88.Реформаційні рухи в Англії: англіканство, методизм, квакерство.
Зародилось в Англии во время Реформации в результате разрыва местной католической
церкви с Римом.
Англиканство ближе всего к католицизму и православию, особенно - так называемая
Высокая Церковь. Низкая Церковь - более типичный протестантизм. Широкая Церковь -
более экуменична.
Культ и догматика в ней остались в основе католической, но епископов назначал король, а
с зависимостью от папы было покончено.
Англиканство сочетает католический догмат о спасающей силе церкви с протестантским
учением о спасении личной верой.
Английская англиканская церковь является одной из государственных церквей
Великобритании наравне с пресвитерианской церковью Шотландии. Ее главой выступает
монарх. Англиканство является одним из трех основных направлений протестантизма наряду с лютеранством и кальвинизмом. Англиканская церковь сочетает в себе протестантские некоторые протестантские положения о спасении личной верой и католическую идею о спасающей силе Церкви. Сами представители англиканской церкви часто не ассоциируют себя с понятием «протестант». Официально англиканская церковь называет себя католической. Однако вопреки догматам классического католицизма англиканство отрицает Папу Римского как Главу Церкви. Предстоятелем Церкви Англии является Архиепископ Кентерберийский, он пользуется первенством чести среди прочих поместных англиканских Церквей, но однако не обладает административной либо канонической властью вне Англии.В Соединенном королевстве существует четыре церкви - Церковь Ирландии, Шотландская Епископальная Церковь, Церковь в Уэльсе и Церковь Англии. Главный документ Англиканской церкви - так называемые Тридцать Девять Статей. Они были приняты на Соборе 1563 года и заменили предыдущую доктрину - «Сорок две статьи».«Тридцать Девять Статей» имеет смысл рассматривать, скорей, не как всеобъемлющее изложение вероучения, а скорей, документ, определяющих позицию Церкви Англии в отношении кальвинизма и католицизма. Также среди важнейших документов Церкви Англии стоит упомянуть Книгу общих молитвословий, принятуя парламентов в 1549 и отредактированную позднее в 1662 году.
Квакерство (Общество друзей)
Идеологически квакеры отвергают не только католические, но и ортодоксальные протестантские доктрины.
Квакеры разработали доктрину абсолютного бескомпромиссного пацифизма, категорически отвергая всякое насилие даже в целях самозащиты. В основе доктрины лежит идея наличия внутри каждого человека божественного света, т.е.частицы Бога.
В основе вероучения квакеров лежит представление о том, что в душе каждого человекаприсутствует Бог, человек способен его чувствовать и следовать внутреннему призыву. Квакеры (англ. Quakers, от глагола to quake — «трястись», «трепетать», «содрогаться»; официальное название — Религиозное Общество Друзей (квакеров)) — конфессия, возникшая в среде радикальных пуритан (диссентеров или нонконформистов) в годы Английской революции в середине XVII века. Первоначальное название — «Христианское Общество Друзей Внутреннего Света». Название «квакеры», использовавшееся сначала противниками этого течения как оскорбительное прозвище, а впоследствии ставшее самоназванием, имеет несколько версий происхождения. Наиболее вероятна версия, согласно которой основатель данного направления — Джордж Фокс — на заседании суда призвал судью «трепетать перед именем Бога», за что тот назвал Фокса «трепетуном»[1]. Другая версия гласит, что ранние квакеры во время своих богослужений содрогались при снисхождении на них Святого Духа[2]. Третья версия приписывает ранним квакерам утверждения по поводу «духовного трепета» от постоянного ощущения присутствия живого бога[3]. Наибольшие по численности группы квакеров сосредоточены в Северной Америке (преимущественно в США), Африке (в Кении) и Европе (в Великобритании). В истории квакеров XVII века российский историк Т. А. Павлова выделяет три этапа:[6]
«революционный» (1648—1661);
время гонений эпохи Реставрации и пассивного сопротивления «Друзей» властям (1661—1689);
«конформистский» (после 1689).
Первый этап характеризуется активной деятельностью квакерских проповедников при отсутствии четкой организационной структуры движения. Первые сподвижники Фокса, такие как Эдвард Берроу, Уильям Дьюсбери, Мэри Фишер, Джеймс Нейлер, Джон и Томас Лоусоны, Фрэнсис Хоуджилл, Маргарет Фелл, Джон и Джордж Уайтхеды и многие другие, организовали группу путешествующих проповедников и стали известны в квакерской среде как «Отважные шестьдесят» (Valiant Sixty) или «Первые глашатаи Истины» (First Publishers of Truth).
Во второй и третий периоды ранней квакерской истории, отмечает Т. А. Павлова, происходит «обуржуазивание секты, ее организационное оформление; разрабатывается теологическая доктрина». Исторически в основе теологии квакеров лежит доктрина о внутреннем непосредственном откровении Святого Духа, авторитет которого выше "Священного Писания", поскольку, согласно Р. Баркли, Писание является «декларацией источника, а не самим источником»[11]. Человек способен воспринимать откровение благодаря тому, что в каждом есть «Внутренний Свет» — часть божественной природы, заложенная в человеке и не являющаяся частью человеческой природы. Концепция «Внутреннего Света» стала центральной в вероучении квакеров. В настоящее время объединяющим моментом для представителей различных квакерских течений (в т.ч. христиан, универсалистов и др.) является отсутствие обрядов, отказ от таинств, признание "присутствия Бога в каждом человеке" и выводимые из него четыре основных принципа ("свидетельства"):
- пацифизм;
- равенство каждого человека перед Богом;
- простота;
- честность.
Структура квакерских организаций следующая:
- молитвенная группа (worship group);
- подготовительное собрание (preparatory meeting);
- территориальное или месячное собрание (area or monthly meeting);
- годовое собрание (yearly meeting).
Методизм.Методистская церковь, как самостоятельное вероучение, образовалась в 18 веке, отмежевавшись от англиканской церкви. До этого методизм развивался как внутреннее течение англиканства. Основателем методизма считается проповедник Джон Уэсли.
Базовые положения методистского вероучения сформулированы в 25 утверждениях, которые по сути являют собой редуцированный вариант знаменитых 39 статей англиканства.
Методисты верят в Святую Троицу, они также признают Библию высшим авторитетом в вопросах верования. Также признается таинство Крещения и евхаристии. Крещение младенцев практикуется, но также может быть отложено и до достижения зрелого возраста.
Важным отличием методистского вероучения, отличающего его в частности от кальвинизма, является неприятие доктрины предопределенности. Методисты считают возможным получение прощения и искупления, а также считают, что спасение могут получить все люди без исключения. Адепты методизма верят в то, что человек своими поступками, в частности покаянием, могут достичь благодати. Однако этот процесс может занять всю жизнь
В настоящее время существуют две крупнейших официальных организации методистов – это Объединенная методистская церковь в США, включающая в себя не только общины, но и дома престарелых, приюты для детей-сирот, а также учебные заведения, как школы так и колледжи. Церковь ведет активную миссионерскую деятельность в более чем полусотне стран по всей планете. У организации есть собственное издательство, которое выпускает огромное количество литературы и периодические издания религиозного характера.
Также в США существует Африканская методистская епископальная церковь. Это второе крупное объединение методистов (порядка 1,2 млн. членов).
Отличительная особенность методистской церкви – активное сотрудничество с другими церквами. Представители методистских общин входят практически в каждый совет церквей любого города США, либо в совет штата. На конец 20 века общее число методистов во всем мире было около сорока миллионов человек.
- Релігієзнавство як поняття і як автономна дисципліна гуманітарного знання.
- 2. Передумови появи релігієзнавства та особливості його функціонування.
- 3. Богословське і релігієзнавче дослідження релігійних явищ: порівняльна характеристика.
- 4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.
- 5. Особливості тлумачення поняття «релігія»
- 6.Два підходи в розумінні сутності релігії.
- 7.Релігія і релігійність. Філософський та соціологічний аспекти вивчення релігійності.
- 8.Специфіка релігійного світосприйняття.
- 10.Зміст віри та її структорованіцсть. Характеристика релігійної віри.
- 12. Особливсті конфесійного сприйняття іморталізму. Релігійне вирішення проблеми смерті.
- 13.Структурні компоненти релігії, їх зміст.
- 14.Функціональний аналіз релігії.
- 15. Дорелігійна епоха в історії людства: аргументи за і проти.
- 16. Соціокультурні та психологічні передумови появи релігійних вірувань.
- 17. Супранатуралістичні теорії походження релігії.
- 18. Раціоналістичні теорії походження релігії.
- 19. Уявлення про релігійну традицію, її визначальні характеристики та складові.
- 20.Класифікація релігій. Огляд різноманітних типологій релігії.
- 21.Вірування та уявлення архаїчної епохи.
- 22. Фетишизм та особливості його трансформації.
- 23. Особливості магічного сприйняття. Різновиди магії.
- 24. Феномен народної магії. Сучасні жіночі комунікативно-магічні практики.
- 25. Характеристика магічної релігії вуду.
- 26. Суть тотемізму. Особливості тотемістичних уявлень.
- 27. Анімізм. Еволюція анімістичних уявлень.
- 29.Міфи в структурі архаїчного суспільства. Особливості міфологічного світосприйняття.
- 30. Характеристика основних сюжетів архаїчних міфів, особливості їх реконструкції.
- 33.Характерні риси античного язичництва, його зв'язок з міфологією.
- 34.Основні етапи становлення давньогрецької релігії, їх загальна характеристика. Функціональність божеств гомерівського епосу.
- 35.Містеріальні культи, оракули і містеріософія давньої Греції.
- 36. Характеристика язичницької релігії римлян, особливості її еволюції.
- 37. Релігійні вірування та уявлення етрусків.
- 39.Уявлення про язичництво Русі. Характерні риси давньослов'янського язичництва.
- 40.Характеристика язичницьких першоджерел. Велес-книга - священне писання язичницької Русі.
- 41.Особливості еволюції давньослов'янського язичництва. Функціональна значимість язичницьких богів.
- 42.Неоязичницький рух в сучасній Україні.
- 43.Священні тексти Вед. Шруті та смріті. Бхагавадгіта.
- 44.Релігійні традиції давньої Індії: ведична, брахманізм, джайнізм.
- 45.Особливості віровчення і культу індуїзму. Сектантство в індуїзмі.
- 46.Особливості віровчення і культу кришнаїзму. Рух "Харе Кришна".
- Форми культу
- Найважливіші свята
- 47.Конфуціанські і даоські священні книги. Їх загальна характеристика.
- 48.Конфуціанство: особливості сприйняття і характерні риси.
- 49.Пізній (релігійний) даосизм. Його віроповчальні принципи та обрядовість
- 50.Синтоїзм як традиційна релігія Японії. Релігійна ситуація в сучасній Японії.
- 51.Особливості виникнення буддизму. Особистість Будди.
- 52.Вчення Будди про чотири благородні істини. Уявлення про нірвану.
- 53.Особливості ранньобуддійського вчення про божество, світ та людину.
- 54.Загальна характеристика священних буддійських книг. Палійський канон. Тлумачення Дхамападди.
- 55. Розкол сангхи Дві традиції буддійсьогкого світосприйняття. Ваджраяна.
- 58.Необуддійські рухи і секти. Необуддизм і псевдобуддизм.
- 59. Проблема появи та становлення зороастризма. Особливості віровчення і культу зороастризму.
- Створення світу
- Поява у світі супротивника
- Завдання людини у світі
- Доля людини після смерті
- Зороастризм у світовій культурі
- Сучасні прихильники зороастризму
- 59.Проблема появи та становлення зороастризма. Віроповчальні та культові
- Створення світу
- Поява у світі супротивника
- Завдання людини у світі
- Доля людини після смерті
- Зороастризм у світовій культурі
- Сучасні прихильники зороастризму
- 60.Зороастрійські віроповчальні джерела. Авеста.
- Перша редакція
- Друга редакція
- Сучасна Авеста
- 63.Іудейські священні книги: Танах, Талмуд.
- Особливості іудейського віровчення і культу.
- 65.Історичні форми іудаїзму. Напрямки сучасного іудаїзму. Історичні течії юдаїзму
- Сучасні течії юдаїзму
- Месіанський юдаїзм
- 66.Хасидизм, його сутність та особливості еволюції.
- 67.Сутність християнства. Його ідейний потенціал. Основні положення християнського віровчення: Нікейський символ віри.
- 10 Заповідей:
- 69.Християнські першоджерела: канонічні книги і апокрифи. Характеристика Нового Завіту.
- 70.Апостольський і єпископський періоди в розвитку християнства: їх порівняльна характеристика. Єресі і розколи в християнстві 4-11ст.
- 72.Утвердження християнства в Київській Русі (розгляд дилеми: Аскольдове хрещення чи Володимирова версія прийняття християнства).
- 73.Особливості православного віровчення та культу.
- 74.Вселенське православ'я. Автокефальні та автономні церкви.
- 75.Сутнісні риси українського православ'я. Його витоки та історичний розвиток.
- 77.Причини та наслідки релігійного розколу 17 ст. В Московській Русі. Сутність старообрядництва.
- 78.Причини та наслідки церковної реформи Петра і.
- 79.Православне сектантство.
- 80.Особливості віровчення і культу католицизма.
- 81.Організаційна структура римо-католицької церкви.
- 83. Значення II Ватиканського собору для осучаснення католицької традиції.
- 84Сутність уніатства. Доля греко-католицизму на Україні. Причини та наслідки Берестейської унії 1596 року.
- 87Лютеранство і калівінізм як напрямки реформаційного протестантизму.
- 88.Реформаційні рухи в Англії: англіканство, методизм, квакерство.
- 89Пуританський рух. Причини та наслідки міграції пуритан в Америку.
- 90.Баптизм: історія та сучасність. Євангельсько-баптистський рух в Україні.
- 91.Пізні протестантські секти: мормони, адвентисти, п'ятидесятники, Свідки Єгови, "Християнська наука", Армія Спасіння.
- 92.Неохристиянські рухи та секти.Неохристиянство і псевдо християнство.
- 94.Мусульманські першоджерела: Коран, Сунна, тафсір. Одкровення Мухаммада і його діяння.
- 95.Особливості мусульманського віровчення і культу.
- 96.Умма в житті мусульман. Шаріат як засіб функціонування умми. Уявлення про мазхаби.
- 97.Основні напрямки, течії та секти в ісламі.
- 98.Суфізм, його суть і тарікати.