50.Синтоїзм як традиційна релігія Японії. Релігійна ситуація в сучасній Японії.

Традиційна релігія японців називається СІНТО (буквально з японської - шлях богів). Вона сформувалася в УІ-УІІ ст. ст. на базі родоплемінних анімістичних культів і шаманства. Послідовники сінто поклоняються сонму божеств й духів (камі), які, згідно з їх уявленнями, оживляють всю природ) і здатні втілитися в будь-який предмет (спис, фігурку божества, дзеркало та ін.). що стає об'єктом поклоніння (синтай - дослівно "тіло бога"). Найважливішою серед божеств в системі сінто є сонячна богиня Аматерасу Омікамі.

Головним в обрядах сінто є поклоніння численним камі, які спершу були уособленням тварин і рослин, предметів і явищ природи, душ предків. Згідно з сінто, зв'язок між камі і людьми здійснюється через представника богині Сонця на Землі - імператора (мікадо), який вважається родоначальником усіх японців. Священною книгою сінто є збірник легенд "Кодзікі".

З часом сінто був потіснений в Японії буддизмом, але розвиток буржуазного підприємництва в XIX ст. сприяв відновленню впливу цієї релігії з подальшим перетворенням її на державну. Складовими частинами державного сінто стали: тенноїзм - культ імператора (тенно) і його предків; династичне сінто, тобто культ, що особливо вшановується імператорською сім'єю, яка нібито перебуває в родинних зв'язках з богами; храмовий сінто - культ різних богів у храмах; домашній сінто - культ богині Аматерасу з її кнотами в кожній "вірнопідданій" сім'ї. Окрім державного сінто, в Японії існував т.зв. вульгарний сінтоїзм, який включав у себе систему давніх шаманських культів і повір'їв.

В XIX ст. в Японії виникли численні неосінтоїстські секти. Вони мали яскраво виражений шовіністичний характер, заперечували характерні для сінто елементи буддизму. Метою життя, згідно з цією етнічною релігією, є здійснення ідеалів предків. На відміну від буддизму, який одночасно визнають багато японців, що вбачають в ньому гарант свого потойбічного благополуччя, з сінто вони пов'язують свої надії на краще земне життя.

З 1946 сінто в Японії відокремлено від держави. Формально був відкинутий культ імператора, хоч покійні імператори продовжують вшановуватися як "боги" і на їх честь в країні споруджено багато храмів. Існуючий нині в Японії храмовий сінтоїзм організаційно розділений між окремими храмами та їх асоціаціями. Центром релігійного життя сінто є храм Ясукуні в Токіо, присвячений божествам жертв війни.

Религия в современной Японии.

В современной жизни Японии религиозность проявляется главным образом в соблюдении традиционных обрядов, особенно домашних. Публичные религиозные церемонии привлекают многих, но отчасти лишь как развлечение и интересное зрелище.

Синтоїзм (31 млн віруючих). У перекладі з японської мови "синто" означає

"шлях богів". Японія у багатьох відношеннях є країною унікальною. Всі

поширені в ній релігійні течії" мають відбиток взаємо-запозичення і

взаємовпливу. Традиційна релігія японців, яка зараз співіснує в Японії з буддизмом,

конфуціанством та християнством. Син-то (букв. - шлях богів) бере

початок у VI-VIII ст. н. е.

У центрі культу - Аматерасу, сонячна богиня, ім'я якої означає "та, що

освітлює небо", від неї починали свій родовід японські імператори.

Важливою особливістю синтоїзму є специфічний культ предків (камі), яких

треба вшановувати не тільки з поваги і вдячності, а й з побоювання, щоб

вони не наробили лиха нащадкам.

Також існує культ "чистоти", що розуміється і як фізична, і як духовна,

з цим культом пов'язані обряди очищення.

Співіснування синтоїзму передусім із буддизмом привели до розділу

функцій цих релігій в житті японського суспільства. Домашні обряди, а

також ті, що пов'язані зі шлюбом і народженням дитини, - це сфера

піклування синтоїзму, а поховальний культ - буддизму.

Процес формування реліїійних уявлень японського народу розпочався ще за

сивої давнини, ставши складовою частиною загального процесу культурного

взаємовпливу населення Японських островів і азіатського материка.

Види синтоїзму:

Храмовий синтоїзм

Сектантський синтоїзм

· Фусо

· Дзікко

· Ідзумо оясіро

· Сінто тайсей

· Сінсю

· Онтаке

· Сінрі

· Куродзумі

· Місогі

· Сінто тань

· Сінто сюсей-ха

· Омото

· Конко

Основу синто як релігії становлять міфи, вміщені у творах "Кодзікі" і

"Ніхонсьокі". їхня поява знаменувала собою пік стародавньої офіційної

релігії. В міфах розповідається про створення світу. Першим божеством,

яке виділилося із загального хаосу, був Аміно Міканусі. Однак ім'я цього

божества згадується один раз у "Кодзікі" і зовсім не згадується у

"Ніхонсьокі". По суті, створення світу, за міфами, розпочинається з

появою подружньої пари Ідзанагі та Ідзанамі, які породили Японські

острови і багато божеств. Після смерті Ідзанамі, що загинула при

народженні божественного вогню, засмучений Ідзанагі рушив за дружиною

до країни мертвих, але втік звідти, злякавшись скверни. Щоб

позбавитися її, він здійснив обряд очищення, в ході якого народив велику

кількість богів. Коли він робив омивання обличчя, з його лівого ока

народилася богиня сонця Аматера-су, з правого — бог місяця Цукийомі, з

носа — бог вітру і бурі Сусаное. Тимчасом як Аматерасу й Цукийомі діяли

за велінням батька, Сусаное не підкорився йому і, замість того, щоб

вступити у володіння "рівниною океану", почав плакати. У

відповідь на запитання Ідзанагі про причину плачу Сусаное заявив, що

бажає відправитись до країни мертвих до своєї матері Ідзанамі. Ця

відповідь так розгнівала Ідзанагі, що він прогнав Сусаное.

Останній піднявся в Небесну країну для того, щоб попрощатись з

Аматерасу, але так розлютувався, що вчинив багато неподобств, тобто

здійснив вчинки, які в давнину вважалися тяжким злочином. Ображена

Аматерасу сховалася у небесній печері, і весь світ опинився в темряві.

Боги суворо осудили Сусаное за його вчинки і навічно вигнали з Небесної

країни.

Сусаное спустився на землю, де зіткнувся з вось-миголовим драконом,

переміг його і з його хвоста зробив чудовий меч, який підніс Аматерасу

на знак примирення. Лише після цього Аматерасу визнала, що настав час

направити на землю свого представника.

Після деяких невдалих спроб підкорити землю владі небесних богів вибір

Аматерасу впав на її божественного онука Нінігі. Аматерасу вручила йому

"божественні реліквії" — дзеркало і меч, яшмові підвіски і ратище.

Першим правителем країни, згідно з міфом, був Дзімму, котрий перед тим,

як вступити на престол, породичався з нащадками Сусаное. В міфі Дзімму е

персонажем, необхідим для того, щоб зв'язати епоху богів з епохою земних

правителів і обгрунтувати божественне походження останніх.

На міфах, зібраних у "Кодзікі" і "Ніхонсьокі", грунтувався релігійний

престиж правителів країни,які постійно посилалися на своє походження від верховного божества Аматерасу. Імператор вважався продовженням Аматерасу в часі, "сином небес", "богом в людському обличчі".

У V ст. до Японії проник буддизм. Обидві релігії, співіснуючи,

взаємодоповнювалися. Місцеві культи відображали інтереси общин, клану і

водночас були байдужі до духовних запитів особи.

Буддизм заповнив цей вакуум, причому важливу роль тут відіграла ідея

карми — особистої розплати за здійснені вчинки. Більш того, буддизм вніс

відсутню в уявленнях давніх японців концепцію відродження у потойбічному

світі, порятунку в раю Будди. Саме буддизм з часом здобув найбільшу

популярність, вніс у японське суспільство етичні поняття, відсутні в

місцевих культах.

Слід мати на увазі, що, незважаючи на активний процес синто-буддійського

синкретизму, буддизм ще не став релігією всього японського народу. Його

вплив поширювався головним чином на імператорський двір та його

оточення.

Серйозною перешкодою поширенню буддизму серед народу була складність

його догм. Для усунення цього бар'єра необхідно було спростити як

догматику, так і обрядовість буддизму, зробивши їх доступними для

широких верств. У зв'язку з тим, що буддизму чинили опір старі школи,

які прагнули зберегти вплив на віруючих, виникло ряд нових перешкод.

Загроза монгольської навали викликала піднесення національної свідомості

японців і змусила їх звернутися до місцевих богів як до заступників.

Короткий час реставрації імператорської влади супроводжувався посиленням

інтересу до синтоїської міфології. Так робилися перші спроби створити

догматику синто, зокрема культу ісе-дзингу.

Каноном ісе-дзингу вважають "П'ятикнижжя синто", "Синто-гобусе".

Священнослужителі твердили, що воно було ^складене у VIII ст.,

приписуючи авторство окремих його частин відомим буддійським их його частин відомим буддійським

проповідникам того часу.

Одним з найважливіших документів, у яких втілене "все синто", є "Записки

про закони спадковості божественних марновірств", написані К. Тика-фуса

(1293-1354 рр.).

У XIII—XVI ст. релігія синто все ще перебувала у залежності від

буддизму. Синтоїські святилища значно поступалися буддійським храмам не

лише своєю економічною могутністю, а й політичним впливом.

Синтобуддійський синтез залишався найхарактернішою рисою релігійного

життя. Проте у межах синтезу цих двох релігій склалась власна догматика

— синто.

Після 1867—1868 рр., тобто після незавершеної буржуазної революції, що

зберегла монархістський режим, політика уряду в галузі релігії

підпорядковувалася завданню зміцнення свого панування. Ніколи ще в

історії Японії релігійна ідеологія не була так тісно пов'язана з

політикою держави. По суті, було утворено нову релігію — державне синто.

Процес перетворення синто у державну релігію супроводжувався всілякими

утисками. Головний удар уряду був спрямований на буддизм, аби підірвати

його вплив і піднести престиж святилищ. Сигналом початку гоніння проти

буддизму і буддійського духовенства стало опублікування 28 березня 1868

р. указу про поділ синто і буддизму. Указ передбачав припинення

діяльності буддійських священиків, які відправляли обряди в святилищах,

вилучення у них зображень будд і бодхисатв, а також буддійських

культових предметів.

Синтоїзм став офіційною державною ідеологією, а отже, і нормою моралі та

кодексом честі. На син-тоїські принципи спиралися імператори, які

відродили і значно підсилили культ богині Аматерасу: не тільки в

головних храмах, а й у кожному домашньому вівтарі японця (камідан)

віднині повинно було знаходитися зображення богині, що перетворилася у

символ японського націоналізму. Синтоїські норми лягли в основу

патріотизму і відданості імператору (не вітчизні, а особі) японських

самураїв, з рядів яких під час другої світової війни черпались кадри

самовбивць — камікадзе. Офіційно японська пропаганда в своїх

націоналістичних претензіях спиралася на стародавні синтоїські міфи про

створення світу, про те, що велика Японія покликана створити "Велику

Азію" і реалізувати принцип "вісім кутів під однією покрівлею", тобто

об'єднання світу під владою Японії і японського імператора, нащадка

богині Аматерасу.

Розгром Японії у другій світовій війні привів до занепаду синтоїзму як

державної ідеології, котра виховала мілітаризм і націоналізм, культ

імператора і "великої Японії". Проте синтоїзм не зник, але дуже

змінився. Культ богині Аматерасу став приватною справою японського

імператора й осіб, що його оточували, а відтак державний сенс поступово

зник. Різко впало і значення культу аристократичних порядків,

генеалогічних ліній, патріотичних традицій самурайства.

За нових умов повоєнної Японії релігія синто фактично втратила своє

значення: позбавлена державної опіки, вона пережила глибоку кризу. Перед

синтоїським духовенством гостро постало питання щодо подальшої долі

синто. Синтоїські священнослужителі повинні були змиритися з думкою стосовно того, що віднині синто може існувати лише як одна з релігійних

організацій поряд з іншими релігіями. З лютого 1946 р. вищі представники

синтоїського духовенства утворили Асоціацію синтоїських святилищ

(Дзіндзя хонте), до якої увійшли і кілька громадських організацій

синтоїського гатунку.