Організаційно-правові положення невійськової
служби.
Законодавство України передбачає надання певних прав призовникам за релігійними мотивами. Закон України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу" від 25 червня 1992 р. дозволяє звільнення від призову на строкову військову службу в мирний час осіб, які мають духовний сан і штатну посаду в одній із зареєстрованих релігійних конфесій (ст. 18 цього Закону), а також одну відстрочку від призову студентам, які навчаються у всіх духовних навчальних закладах, на весь період навчання (ст. 17).
Як відомо, віровчення деяких конфесій взагалі забороняє брати до рук зброю. Стаття 35 Конституції України дозволяє громадянам проходити альтернативну службу, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням. Альтернативна служба – це служба, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством.
Організаційно-правові засади невійськової служби визначають Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12 грудня 1991 р.
Питаннями, пов’язаними з проходженням невійськової служби, займається спеціально створені комісії у справах альтернативної служби при обласних відділеннях Міністерства праці і соціальної політики.
Право обирати альтернативну форму служби в армій мають вірні тих конфесій, віровчення яких не допускає користування зброєю. До них відносяться об’єднання адвентистів-реформістів, адвентистів сьомого дня, євангельських християн, євангельських християн-баптистів, покутників, свідків Ієгови, християн віри євангельської, християн євангельської віри, харизматів і Товариство свідомості Крішни ( 10 з 150 рел. Організацій).
Для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадянин після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду призову на строкову військову службу особисто подає письмову заяву до комісії у справах альтернативної (невійськової) служби за місцем проживання.
Заява про направлення на альтернативну службу подається у довільній формі із зазначенням мотивів неможливості проходження строкової військової служби. До заяви додається документ про підтвердження істинності релігійних переконань громадянина з підписом духовного керівника своєї релігійної громади і завірений печаткою відповідної релігійної організації, копія документа про освіту, довідка про склад сім’ї та довідка з місця роботи або навчання.
У разі порушення громадянином установленого строку подання заяви у ній мають бути зазначені причини її несвоєчасного подання.
Альтернативну службу громадяни повинні проходити на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній або комунальній власності, діяльність яких пов’язана із соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним і сільським господарством.
Строк альтернативної служби становить 27 місяців, а для осіб, які мають повну вищу освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра, – 18 місяців. Альтернативникам забороняється ухилятися від проходження невійськової служби, брати участь у страйках, займатися підприємницькою діяльністю, навчатися в закладах освіти, крім середніх або вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами навчання. У разі вчинення ними цих дій вони підлягають призову на строкову військову службу на загальних підставах. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження прав громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку їх дії.
Висновки: законодавство України передбачає надання певних прав призовникам за релігійними мотивами. Організаційно-правові засади невійськової служби визначають Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу", що доводить те, що в Україні дійсно створені необхідні умови для фактичної реалізації свободи совісті.
- Тези лекцій з навчальної дисципліни
- «Релігієзнавство»
- ( Денна форма навчання)
- Лекція № 1. РелігіЯ як суспільне явище. Ранні форми релігії
- 2.1.Предмет релігієзнавства.
- 2.2. Концепції походження релігії.
- 2.3. Структура релігії
- Структура релігії
- 2.4. Ранні форми релігії
- Лекція № 2. Буддизм
- 1.Виникнення і основні віровчення буддизму
- 2.Основні поняття буддизму
- 3. Буддизм в Україні
- Лекція № 3. Виникнення й початок розвитку християнства
- 1. Історія виникнення християнства
- 2. Основні джерела християнського віровчення
- 3.Ціннісні орієнтації християнства. Сутність християнської моралі.
- 4. Розподіл християнства на конфесії
- 1. Особливості віровчення та культу православ’я та католицизму
- 2. Організація управління православною і католицькою церквами.
- 3. Роль православної і католицької церков у сучасному світі
- Лекція №5. Протестантизм
- Причини виникнення протестантизму.
- 3.Протестантизм у сучасному світі.
- Лекція № 6. І с л а м
- 1.Соціально-економічні передумови виникнення ісламу. Життя і діяльність Мухаммада.
- Зміст віровчення і основні принципи ісламу
- 3.Джерела мусульманського права
- 4.Основные течії в ісламі. Ісламський фундаменталізм.
- Ісламський фундаменталізм як теоретична основа ісламського тероризму
- Лекція № 7. Основні етапи релігійного життя в Україні в хх – ххi ст.
- 1. Політика большевіків щодо релігії та церкви.
- 2. Політика радянської держави щодо релігії у 40-80-х рр. Хх ст.
- Сучасна ситуація в релігійному житті України.
- Лекція № 8. Свобода совісті й правове регулювання відносин між державою та релігійними організаціями
- 1.Право на свободу совісті. Українське законодавство щодо взаємовідносин між державою та релігійними організаціями.
- Організаційно-правові положення невійськової
- Обмеження прав на свободу совісті.
- Лекція № 9. Новітні релігійні рухи (нрр)
- Причини виникнення і поширення нрр.
- 3.Нрр в Україні.