Тема: «Філософія Відродження»

Форма заняття: семінарське (2 год).

Мета заняття: наголосити, що епоха Відродження несе в собі суттєві світоглядні переорієнтації, окреслює перехідний характер епохи , яка була суперечливою і неодно­значною; виявити, що було характерними парадигмами філософського мислення.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Ідейний зміст світогляду Ренесансу і характерні риси духовного життя цієї доби:

• основні етапи епохи Відродження і їх особливість;

• основні світоглядні проблеми та риси ренесансної філософії;

• гуманізм раннього італійського Відродження (Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка; Піко делла Мірандола, Марсіліо Фічіно, Лоренцо Валла).

2. Філософські ідеї натурфілософії та природознавство Відродження:

• пантеїстична спрямованість натурфілософії Відродження;

• пантеїзм онтологічної проблематики і теорія пізнання М.Кузанського;

• геліоцентрична система М.Коперника;

• пантеїзм і гілозоїзм, матерія і форма Дж. Бруно;

• механістичний матеріалізм Г. Галілея і його розуміння ідеї «подвійної істини».

3. Реформаційні та соціально-політичні ідеї Відродження:

• реформаційний рух і провідні ідеї У. Цвінглі, М.Лютера, Ж.Кальвіна, Т.Мюнцера;

• політичні погляди Н. Макіавеллі;

• соціально-утопічні вчення Т.Мора і Т.Кампанели.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: антропоцентризм, гуманізм, геоцентризм, геліоцентризм, реформація, утопія.

Завдання 2. Робота з першоджерелом.

З праці Нікколо Мак’явеллі «Государ» з’ясуйте:

• що означає ідея громадянського суспільства? В чому його суть?

• яка має бути позиція правителя, якщо він прийшов до влади з допомогою народу?

• які кроки належить робити правителю, щоб його шанували?

• поміркуйте, пріоритет якому правителю віддали би ви і чому?

«...такого роду єдиновладдя – його можна назвати громадянським – установ­люється на вимогу чи знаті, чи народу. Оскільки немає міста, де не відособились би два цих начала: знать прагне підкорити і утискувати народ, народ не хоче перебувати у підкоренні та гнобленні; зіткнення ж цих начал вирішується трояко: або єдиновладдям, або безвладдям, або свободою.

Єдиновладдя установлюється чи знаттю, чи народом, залежно від того, кому першому випадає нагода. Знать, бачучи, що вона не може протистояти народові, висуває кого-небудь із своїх і проголошує його правителем, щоби за його спиною вгамувати свою пожадливість. Так само і народ, бачучи, що не може чинити опір знаті, звеличує когось одного, щоби в його владі знайти для себе захист. Тому, хто приходить до влади з допомогою знаті, важче утримати владу, аніж тому, кого привів до влади народ, бо якщо правитель оточений знаттю, котра шанує себе як рівна йому, то він не може ні вказувати, ні мати незалежний спосіб дій. Тоді як той, кого привів до влади народ, править один і довкола нього немає нікого, чи майже нікого, хто не прагнув би йому скорятися.

Так що, коли правитель прийшов до влади з допомогою народу, він має намагатися утримати його дружбу, що зовсім не важко, бо народ вимагає тільки, щоб його не утискували. Але якщо правителя привела до влади знать наперекір народові, то перший його обов'язок - заручитися дружбою народу, що знову ж таки неважко зробити, якщо взяти народ під свій захист. Люди ж такі, що, бачучи добро з боку тих, від кого чекали зла, особливо прив'язуються до благодійників, тому народ ще «більше прихилиться до правителя, ніж якби сам привів його до влади. Заручитися ж підтримкою народу можна по-різному... [...]... правителю належить бути у дружбі з народом, інакше у важкі часи він буде скинутий з престолу...

[...] Ніщо не може викликати до правителя такої шани, як воєнні справи і надзвичайні вчинки.

[...] Величі правителя сприяють також незвичайні розпоряд­ження усередині держави,... інакше кажучи, коли хто-небудь здійснює значне у громадянському житті, погане чи добре, то його корисно нагороджувати чи карати таким чином, щоби це пам'яталось якомога довше. Та найголовніше для правителя – постаратися всіма своїми вчинками скласти собі славу великої людини, наділеної розумом видатним.

Правителя поважають також, коли він відкрито заявляє себе ворогом чи другом, тобто, коли він без хитань виступає за одного проти іншого – це завжди краще, аніж стояти осторонь.

Правитель повинен також показувати себе покровителем талантів, пригортати обдарованих людей, вшановувати тих, хто проявив себе в якомусь ремеслі чи мистецтві. Він має спонукати громадян спокійно займатися торгівлею, земле­робством і ремеслами, щоб одні облаштовували свої володіння, не боячись, що ці володіння у них відберуть».

Завдання 3. За таблицею дайте характеристику філософам.

Піко делла Мірандола, Марсіліо Фічіно, Лоренцо Валла, Ульріх Цвінглі, Мартін Лютер, Жан Кальвін, Томас Мюнцер.