1.1.2. Релігиєзнавство як наука

Предметом наукового вивчення релігія стає в 19 в. у Європі. Це пов'язано із загальним інтересом до культури інших народів. Тут релігія розглядалася як сукупність: мораль, мистецтво, історія. Наукове знання про релігію повинне бути об'єктивним, але у жодному випадку не оцінним. Серед учених, що працювали в цій галузі були як віруючі, так і атеїсти. Основоположником релігієзнавства є англійський історик-етнограф Едуард-барнетт Тайлор (1832-1917). Дослідниками даного феномена були: англ. філософ Герберт Спенсер (1820-1903); англ.историк, етнограф Джеймс-джорж Фрезер (1854-1941). Австрійський психолог Зігмунд Фрейд (1856-1939); франц. соціолог, етнолог Лєві-брюль Люсьен (1857-1939) і ін.

Релігиєзнавство - це гуманітарна наука, яка вивчає суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з політичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на віруючих

Особливість релігієзнавства полягає в тому, що його наукові пошуки і результати досліджень активно використовують історія, культурологія, психологія, правознавство, мовознавство, фольклоризм, етнографія, мистецтвознавство, інші науки, які аналізують релігію крізь призму своїх інтересів.

Релігієзнавство об'єднує в собі такі структурні системи, як

• філософія релігії (філософське осмислення природи, сутності, сенсу релігії і Бога);

• психологія релігії (вивчає психологічні, емоційні джерела релігії, психологію віруючої людини);

• феноменологія релігії;

• соціологія релігії (вплив релігії на соціальну поведінку людини, групи, суспільства);

• історія релігії (походження, внутрішній розвиток, особливості соціально-культурних зв'язків);

• географія релігії (схема розповсюдження релігій, сучасна релігійна карта світу)

• антропологія релігії (взаємовплив чоловік – релігія)

• релігійна вільнодумність, а також, на думку деяких ученых- науковий атеїзм.