Перші кроки майбутньої світової релігії

По переказі, через рік після смерті Будди його послідовники зібралися разом, щоб записати те, що вони довідалися від Вчителя і зберегли у своїй памяті. Чернець по імені Упали переказав усе, що він чув про дисципліну: правилах прийому до сангху і виключення з її, нормах, що регулюють спосіб життя ченців і черниць і їхні відносини із суспільством. Усе це було обєднано в звід текстів, що одержали назву “Виная пітака” (“Кошик дисципліни”). Усе, що Будда говорив із приводу самого Навчання і методів релігійної практики, переказав його найближчий учень Ананда. Ці тексти ввійшли в “Сутра пітаку” (“Кошик бесід”). Потім присутні ченці (їх було 500) проспівали зміст канону. Це збори буддистів одержало назву Першого буддійського сангити (буквально -- “співанка”), чи собору. По деяких версіях, у ньому брав участь цар Аджаташатру. Вважається, що на Першому соборі була канонізована і третя частина навчання, “Абхидхарма питака” (“Кошик Абхидхарми”), -- систематичне, можна сказати, філософський виклад Навчання.

Будда не залишив духовного спадкоємця, покладаючись на те, що громада буде просто випливати його розпорядженням. Однак між членами сангхи виникли серйозні розбіжності з приводу трактування ряду правил. Одні ченці виступали за змякшення і навіть скасування твердих границь, що відокремлюють сангху від іншого суспільства, у той час як інші наполягали на їхньому збереженні. Вже в IV ст. до н.е. це привело до розколу сангхи на махасангхіку (“велику громаду”), що поєднувала прихильників більшого “оповіщення” буддійської громади, і стхавираваду чи тхераваду (“навчання старійшин”), прихильники якої дотримували більш консервативних поглядів. Прихильники махаяни (одного з напрямків буддизму) вважають, що розкол відбувся на Другому буддійському соборі у Вайшали, через сто років після першого.

З появою імперії Маурьїв, особливо в епоху правління знаменитого царя Ашоки (III ст. до н.е.), буддизм із навчання чернечих громад перетворюється у свого роду державну релігію. Цар Ашока з усього навчання особливо виділяв правила буддійської моралі.

При Ашоке в буддизмі зявилася безліч сект і шкіл: по загальноприйнятій класифікації -- 18. У цей же час зібрався Третій собор у Паталіпутре, на якому були засуджені навчання деяких буддійських шкіл, а школа тхеравади одержала підтримку пануючи. Саме в цей період був створений буддійський канон “Типітака” ( мовою упали), чи “Трипітака” (на санскриті), що означає “Три кошики”. Послідовники різних напрямків буддизму вже два з половиною тисячоріччя сперечаються між собою про тім, коли, де і на якій мові були канонізовані “Три кошики”. Махаянисти вважають, що на Четвертому соборі, що проходив під заступництвом пануючи Канишки в I ст. н.е., канонізували санскритську версію -- “Трипітаку”. А прихильники тхеравади думають, що Четвертий собор відбувся в 29 р. до н.е. на острові Шрі-Ланка, і там була записана “Типітака” мовою упали.