Логика и религиознавство

Пізній протестантизм та його специфіка

Остаточне утвердження пізньопротестантських течій в Україні — баптизму, євангельського християнства, адвентизму, а з початком ХХ ст. п’ятидесятництва та єговізму — припадає на час становлення капіталізму в Росії, що певною мірою визначило ідейний зміст і характер діяльності цих течій. Основні вогнища пізнього протестантизму в Україні збігаються з реґіонами найбільшого капіталістичного розвитку.

Серед прихильників пізнього протестантизму зустрічаємо чимало селян і міської бідноти. Однак найактивнішими носіями його ідей стають ремісники, крамарі, торговці, робітники малих і середніх підприємств, ті, хто зайнятий у сфері обслуговування. І не тільки у містах, а й у сільській місцевості, де в процесі нових форм господарювання відбувались поступове розшарування селянства, його відхід від патріархального побуту, втрата глибоких зв’язків з народною культурою і традиціями. Пізній протестантизм був формою реалізації інтересів нових адептів, їх пристосування до змінених умов життя. Це спричинило відмову пізньопротестантських течій від соціального протесту та аскетизму, самотворчості віруючих та їхньої релігійної ініціативи, натомість зумовило повернення до усталених норм духовного і культурного життя, орієнтацію на церковну структуру. І ще одна важлива особливість: хоч пізній протестантизм і виник на ґрунті духовного християнства та штундизму, що особливо спостерігалося на першому етапі його еволюції, однак він значною мірою завдячує вже зарубіжному впливові. Більшість пізньопротестантських течій формується впродовж ХVIII - початку ХХ ст. за кордоном і розвивається в Україні за допомогою європейських та американських релігійних місій.

Появу пізнього протестантизму в Україні, безперечно, підготували попередні протестантські впливи, раціоналістичні та пієтичні рухи. Ідейно-догматичний, культово-побутовий зміст баптизму, подекуди й євангельського християнства, наприкінці ХIХ - першій чверті ХХ ст. ще зв’язаний з духовними традиціями корінного населення. Водночас — це вже течії західного зразка, пробуржуазної орієнтації. Пізній протестантизм переводить живу релігійну творчість, самобутність общинного життя у догматичні та інституційні межі, засвідчуючи своїм прикладом логіку еволюції будь-якої секти (якщо вона життєздатна) або релігійного руху у церкву.

Цей процес спостерігається й в інших пізньопротестантських течіях, які виникають після євангельського християнства та баптизму і також зв’язані з пієтичними модифікаціями ХIХ-ХХ ст.

Содержание