Передмова

Культура України зазнала істотних втрат від того, що десятиліттями цілий її пласт викреслювався з духовного життя суспільства. Ігнорувалася релігія, релігійна філософія, духовна музика, архітектура і мистецтво. Тому нині така підвищена увага людей до релігійної культури, становлення нормальних цивілізованих відносин між державою та церквою, релігійними організаціями й громадянами, справжньої реалізації свободи совісті, коли людина може відверто висловити свої перконання, вільно виявити симпатії тим чи іншим ідеалам.

Важливою проблемою сьогодення є необхідність нормалізації релігійного життя в Україні, а цей процес обумовлений багатьма чинниками, зокрема національним та духовним відродженням, що відбувається в суперечливих умовах, і тому викликає інтерес до вітчизняної історії, а саме до історії релігії, її місця і ролі в культурі України. Тому такої гостри набуває сьогодні відсутність наукового розуміння релігії, хоча термін “релігія” досить часто зустрічається у побутовій мові, художній і науково-популярній літературі. Насправді ж складовими компонентами релігії є культ і сукупність обрядових дій. За допомогою яких релігійна людина виражає своє ставлення до надприродного і вступає з ним у спілкування через молитву, обряди, жертвоприношення.

Оволодіння науковими знаннями про релігію – необхідна умова зростання освіченості та культури фахівця будь-якого профілю, який повинен мати уявлення не тільки про національну культуру, а й про загальнолюдські духовні цінності.

Протягом багатьох років існування різноманітних релігійних систем склалися відповідні догматичні та канонічні основі релігій, що зумовили і формування відповідної термінологічної системи, які були певний час надбанням лише кола віруючих людей і деяких дослідників історії культури. Сьогодні все більший загал людей вивчає і використовує надбання релігієзнавчого досвіду багатьох поколінь, що мають найхарактерніші ознаки формування культурної, духовної, високоморальної особистості. Запропоновані методичні рекомендації з дисципліни “Релігієзнавство” допоможуть студентам в оволодінні знань в одній із важливих галузей світової і вітчизняної культури, нададуть можливість грамотно провадити світоглядний діалог, оперуючи запропонованим теоретичним матеріалом, розкритим у методичних рекомендаціях.

Матеріал розроблено за кредитно-модульною системою і налічує п’ять модулів, які відповідають тематиці практичних занять, що включені до робочої програми спеціальностей “Облік і аудит”, “Менеджмент організацій”, “Менеджмент зовнішньоекономічної організації”, “Агрономія”, “Процеси і машини сільськогосподарського виробництва”, “Енергетика сільського господарства”, “Професійне навчання”. Методичні рекомендації містять короткий термінологічний словник, у якому терміни подано переважно в однині, коли ж це відповідає прийнятій науковій термінології, назви термінів подано у множині.

За час роботи над методичними рекомендаціями широко використовувалася сучасна та існуюча довідкова література.

ЗМІСТ

І. Вступ …………………………………………………………………………………… 3

1. МОДУЛЬ I. Предмет релігієзнавства. Релігія як суспільно історичне явище та феномен духовної культури…………………………………………………………… 6

2. МОДУЛЬ II. Архаїчні форми релігії та ранньонаціональні релігії. Пізньонаціональні релігії………………………………………………………………………………………. 14

3. МОДУЛЬ III. Християнство. Православ’я та Католицизм………………………….. 37

4. МОДУЛЬ IV. Іслам, буддизм як світові релігії………………………………… 53

5. МОДУЛЬ IV. Неорелігія. Вільнодумство в історії культури. Релігія і церква в сучасній Україні………………………………………………………………………… 62

6. Короткий рмінологічний словник……………………………………………………. 86

7. Література……………………………………………………………………………… 89