарячій порі заспокоювати всі духовні потреби величезної маси, без преси, яка могла б ясно держати і систематично оборонити стяг національності та прикладеної до місцевих потреб, свобідної культурної праці, без надії на сильну фалангу цілком свідомих і на висоті сучасної освіти стоящих репрезентантів у законодавчих органах, і без міцної опори в масах народу та інтелігенції навіть для тих небагатьох репрезентантів, що побажають цілком відповісти своїй національній і культурній задачі, наша Україна готова знову опинитися в ролі ковадла, на якому різні чужі молоти вибиватимуть свої мелодії, або в ролі кролика, на якому різні прихильники вівісекції будуть виконувати свої експерименти.

...Ми мусимо навчитися відчувати себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів. І це почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні наслідки. Ми повинні – всі без винятку перш за все пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, щоб ми боліли кожним її частковим, локальним болем і радувалися кожному хоч і як дрібному та частковому її успіху, а головне, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частинкою його.

...Це моральне переродження, яке цілковито досягнеться, певно, не швидко, аж наслідкам праці поколінь, та до якого імпульс кожний із Вас повинен дати сам собі, власною постановою, буде першою умовою можливості тіснішої, дружнішої і продуктивнішої співпраці нашої з закордонними українцями. Якби Ви знали, мої молоді приятелі, скільки зневіри, розчарувань та знеохоти нагромадили дотеперішні відносини галичан та буковинців із Україною, скільки сорому та прикрощів робили не раз українцям наші "національні", а власне місцеві хиби - неточність, балакучість та пустомельство, брак характерності, індиферентність та моральна грубошкірість, байдужість до важливих загальних справ, а завзятість у дрібницях, пуста амбіційність та відсутність самокритики, хизування євро­пейськими формами при основній малоосвіченості та некультурності, якби Ви знали і відчували це так, як цього вимагає теперішня хвилина, то я не сумніваюся, що в серці кожного з Вас знайшлась би моральна сила, щоб сказати собі і покласти Ганнібалову присягу: віднині докладу всякого зусилля, щоб увільнитися від цих хиб, поводитися краще, працювати пильніше над собою.

…Я бажаю тільки одного – звернути Вашу увагу, молоді приятелі, звернути увагу всієї суспільності на ту велику історичну хвилину, якої наближення відчуваємо всі. Нам доведеться змобілізувати всі свої сили, щоб задовольнити потреби тої хвилини. Та поки ще вона не надійшла, до праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими. Здобування знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і поважних мужів, повних любові до свого народу і здатних виявляти ту любов не потоками галасливих фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожна нація і кожна історична доба, моли всій нашій Україні перший раз у її історичному житті посміхнеться хоч трохи повна громадянська і політична свобода».