logo
Тези лекції (религ)

1. Історія виникнення християнства

Християнство виникло у другій половині І ст. н.е. в Палестині, яка входила до складу Римської Імперії. Християнство увібрало в себе особливості різних релігій, в першу чергу іудаїзму. З іудаїзму християнство взяло ідею про єдиного всемогутнього Бога та його посланця – Месії, який повинен встановити Царствіє Божіє.

Із митраізму християнство запозичило ідею вмираючого і пробуджуючого Бога (Іранського Бога- Митри - Бога Сонця).

Світоглядною основою християнства є ряд положень античної ідеалі - стичної філософії, передусім таких шкіл, як стоїцизм і неоплатонізм.

Засновником християнства вважається Ісус Христос. Для християн Христос є однією з іпостасей Святої Трійці – Богом-Сином.

Християнство з’явилося в період гострої соціально-економічної кризи рабовласницької Римської імперії. Ця криза охопила як найбіднішу частину суспільства, так і заможню частину населення. У страхі перед римськими імператорами рабовласницька аристократія поспішала забутися у безпробудному пиятстві, розпусцтві та доносительстві.

Соціально-економічна криза рабовласництва супроводжувалася розкладом традиційних релігійних вірувань й широким розповсюдженням марновірства й містики.

Християнство ж проголосило рівність всіх людей як грішників. Воно відкинуло існуючі рабовласницькі суспільні порядки і тим саме породило надію на позбавлення від гніту людей. Воно дало рабу втіху, надію отримання свободи простим і зрозумілим шляхом — через пізнання божественної істини, яку приніс на землю Христос, щоб назавжди скутувати всі людські грехі і пороки.

Таким чином, головною соціальною причиною виникнення християнства стало безсилля бідних у боротьбі з експлуататорами, а існування імператорської влади сприяло утвердженню уявлення про єдиного Бога на небі.

В свою чергу, розлад рабовласницького ладу вимагало від правлячої верхівки нового ідеологічного впливу на маси. Поступово її вороже ставлення до християнства стало змінюватися. Влада побачила в християнстві могучу силу, яку можна поставити собі на службу. Із гонимої християнська церков перетворилася в найбільш авторитетну, державну.

У 313 р. переслідування християн закінчилося. Імператор Константин I визнав християнство законною релігією Римської імперії. В 323 р. імператор Константин та його сім’я прийняли християнство, а в 324 р. Константин видав імператорський наказ, стосовно якого християнство ставало державною релігією.

Висновок: завдяки космополітичному характеру свого вчення, відсутності на ранніх етапах розвитку закріплених форм культу, абстрактності суспільно-політичних і моральних принципів, нівелюванню соціальної нерівності тощо християнство з часом стало світовою релігією.