3. Виникнення та віровчення ламаїзму.

Протягом VII-XIV ст. у Тибеті виникла й набула поширення така форма буддизму, як ламаїзм (від. тібет. лама — вищий, адепт вчення, чернець) (20,6 млн). Його засновник — тібетський лама Цзонкаба (1357-1419). Первісний ламаїзм, поряд з істинами буддизму всіх напрямів: від хинаяни, махаяни до тантрійської ваджраяни, пропагував містичні уявлення про світ, про надприродні сили, культ божеств, духів і сил природи, які йшли від примітивних шаманських вірувань стародавніх тібетців та монголів. Реформатор Цзонкаба різко обмежив практику первісних магічних обрядів і виступив за дотримання норм класичного буддизму. Він сприяв формуванню мережі монастирів, які стали центрами розвитку нового напряму в буддизмі й підняли авторитет буддійського ченця, лами.

Ламаїзм надає Будді атрибути вищого божества — творця, “істинної сутності світу”. Без вчення Будди неможливе спасіння, вчить ламаїзм, але викласти це вчення може лише лама, чия допомога є необхідною умовою досягнення блаженства і позбавлення гріхів. Шанування лами розглядається як шанування самого Будди. Вищий лама (далай-лама) вважається земним втіленням Ботхисатви-Авалокі-Шварі. Тібетський верховний лама (панчен-лама) ототожнюється с живим буддою Амітабхі. Взагалі пантеон ламаїзму включає численних будд, ідамів (божеств-охоронців), джар-мапалів (захисників віри) та інші фантастичні особи.

Головним канонічним текстом ламаїзму є Ганджур — збірка “одкровень” Будди (108 томів), а також Данджур — переклад буддійських учень (225 томів). Крім цих канонічних книг ламаїсти вивчають твори самого Цзонкаби, також інших батьків ламаїстської церкви, у тому числі далай-лам. Відповідно до тез цих творів ламаїзм передбачає суворі етичні норми поведінки віруючого.

Дзен-буддизм - один з різновидів буддизму. Засновником цього напряму, який став за останні 30 років предметом широкого інтересу в США та Західній Європі, вважається індійський чернець Бодхідхарма (?—528), який начебто прибув у 520 р. до Китаю і заснував там особливу “езотеричну”, тобто призначену лише для вузького кола «посвячених», школу буддизму. Школа отримала назву чань-буддизму. “Чань” (японське — “дзен”) є модифікацією терміну, що передається в японській та китайській мовах поширеним у буддизмі санскритським словом “дх’яна” — споглядання.

Розглянемо монастирський дзен-буддизм. Монастир був і залишається основною формою відтворення дзен-буддизму. Життя монастиря починається звичайно о 3 годині ранку. Снідають поночі, обідають о 10 ранку, вечеряють о 4 годині дня, причому в їжу вживають лише рис, ячмінь, бобові, овочі. Роздача й прийом страв здійснюються за складним ритуалом і супроводжуються великою кількістю дій, що мають символічний зміст. Після сніданку всі приступають до роботи: це — прибирання приміщень і монастирського дворища, праця на землі, що належить монастиреві, тощо. Фізична праця — невід’ємна частина монастирського побуту, однією з вимог якого є: “День без роботи — день без їжі”. Розпорядок дня включає також співбесіди з наставниками, які супроводжуються ритуалом.

Цей розпорядок певною мірою змінюється в періоди інтенсивних духовних сесій, які провадяться щомісячно протягом 7-8 днів. Під час сесій сеанси споглядання тривають по 17-18 годин на добу. Ченці сидять у позі лотоса, розслабившись і напівприкри-вши очі. їхня мета — досягти високого ступеня зосередження, втратити відчуття особистого “я” і зануритися у абсолютне “бездум’я”, віддатися Пустоті й Абсолюту. За учнями спостерігає чернець, який походжає по залі й бамбуковим кийком б’є по спинах тих, хто втомився.

Вивчення дзенської премудрості в монастирі триває в середньому 10-12 років.

Дзен-буддизм наприкінці 50-х років XX ст. охопив широкі кола інтелігенції та студентство, а через десятиріччя — дрібнобуржуазні верстви Західної Європи. Творча інтелігенція пов’язала з дзен-буддизмом надії на духовне оновлення, на отримання повноти буття, безпосередньої волі. Різноманітні течії бітників та хіпі вбачали в ньому ідейне виправдання морального нігілізму, побутової розпусти, повну зневагу до соціальних обов'язків. Добропорядні обивателі намагалися в цій модній течії знайти ефективний засіб психотерапії, здатний послабити тиск “безглуздого світу”, а також як альтернативу кризі європейської культури. І нарешті, свою роль відіграла добре поставлена реклама, яка подавала дзен як панацею від усіх хвороб сьогодення.

На сучасному етапі розвитку людства важливу суспільно-політичну й культурну роль буддизм відіграє у країнах Індокитайського півострова. За винятком В’єтнаму, в усіх інших країнах Індокитаю поширений хинаянський буддизм. У М’янмі (Бірмі), Камбоджі, Таїланді, Японії буддизм виступає як державна релігія. В Таїланді король вважається головою буддійської церкви, всі чоловіки обов’язково перебувають певний час у монастирі. У М’янмі буддизм є пануючою релігією, але частина населення сповідує інші релігії.

На ґрунті широких демократичних рухів у країнах Азії намітилася тенденція до зближення буддійських церков і окремих сект. На буддійському з’їзді в Коломбо (Шрі-Ланка) у 1950 р. було утворено “Всесвітнє братство буддистів”. Резиденцію “Виконавчого комітету” пізніше було перенесено до М’янми, а потім до Таїланду.

На сьогодні буддисти світу об’єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) і Азійську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

4. Буддизм в Україні. Буддизм у його поверхневих формах був відомий в Україні досить давно завдяки регулярним контактам козацтва з калмицьким степом та його мешканцями, що сповідували буддизм. Інтерес до буддизму в його віроповчальних і філософсько-етичних аспектах виник в Україні в середовищі культурної і наукової інтелігенції лише в XIX ст. Перша в Україні офіційно зареєстрована буддійська громада була організована в м. Донецьку в 1991 р. На 2006 р. в Україні налічується 42 буддійські громади, З не забажали пройти юридичну реєстрацію, 2 центри, один монастир з п’ятьма ченцями, 35 служителів культу, всього нараховують близько 500 членів і 10 тис симпатиків цієї релігії. Як правило, буддизм поширюється в Україні переважно в модернізованих формах (дзен-буддизм, нітерен, різні школи тибетського буддизму). Працює інтернет-форум “Буддизм на Україні”.

Теми рефератів:

1. Будда: його життя і вчення

2. Вчення головнях течій буддизму.

3. Ламаїзм Тибету.

4. Міфологія буддизму.

5. Культ буддизму.

6. Буддизм: історія, географія, сучасність.

7. Дзен-буддизм.

Поміркуйте

1. Буддизм - не більше релігія чи філософія?

2. Проаналізуйте кінцеву мету буддистів. Порівняйте іі з кінцевою мстою християн.

3. Чому махяяна виникла пізніше хінаяни?

4. Чому у буддизмі вважається, чим більше страждає людина, тим правильніше вона досягає

спасіння?

Розкрийте зміст понять:

Дхарма, карма, сянсара, Будда, бодхісатпа, нірванa, бхікшу, Трипітака, сутра, упосята, махаяна, хінаяна, бхлвала, ламаїзм, дацан, билін. лама, далай-лама, хубілган. дзен, дзен-будднзм. Ганджур, Данджур.

Зверніть увагу:

У буддизмі немає сдиної церкви і єдиного вчення. В одних країнах буддійську церкву очолює король (наприклад, у Таїланді), в інших, взагалі, відсутня централізація общин (наприклад, у Бірмі та Шрі-Ланці).

Нині буддизм та його численні течії й секти сповідуються у 18 країнах Центральної, Південної, Південно-Східної і Східної Азії, а буддистські громади, храми і центри розміщені у більшості країн Європи і Америки. Більш як 2 млрд чоловік співчувають вченню Будди, але кількість віруючих, які практикують буддизм не перевищує 300 млн чоловік.