55. Розкол сангхи Дві традиції буддійсьогкого світосприйняття. Ваджраяна.

(Основні напрямки та школи в буддизмі.)

Розгалуження буддизму на численні течії й школи (сек­ти) є наслідком пристосування його положень до політич­них, етнічних, культурних та інших особливостей країн, де вони формувалися.

Тхеравада. Це – найбільш рання школа в буддизмі. Прибічники її намагалися зберегти у пам'яті кожне сло­во, кожен жест і кожний епізод з життя Будди. Головним у їх діяльності були зібрання ченців-вчених (сангіті), під час яких відтворювали епізоди з життя Будди. Тхеравадини вважають Будду земною особою, який досягнув про­світлення завдяки 550 переродженням і з'являється серед людей кожні п'ять тисяч років.

Хінаяна (мала колісниця, вузький шлях спасіння). Ця школа утвердилася на півдні Індії та в Швденно-Східній Азії. Прибічники її вважали себе ортодоксальними послі­довниками Будди та його першої общини. Згідно з її вчен­ням спасіння настане тільки для тих, хто цілком віддався релігії, служить лише їй, - для ченців.

Махаяна (велика колісниця, широкий шлях спасіння). Сформувалася ця школа в середині І ст. н.е. За махаяною, врятуються всі, хто дотримуватиметься вчення Будди. Але їм необхідна допомога ченців, якими керують святі та боги.

Ваджраяна (алмазна колісниця, буддійський тант­ризм, тантраяна). Цей напрям буддизму зародився у се­редині І тис. н.е. в лоні махаяни. В основі його — наста­нови щодо підготовки і проведення магічних обрядів, по­кликаних забезпечити здоров'я, успіх у справах, краще перевтілення і спасіння.