Релігієзнавство як поняття і як автономна дисципліна гуманітарного знання.

З самого початку потрібно з*ясувати, що ж ми визначаємо і передбачаємо під словом релігієзнавство?!

Релігієзнавство- це окрема дисципліна гуманітарного знання. Сама назва релігієзнавство приховує в собі смисл – знання про релігію, наука про релігію. Першим цей термін вживає чеський філософ, логік та математик Бернард Больсано у 1834 році він видає працю «підручник науки про релігію» в 4 томах. Популяризації цей термін набуває у працях філософа М. Мюллера «вступ до науки про релігію». Саме в працях цього релігієзнавця набуває повноправного дисциплінарного статусу і методологічного завершеності. завдяки його роботам багато науковців починають визнавати релігієзнавство, як самостійну дисципліну гуманітарного знання.

Макс Мюллер, Корнеліус Тіле, П*єр Шантепе деле Сосе

У 1897 році у вересні в Стокгольмі пройшов перший всесвітній конгрес з рел науки, офіційно було підтверджено статус релігії, як офіційної науки.

Предметом Релігієзнавства є закономірності виникнення, розвитку і функціонування релігії.

Релігієзнавство – автономна наука, яка вивчає феномен релігії.

Об'єкт РЛЗ - феномен релігії.

РЛЗ як автономна наука з'являється в II пол. ХІХ ст.

Причини появи РЛЗ:

• Процес диференціації наукового знання.

• Необхідність систематизації і упорядкування наукового знання про релігію.

Основні першоджерела були:

• свідчення численних місіонерів, мандрівників про релігійні вірування та культи неєвропейських народів.

• Праці дослідників з міфологічної проблематики. Праця Джанбатісто-Віко «Нова наука».

• Мовознавчі дослідження (як правило вивчення східних мов, і як наслідок релігій)

• Численні досліди раціонального осмислення релігії.

• Археологічні відкриття.

• Відкриття в області етнографії, антропології та фольклору.

Стимулом до оформлення релігієзнавства став порівняльний метод у дослідженні релігій, (спільні ритуальні елементи, мовні, напр. імена богів).

Мюллер встановив, що найменування богів в різних релігіях було пов'язане з ім'ям неба, землі, зір. А ім'я головного бога в більшості перекладається як „отець, що знаходиться на небі"

„Той, хто знає лише одну релігію не знає жодної" Основоположники релігієзнавства: К. Тіле, П. Шантепі, М. Мюллер. У 1897р. у Стокгольмі відбувся перший всесвітній конгрес релігієзнавства. Теологічні дослідження релігії є більш ефективні за релігієзнавські.

Богослов'я – розмірковування на тему зв'язку між богом і людиною.

Особливості богословського підходу:

• Вивчення релігії як такої у богослов'ї пов'язане з її розумінням в рамках конкретного віросповідання.

• Несприйняття альтернативних розумінь релігійних явищ

• Нормативний підхід до релігії. Прагнуть показати недоліки інших релігій. Вороже ставляться до магії і окультизму.

• Релігія в богослов'ї розглядається в універсальності і незмінності.

• Дослідження релігії, сутності релігії не є визначальним в системі богословських наук.

• Богослови намагаються мати справу з догмами, які не потребують доведення,-

Особливості релігієзнавчого підходу:

Релігія розглядається як цілісне утворення, динамічна система, що еволюціонує.

Релігієзнавство сформувалось на основі дескриптивного (описового) підходу. Не властива тенденція до показу аксіологічної винятковості релігії Релігієзнавство завжди дивиться на релігію зовні.