2.Основні поняття буддизму

Сансара (санскр. "блукання", "кругообіг") – кругообіг народжень і смертей. Нірвана ("згасання") – це пасивний стан повного звільнення від усіх бажань та прихильностей. Усі прояви індивідуальності згаснули – немає ні відчуттів, ні уявлень, ні свідомості. Душа такої людини більше не відроджується, вона повністю залишає сансару.

Карма (санкр. "діяння", "вчинок") – це сукупність добрих і злих справ, скоєних людиною в минулих життях і обумовлюючих втілення душі в наступному житті.

Поняття дхарма ("тримати", "підтримувати") – у буддизмі багатозначне. По-перше, воно означає "закон", "вчення", насамперед вчення самого Будди. По-друге, дхармою називають найменшу частинку свідомості. По-третє, моральні та духовні якості Будди.

На кінець І століття н.е. в буддизмі виник новий напрямок – махаяна ("широка колісниця", "широкий шлях спасіння"), який протиставив себе попередньому буддизму – хінаяні ("вузька колісниця", "вузький шлях спасіння").

Хінаяна – це не самоназва. Так прибічники махаяни називали ті школи, вчення яких здавалося їм обмеженим. Число цих шкіл в хінаяні досягало вісімнадцяти. На даний час збереглась одна школа тхеравада (палійськ. "вчення старійшин"). Згідно тхераваді, досягти нірвани можуть лише монахи. Тхеравада аскетична, вона вимагає повної відмови від всіх земних радощів та задоволень. Тхеравада поширилася в Шрі-Ланці, Бірмі, Таїланді, Лаосі.

На відміну від хінаяни, для махаяни характерний універсальний характер звільнення: можливість досягти нірвани дається всім істотам, оскільки вони мають початкову сутність Будди.

Важливе місце в махаяні займає вчення про бодхісатв. Бодхісатва – людина, яка заслужила перехід в нірвану, але свідомо залишилася на землі, щоб власним прикладом допомагати людям в досягненні просвітлення. Послідовник махаяни в більшій мірі повинен турбуватися про спасіння інших, ніж про власне благо або про власне спасіння.

Регіон поширення махаяни: Центральна Азія, Китай, Японія, Корея, В’єтнам.

Своєрідною формою махаяни є чань - (дзен) буддизм (змінене санскр. "дх’яна" – споглядання). Він був заснований у Китаї в VІ столітті індійським монахом Бодхідхармою. У дзен-буддизмі вважається, що Буддою можна стати за життя. Це досягається шляхом раптового миттєвого просвітлення – саторі, яке практично неможливо підготувати та передбачити. У межах дзен-буддизму розвинулось відоме мистецтво східних єдиноборств кунг-фу.

Ваджраяна ("Алмазна колісниця") – течія, що склалася на основі махаяни в Тибеті у VІІ-XІV століттях. Ваджраяна сповідує ідею про можливість досягнення стану Будди в земному житті людини. Тому окрім методів, що належать шляху бодхісатви у ваджраяні широко практикуються окремі йогічні вправи (споглядання, медитація, читання мантр і т.ін.). Особливе значення у ваджраяні має шанування гуру (духовного наставника). Саме через нього європейці, які звернули увагу на величезну роль наставників (лам) у практиці тібетських буддистів, стали називати ваджраяну ламаїзмом. Пантеон ваджраяни охоплює п’ять дх’яні-будд ("будд споглядання") Вайрочана, Акшобх’я, Ратнасабхава, Амітабха, Амогхасідхі, яким відповідають п’ять земних будд.

У XX ст. буддизм вийшов за межі свого традиційного розповсюдження і знайшов численних послідовників у Європі та Америці. Сьогодні у світі нараховується близько 700 млн. віруючих; приблизно 300 млн. людей регулярно беруть участь в обрядах; більш 2 млрд. людей цікавляться цією релігією. Основний регіон - Азия, а також: США, Європа( в т.ч. і Україна), Росія.

Висновки: Буддизм увійшов у кров і плоть багатьох народів, став часткою їх повсякденного життя, сприяв розквіту культури цих народів - архітектури, мистецтва, а також літератури. Він змінив місцеві традиції, але й сам зазнав змін.