Тотемізм і табу, їх характеристика

тотемізм — вшанування певних видів тварин чи рослин, пов’язане з вірою в генетичний зв’язок роду з тваринним, рослинним або фантастичним духом. Слово «тотем» перекладається з мови індіанців-ожибве як «його рід». З життям тотемної істоти, її подвигами була пов’язана низка міфів, обрядів та заборон-табу.

Однією з важливих рис тотемізму є вшанування тотемного духа, а не тварин чи рослин. Це вшанування виявлялося через молитви, танці, табу, свята, уподібнення тотемам. В основі уподібнення лежить прагнення бути схожим на тотемну істоту хоча б якоюсь рисою. Так, представники одного африканського племені задля того, щоб бути схожими на антилопу-зебу, вибивали собі кілька нижніх зубів. Але поширений спосіб поєднання з тотемом — це прикраси з його зубів, шкіри, кісток.

Ще один важливий аспект тотемізму — дозвіл убивати і з’їдати тотемну тварину тільки дотримуючись певного ритуалу. Наприклад, канадські індіанці-шевенези ще на початку ХХ ст. виконували подібні процедури з тілом убитого «родича-оленя»: ставили перед його мордою посуд з їжею, танцювали танок вдячності, просили вибачення за смерть, бажали оленеві щастя в потойбічному світі.

існують у сучасній свідомості поряд з науковим або технологічним мисленням. Насамперед ідеться про астрологічну інформацію, яка містить багато елементів тотемістичних уявлень: віру у зв’язок людей відповідно до дати народження з певними видами істот — тварин (китайський або зороастрійський гороскопи), дерев (гороскоп друїдів), навіть квітів і мінералів.

Це свідчить не стільки про марновірство сучасних людей, скільки про складність людської свідомості, про певні закономірності та повторювані сюжети, що переходять зі століття в століття, з однієї культури до іншої, від епохи до епохи.

Так у тотемному культі виникає табу - система заборон на використання в їжі тотемної тварини або завдання їй будь-якої шкоди. Класичною країною, де система табу отримала свій найбільший розвиток, є Полінезія. На думку Дж. Фрейзера, слово "табу" з мови полінезійців перекладається як "помічений" або "особливо виділений". Табу були важливим механізмом регулювання соціальних відносин. Так, статево-вікові табу поділили первісний колектив на шлюбні класи, тим самим виключивши статеві зв' язки між близькими родичами. Харчові табу суворо регулювали характер їжі, яку давали вождю, воїнам, старим, жінкам, дітям. Інші табу покликані були гарантувати недоторканість будинку або вогнища, регулювання правил поховання, заборону спілкування незнайомця з жінкою після її одруження тощо.

Ці табу були дуже суворими. Дослідники наводять такі приклади порушення заборон. Якось один із племінних вождів Нової Зеландії залишив недоїдки від свого обіду, які з' їв один із рядових членів племені. Коли останній здогадався, що використав у їжу харчі вождя (це було заборонено), він упав на землю, став корчитися у конвульсіях і помер. Ці приклади не одиничні. Сам факт усвідомлення порушення табу, що розумілося як щось священне, паралізувало волю порушника, а також і здатність його організму до життєдіяльності.

Тотемні табу надовго пережили сам тотемізм і залишилися у більш розвинутих релігіях у формі відповідних заборон на вживання "нечистих (брудних)" видів їжі. Так, наприклад, у євреїв та мусульман свинина вважається брудним м' ясом і тому не годиться в їжу. Зрозумілого пояснення цьому ніхто не може дати, а те, що це брудна тварина, виглядає непереконливо, адже свиня - дуже перебірлива в їжі.