Напрями Хінаяна
Одним із основоположних напрямів буддизму, що оформився внаслідок його розколу на рубежі І—II ст. н. е. (і був затверджений на четвертому буддійському сангіті), є хінаяна (санскр. — мала колісниця, або вузький шлях спасіння). Цей напрям має ще й другу назву — тхеравада, що означає «школа старої мудрості». Хінаяна —початковий філософський буддизм в усій його чистоті й ортодоксальності. Визначальний акцент у ньому ставиться на особистому спасінні, на особистих зусиллях людини задля звільнення від пут сансари. Послідовники хінаяни відмовляються від усього мирського, вважаючи, що досягти святості та нірвани можливо лише через чернецтво, шляхом багатьох перероджень. Звідси і сповідання «вузького шляху спасіння» та ідеалу архата (так називали найближчих учнів Будди — в хінаяні їх 16).
Архат (санкср., досл. — достойний, гідний, праведник) — людина, яка досягла звільнення (нірвани) від ланцюга перероджень (сансари).
Будда постає у цьому вченні як людина — носій виняткових моральних чеснот, великий учитель. Тому вся обрядовість хінаяни пов'язана з його культом, вшануванням місць його життя. У хінаяні розвинуто вчення про дхарму. Хінаяна поділяється на кілька шкіл. Історично першою серед них є школа mхepaвaдa (звідси й друга назва хінаяни), яку заснували найфанатичніші послідовники Будди відразу після його смерті. Вважаючи Будду земною істотою, тхеравадисти прагнули зберегти в пам'яті кожне слово, кожний жест, епізод із життя свого вчителя, який, на їх думку, з'являється серед людей кожні п'ять тисяч років.
Із лона тхеравади виокремилася (приблизно 350 р. до н. е.) школа cmxaвupaвaдa. її прибічники зберегли у своїй традиції найархаїчніші елементи. Патріархом школи було проголошено Тхера Моггампутта Тисса — чудотворця, який очистив сангху від єресі й утвердив стхавираваду як офіційну традицію буддизму в державі Ашоки. Будда шанувався як реальна особа, наділена людськими (а отже, й слабкими) та надлюдськими рисами.
Стхавиравада не була чимось монолітно єдиним. Вона охоплювала собою цілий шерег шкіл, серед яких — ватсипутрія, що була заснована приблизно 280 р. до н. t. і проіснувала до IX ст. Основна ідея школи — визнання існування невизначеної, постійної матеріальної субстанції, що визначає природу людської індивідуальності. Практична ж реалізація карми не можлива поза межами існування особи. Серед відомих шкіл стхавиравади була і сервастивада, засновник якої архат Катьяніпура на третьому буддійському сангіті виголосив ідею сервам асти (все існує). Вона визнає канонічною лише Абхідхарму-пітаку. У наш час найпоширенішими течіями хінаяни є дхамамаютика-нікая, маха-нікая та ін. «Нікая» інтерпретується як школа в буддійській громаді або школи буддистів однієї країни.
- Предмет релігієзнавства
- Структура релігієзнавства
- Основні категорії релігієзнавства
- Методи і принципи релігієзнавства
- Методи релігієзнавства
- Принципи релігієзнавства
- Література
- Методи і принципи релігієзнавства
- Методи релігієзнавства
- Принципи релігієзнавства
- Література
- Сутність релігії
- Філософські концепції природи релігії
- Філософські концепції природи релігії
- Основні елементи релігії
- Література
- Релігія як форма онтологічного самовизначення людини
- Релігія — шлях людини до вічності
- Суспільні функції релігії
- Класифікація релігій
- Література
- Первісна міфологія як підґрунтя релігійних вірувань
- Анімістичні вірування
- Фетишизм
- Тотемізм
- Генеза надприродного
- Література
- Даосизм
- Конфуціанство
- Теїстичні вірування праукраїнців часів Київської Русі
- Література
- Буддизм
- Походження
- Ідейні джерела
- Основи віровчення
- Напрями Хінаяна
- Махаяна
- Поширення
- Література
- Християнство
- Соціально-економічні умови та духовні джерела
- Ісус Христос — центральна постать християнства
- Господня молитва («Отче наш»)
- Моральне вчення
- Біблія — священна книга християн
- Вселенські собори — етапи формування основних догматів християнства
- Поділ християнської церкви на православну (Східну) та католицьку (Західну)
- Православ'я
- Католицизм
- Протестантизм
- Напрями у протестантизмі
- Література
- Основні віросповідні принципи
- Морально-етичні норми
- Мусульманський шаріат
- Релігійні напрями та течії
- Хариджизм
- Література
- Вільнодумство
- Вільнодумство давнього світу
- Середньовічне вільнодумство
- Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- Розвиток українського вільнодумства
- Неопозитивістська форма вільнодумства
- Фрейдистський напрям вільнодумства
- Атеїстичний екзистенціалізм
- Гуманістичні рухи вільнодумства
- Атеїзм як форма вільнодумства
- Література
- Неорелігії й глобальне мислення
- Богошукання орієнтального напряму
- Неохристиянські рухи
- Синтетичні неорелігії
- Езотеричні об'єднання
- Саєнтологічні рухи
- Неоязичництво
- Демоністичні культи
- Література
- Український конфесійний плюралізм
- Християнство
- Українська православна церква
- Українська греко-католицька церква
- Церкви протестантського напряму
- Етнонаціональні релігії
- Неорелігії
- Неохристиянські рухи
- Орієнтальні течії
- Синтетичні релігії
- Саєнтологічні течії
- Езотеричні об'єднання
- Неоязичництво
- Література