Особливості іудейського віровчення і культу.

Іудаїзм — одна з найстародавніших етнічних релігій, релігія давніх юдеїв, що проживали на території Палестини та віруючих сучасних євреїв.

Базується на концепті всюдисущого вічного бога, чия воля та особливе ставлення до єврейського народу відбиті в Торі. У Тору входять перші п'ять книг Біблії, що містять історію, закони і правила життя для гідної поведінки.

Основний принцип юдаїзму — віра в єдиного Бога, що сформувалася поступово шляхом злиття понять: Бог отців, Ягве (що був у давніх юдеїв богом гір та пустель), та Господь — грізний бог, який з`явився перед Мойсеєм. Бог Старого Заповіту має багато імен: Саваот, Ягве, Єгова, Елохім в залежності від контексту їх вживання.

Зі Старого Заповіту відомо, що нащадки дванадцяти синів Іакова — дванадцять колін Ізраїлевих, потрапили у Єгипетське рабство. Бог закликав Мойсея визволити їх. Коли сам Бог наслав на Єгипет “10 казней”, фараон відпустив народ Ізраїля, але потім передумав і наказав своєму військові наздогнати Мойсея біля Червоного моря. І тут, за велінням Бога, води морські розступились, а над єгипетським військом зімкнулись. Ця подія відзначається під час свята Пасхи.

Юдеї вірять в загробне життя, але найбільшу увагу юдаїзм приділяє земному життю.

Засновником можна вважати Мойсея (жив бл. 1250 р. до Р.Х.), якому Бог передав Тору (заповіт). В основі юдаїзму полягає Тора, або “закон” – п`ять перших книг єврейської Біблії.

Святе місце для юдеїв — Стіна плачу. 2000 років тому у столиці давньоєврейської держави Єрусалимі за наказом царя Ірода будо збудовано храм, сьогодні від нього залишилась лише Західна стіна — Стіна плачу, яка є пам`яткою про зруйнування храму і держави. Сьогодні юдеї з усього світу приїжджають, щоб помолитися коло Стіни плачу.

Символи юдаїзму

Символ юдаїзму — шестикінечна зірка Давида. Стародавнішим символом юдаїзму є семисвічник (менора), який, згідно традиції, стояв у Храмі Соломона в Єрусалимі.

Течії юдаїзму

Йосип Флавій описав такі напрями юдаїзму: садукейство, фарисейство, єсейство. Садукеї здійснювали службу в Храмі (після його зруйнування зникли), не вірили у воскресіння, безсмерну душу та прихід месії. Фарисеї були мандрівними проповідниками, вони доповнювали Тору власними уявленнями та батьківською вірою, створивши Талмуд — так звану усну Тору. Єсеї не визнавали другий храм.