Буддизм як найдавніша зі світових релігій

реферат

Навчання Будди

Як і інші релігії, буддизм обіцяє людям рятування від самих тяжких сторін людського існування -- страждань, негод, пристрастей, страху смерті. Однак, не визнаючи безсмертя душі, не вважаючи її чимось вічний і незмінної, буддизм не бачить змісту в прагненні до вічного життя на небесах, оскільки вічне життя з погляду буддизму й інших індійських релігій -- це лише нескінченна низка перевтілень, зміна тілесних оболонок. У буддизмі для її позначення прийнятий термін “сансара”.

Буддизм учить, що сутність людини незмінна; під впливом його вчинків міняється лише буття людини і сприйняття світу. Надходячи погано, він пожинає хвороби, бідність, приниження. Надходячи добре, укушає радість і умиротворення.

Такий закон карми (морального воздавання), що визначає доля людини й у цьому житті, і в майбутніх перевтіленнях.

Цей закон складає механізм сансари, що називається бхавачакра -- “колесо життя” (воно ж круговорот чи буття коло сансари). Бхавачакра складається з 12 нідан (ланок): неведення (авідя) обумовлює кармічні імпульси (санскари); вони формують свідомість (віджняна); свідомість визначає характер намарупи -- фізичного і психічного вигляду людини; нама-рупа сприяє формуванню шести почуттів (аятана)-- зору, слуху, дотику, нюху, відчуття смаку і сприймаючого розуму. Сприйняття (спарша) навколишнього світу породжує саме почуття (ведана), а потім бажання (тришна), що у свою чергу породжує прихильність (упадана) до того, що почуває і про що мислить людину. Прихильність приводить до ходіння в існування (бхава), наслідком чого є народження (джати). А всяке народження неминуче спричиняє старість і смерть.

Такий цикл існування у світі сансари: кожна думка, кожне слово і справа залишають свій кармічний слід, що приводить людини до наступного втіленню. Ціль буддиста -- жити так, щоб залишати якнайменше кармічних слідів. Це значить, що його поводження не повинне залежати від бажань і прихильності до обєктів бажань.

“Немає уз у тих, у яких немає приємного чи неприємного”.

“Із прихильності народжується сум, із прихильності народжується страх; у того, хто звільнився від прихильності, немає суму, відкіля візьметься страх?”

“Як дерево, хоча і вирване, продовжує рости, якщо корінь його не ушкоджений і міцний, так і страждання народжується знову і знову, якщо не викоренена схильність до бажання”.

“Я всіх переміг, я усіх знаю. Я відмовився від усього, зі знищенням бажань я став вільним. Учачи в самого себе, кого назву я вчителем?” Так сказано в “Дхаммападі”.

Вищу мету релігійного життя буддизм бачить у звільненні від карми і виході з кола сансари. В індуїзмі стан людини, що досягло звільнення, називається мокшею, а в буддизмі -- нірваною.

Люди, поверхово знайомі з буддизмом, вважають, що нірвана -- це смерть. Невірно. Нірвана -- це спокій, мудрість і блаженство, угасання життєвого вогню, а разом з ним і значної частини емоцій, бажань, пристрастей -- усього того, що складає життя звичайної людини. І все-таки це не смерть, а життя, але тільки в іншій якості, життя зробленого, вільного духу.

Буддизм не відноситься ні до монотеїстичного (прихильником єдиного Бога), ні до політеїстичного (заснованим на вірі в багатьох богів) релігіям. Будда не заперечує існування богів і інших надприродних істот (демонів, парфумів, створень пекла, богів у виді тварин, птахів і т.п.), але вважає, що вони теж підлеглі дії карми і, незважаючи на усі свої надприродні сили, не можуть самого головного -- позбутися від перевтілень. Тільки людина здатна “устати на шлях” і, послідовно змінюючи себе, викорінити причину перероджень, досягти нірвани. Щоб звільнитися від перероджень, богам і іншим істотам прийдеться народитися в людському вигляді. Тільки серед людей можуть зявитися вищі духовні істоти: будди -- люди, що досягли Просвітління і нірвани і що проповідують дхарму, і бодхісаттви -- ті, хто відкладає відхід у нірвану заради допомоги іншим створенням.

Може скластися представлення, що буддам і бодхисаттвам належить у буддизмі те ж місце, що в інших релігіях займають чи боги єдиний Бог. Але це не зовсім так Будди не можуть, як боги інших релігій, створювати світ, керувати стихіями; вони, як правило, не можуть карати чи грішників нагороджувати праведників. Буддизм -- і в цьому ще одне його відмінність від інших релігій -- не визнає провидіння і підкреслює, що доля людини залежить тільки від його власних зусиль у безустанній свідомій роботі над собою. Тому в “Дхаммападі” сказано: “Будівельники каналів пускають воду, лучники підкоряють собі стрілу, теслі підкоряють собі дерево, мудреці упокорюють самих себе”.

Делись добром ;)