2.1.Предмет релігієзнавства.

Релігієзнавство – порівняно молода і водночас одна з найдавніших галузей гуманітарного знання. Її складові як комплексної та відносно самостійної галузі знання склалися в ХІХ ст.

Релігієзнавство вивчає закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігії; її структуру та різні компоненти, її різноманітні феномени, як вони поставали в історії суспільства, взаємозв’язок та взаємодію релігії та інших галузей культури.

Релігієзнавство поділяють на:

- теоретичне – вивчає філософські, соціологічні, психологічні аспекти релігії (структура релігії, психологічні особливості віруючих тощо);

- історичне - вивчає історію релігійних вірувань, національних і світових релігій.

Ці два напрямки складають цілісну систему наукового дослідження релігії, хоча теоретичні та історичні питання релігієзнавства мають особисту специфіку і повністю не збігаються, що відображає об’єктивні процеси інтеграції і диференціації наукових знань про соціальну сутність релігії та її функції.

Виділяють чотири основні етапи становлення релігієзнавства як науки:

1. від стародавніх часів - до 17 ст.;

2. від 18ст. – до першої половини 19 ст.;

3. від другої половини 19ст. – до 20 ст.;

4. від кінця 20 ст. по наш час.

Висновок: Релігієзнавство - це галузь гуманітарних знань, що вивчає

закономірності виникнення розвитку і функціонування релігійних уявлень,

досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних

зв'язків з політичною, економічною, духовною системами суспільства.