3. Релігії Стародавнього Риму
Первісна релігія однієї з найбільших імперій світу склалася на основі вірувань етрусків. Вони шанували бога на ім’я Тіній, який пізніше ототожнився з римським богом Юпітером, богиню Уні - володарку всього живого, символ влади, яка тримала скіпетр, і Менрву, богиню ремісників. Вони, відповідно, були ототожнені з Юноною і Мінервою. Світоглядні погляди етрусків зводилися до розуміння світу як храму. Верхньою частиною його було небо, середньою - земля, а нижня ототожнювалася з царством мертвих. За віруваннями етрусків, небо визначало долю людей і народів. Його знаки етруски вираховували за допомогою печінки тварин, яких приносили в жертву. Етруски пошановували богиню невідво-ротньої долі - Ванф. Богом смерті у них був Мант, а богом підземного царства - Анта. Етруски вважали, що душу померлої людини у підземному світі зустрічає крилате чудовисько на ім’я Харон. Усі ці жахи не увійшли до римської релігії, однак стали частиною маскарадної і святкової ходи.
Римські божества спочатку вважалися покровителями тих чи інших земель або територій. Певну роль у їхніх образах відігравали залишки тотемізму. Римляни вважали, що походять від вовчиці, котра вигодувала засновників Риму - Ромула і Рема. Ця подія, від якої римляни вели своє літочислення, відбулася в 753 р. до н. е її сакральність зумовлювалася тим, що Ромула було проголошено нащадком троянського Енея, сина богині Афродіти. Тобто свої релігійні уявлення Рим формував на основі релігій етруських родових общин, а згодом запозичив релігійні вірування стародавніх греків. З цього приводу авторитетний християнський богослов Августим Блажений зазначав, що “римляни перетворили чужих богів на своїх матросів”.
Значне місце в давньоримській релігії відігравало поклоніння домашнім духам: манам, пенатам і ларам. Модель римського будинку складалася із входу в дім, який охороняв Янус, - табуїрована межа між внутрішньою, “домашньою” територією і зовнішнім світом, та священного центру - Вести, внутрішнього джерела життя. Веста, богиня вогню, була індоєвропейським божеством, ідентичним грецькій Гестії. З нею уособлювали вогонь в домашньому родинному осідкові, яке господиня будинку ретельно прибирала. Янус у первісних римських віруваннях захищав дім від злого року. Так, він вимагав певного ритуалу, коли в дім приводилася невістка, народжувалася дитина тощо. Однак він більш відомий як божество державної римської релігії. На час Республіки, при зверненні до всіх божеств відразу, першим називали Януса. Цим фактом засвідчувалася традиція, відповідно до якої римляни головну увагу як у житті, так і в релігійних сподіваннях приділяли контролеві за своєю територією та управлінню нею.
Численний пантеон римської релігії спочатку складався з тридцяти трьох божеств. Очолював його бог неба, грому й блискавки - Юпітер (Юпатер, Йовис). Він керував фазами повного місяця, а також дубовими гаями і вершинами пагорбів. Його перше святилище розташовувалося на Капітолійському пагорбі, де ріс дуб, на якому, відповідно до легенди, Ромул розвішував трофеї, здобуті ним у боях. Тут же лежав священний камінь, на якому освячувалися клятви.
Разом з Юпітером до тріади богів входили бог війни Марс (Мамерс, Маморс, Мармар, Март) і бог господарства Квірін (Вофион). Марс в архаїчній міфології був “зовнішнім” богом, який ототожнювався з вовком. Пізніше щороку у березні - місяці, названому на честь Марса, здійснювалися ритуали, пов’язані з початком сезону збройних кампаній. На їх завершення у жовтні святкувалося повернення церемоніальної зброї до Риму і робилися жертвоприношення на честь Марса. Про Квіріна залишилося дуже мало інформації, однак про важливість цього божества говорить те, що на його честь було названо один з римських пагорбів. Четверте місце в пантеоні римських божеств займав Янус, який дедалі більше перебирав на себе функції державного церемоніймейстера.
Інші боги “контролювали” вузькі ділянки реального життя. Неабияку розвиненість здобули землеробські культи. Так, зерно, посіяне у землю, опікав Сатурн; колос, що виріс, - Церера; колос, який зацвів, - Флора; готовий до жнив - Коне, а зжатий - Опс. Кожний чоловік мав свого індивідуального бога-покровителя, так званого генія, а жінка - покровительку Юнону. Всі ці культи індивідуальних божеств, на честь яких споруджувалися вівтарі і храми, були найдавнішими формами релігійного поклоніння римлян. З розвитком імперії індивідуальні культи сім'ї і певного поселення еллінізувалися і перетворювалися на загальнонаціональні. Так, помітним стає культ державних воріт (Янус) і державного вогнища (Веста) в римському Форумі. Зростала роль грецьких оракулів, пов’язана з книгами Сивілли. До них зверталися в тому випадку, якщо місцеві священнослужителі не могли дати відповіді на те чи інше питання.
Саме за вказівкою оракулів Сивілли почали застосовуватися містерії на честь божеств грецького племені, але в їх римському вигляді. Під час цих свят поклонялися статуям Юпітера і Юнони, Нептуна й Мінерви, Марса і Венери, Аполлона та Діани, Церери й Меркурія. Божества з цими римськими іменами насправді складали грецькі культові пари. Так, у римському культі Марс і Венера не пов’язувалися одне з одним, але їхні прототипи в грецьких міфах Арес і Афродіта були коханцями.
Спочатку римський культ був формальний, суто практичний, без всякої містики. Однак на зламі старої і нової ери в імперії набувають поширення марновірства, магія, мантика, східні культи (культ Ісіди, мітраїзм). У боротьбі з ними офіційна влада, з одного боку, прагнула перевести їх у площину “приватної релігії”, практика якої потребувала офіційного дозволу, а з іншого - намагалася протиставити їм загальнодержавну монотеїстичну релігію - культ імператора, але успіху це не мало. Цю роль згодом виконало християнство, витіснивши релігії Стародавнього Риму.
- Методичні рекомендації з дисципліни “релігієзнавство” для студентів усіх спеціальностей
- Передмова
- Модуль і практичне заняття №1 Предмет релігієзнавства. Релігія як суспільно історичне явище та феномен духовної культури.
- 1. Релігієзнавство як наука, її предмет та складові частини
- 2. Основні релігієзнавчі концепції
- 4. Міф як продукт колективної свідомості первісної громади
- 5. Поняття релігійного мистецтва
- 6. Віра в надприродне як джерело протиріч культового мистецтва
- Теми рефератів:
- Розкрийте зміст понять:
- Зверніть увагу:
- Модуль іі практичне заняття №2. Архаїчні форми релігії та ранньонаціональні релігії.
- 1. Релігії у Стародавньому світі
- 2. Релігія Стародавнього Єгипту
- 2.Релігії народів Дворіччя
- 2. Релігії в Стародавній Індії
- 3. Стародавня Греція.
- 3. Релігії Стародавнього Риму
- Теми рефератів:
- Поміркуйте
- Розкрийте зміст понять:
- Зверніть увагу:
- Практичне заняття №3. Пізньонаціональні релігії.
- 1. Етнонаціональні релігії. Загальна характеристика.
- 1. Джайнізм і сикхізм
- 2. Конфуціанство і даосизм
- 2. Синтоїзм
- Раннє християнство. Християнське богослов’я. Єресь і розкол
- Віровчення та культ Православ’я й Католицизму
- Реформація у Європі. Лютеранство. Кальвінізм. Англіканство
- Пізній протестантизм
- I. П’ятикнижжя Мойсееве
- II. Книги історичні
- III. Книги навчальні і поетичні
- Теми рефератів:
- Поміркуйте
- Розкрийте зміст понять:
- Зверніть увагу:
- Модуль іv. Практичне заняття №5. Іслам
- 1. Виникнення ісламу
- 2. Коран. Суна. Шаріат.
- 3. Віровчення і культ. Основні напрями ісламу.
- 4. Іслам в Україні: історія і сучасність.
- Практичне заняття №6 Буддизм.
- 1. Виникнення буддизму.
- 2. Віровчення основних напрямів буддизму
- 3. Виникнення та віровчення ламаїзму.
- Практичне заняття №7. Неорелігія. Релігія і церква в сучасній Україні.
- 1. Виникнення та класифікація неорелігій.
- 2. Сатанізм
- 3. Дзен-Буддизм
- Міжнародне суспільство Свідомості Крішни
- Поміркуйте
- Розкрийте зміст понять:
- Короткий термінологічний словник
- Література