Буддизм як найдавніша зі світових релігій

реферат

Перші кроки майбутньої світової релігії

По переказі, через рік після смерті Будди його послідовники зібралися разом, щоб записати те, що вони довідалися від Вчителя і зберегли у своїй памяті. Чернець по імені Упали переказав усе, що він чув про дисципліну: правилах прийому до сангху і виключення з її, нормах, що регулюють спосіб життя ченців і черниць і їхні відносини із суспільством. Усе це було обєднано в звід текстів, що одержали назву “Виная пітака” (“Кошик дисципліни”). Усе, що Будда говорив із приводу самого Навчання і методів релігійної практики, переказав його найближчий учень Ананда. Ці тексти ввійшли в “Сутра пітаку” (“Кошик бесід”). Потім присутні ченці (їх було 500) проспівали зміст канону. Це збори буддистів одержало назву Першого буддійського сангити (буквально -- “співанка”), чи собору. По деяких версіях, у ньому брав участь цар Аджаташатру. Вважається, що на Першому соборі була канонізована і третя частина навчання, “Абхидхарма питака” (“Кошик Абхидхарми”), -- систематичне, можна сказати, філософський виклад Навчання.

Будда не залишив духовного спадкоємця, покладаючись на те, що громада буде просто випливати його розпорядженням. Однак між членами сангхи виникли серйозні розбіжності з приводу трактування ряду правил. Одні ченці виступали за змякшення і навіть скасування твердих границь, що відокремлюють сангху від іншого суспільства, у той час як інші наполягали на їхньому збереженні. Вже в IV ст. до н.е. це привело до розколу сангхи на махасангхіку (“велику громаду”), що поєднувала прихильників більшого “оповіщення” буддійської громади, і стхавираваду чи тхераваду (“навчання старійшин”), прихильники якої дотримували більш консервативних поглядів. Прихильники махаяни (одного з напрямків буддизму) вважають, що розкол відбувся на Другому буддійському соборі у Вайшали, через сто років після першого.

З появою імперії Маурьїв, особливо в епоху правління знаменитого царя Ашоки (III ст. до н.е.), буддизм із навчання чернечих громад перетворюється у свого роду державну релігію. Цар Ашока з усього навчання особливо виділяв правила буддійської моралі.

При Ашоке в буддизмі зявилася безліч сект і шкіл: по загальноприйнятій класифікації -- 18. У цей же час зібрався Третій собор у Паталіпутре, на якому були засуджені навчання деяких буддійських шкіл, а школа тхеравади одержала підтримку пануючи. Саме в цей період був створений буддійський канон “Типітака” ( мовою упали), чи “Трипітака” (на санскриті), що означає “Три кошики”. Послідовники різних напрямків буддизму вже два з половиною тисячоріччя сперечаються між собою про тім, коли, де і на якій мові були канонізовані “Три кошики”. Махаянисти вважають, що на Четвертому соборі, що проходив під заступництвом пануючи Канишки в I ст. н.е., канонізували санскритську версію -- “Трипітаку”. А прихильники тхеравади думають, що Четвертий собор відбувся в 29 р. до н.е. на острові Шрі-Ланка, і там була записана “Типітака” мовою упали.

Делись добром ;)