Загальна характеристика іудейської Тори

Вся історія і теорія іудаїзму знайшли своє відображення у Старому завіті Біблії. Хоча Біблія, як сума священих книг, стала складатися ще на межі ІІ-І тис. до н.е. , основна частина текстів, і, напевно, редакція загального зібрання датується періодом Другого храму. Вавілонський полон лише прискорив написання цих книг: жерці, що знаходилися у полоні, мали багато вільного часу і могли зосередитися на переписуванні та редагуванні свитків, написанні нових текстів. Після повернення з полону ця праця була продовжена і, нарешті, закінчена. Згідно традиції Старий Завіт поділяється на три частини:

Перш за все це книги закону (по-єврейські "Тора"), або так зване "П’ятикнижжя Моїсея", - книги, складання яких приписується легендарному-міфічному Моїсею. В п’ятикнижжі викладені основні постулати іудаїзму.

Перша біблейська книга п’ятикнижжя у євреїв називається Берейшіт - "В начале" або книга Буття. Ця книга – це розповідь про створення Богом світу, про життя перших людей в Раю і про їхнє вигнання з раю, про розмноження людства і про його стародавню історію, про всесвітній потоп і про врятувавшогося Ноя з сім’єю, про патріархів-родоначальників єврейського народу – Авраама, Іцхака, Яакова та Йосефа з братами, про поселення євреїв у Єгипті.

Друга книга називається "Шемот" (по-єврейські "Ізмена") – книга, котра розповідає про про життя та діяльність законодавця євреїв Моїсея та про визволення євреїв з єгипетського плену. Ця книга містить відомі 10 заповідей та інші релігійні приписи.

Третя книга – "Ваикра " ("І воззвал") – книга релігійного законодавства.

Четверта книга – "Бимідбар" ("В пустелі") розповідає про законодавство та історію євреїв після виходу євреїв з Єгипту і до завоювання Палестини.

П’ята і остання книга – "Диварім" ("Слова") – книга релігійного законодавства.

Другу групу біблейських книг устворюють"історичні" книги або "писання". В цю групу входять: книга причей Соломонових, книга Пісні Пісень(Шір а Шірім), збірка псалмів Давида ("Тегілім"), книги царств.

Третю групу утворюють пророцькі книги: книги пророків Данііла, Черекііля, Іерімія та книги 12 "малих пророків": Авдія, Аггея, Осія, Амоса та ін.

Відомі дві редакції Старого Завіту – масоретська і септуагинта.

Масорети – це єврейські рабини, які остаточно відредагували Старий Завіт у ІІ ст. до н.е. , а септуагинта – це переклад староєврейського тексту на грецьку мову. Останній текст успадкований християнством і є найбільш розповсюдженим серед християн.

У текстах Тори присутньо багато роздумів про світостворення і першооснови буття, про відносини між людьми, про моральні норми, соціальні цінності і.т.п. , що зазвичай зустрічається в кожній священній книзі.