§2. Віровчення і культ основних течій нетрадиційних релігій.Товариство свідомості Кришни.

“Міжнародне Товариство свідомості Кришни”, або релігійна організація вайшнавів, найпоширеніше серед нетрадиційних сучасних релігій. Воно було створене в 1966 р. у Нью-Йорку індійським проповідником Абхай Чаран Де (1896–1977 рр.), який прийняв ритуальне ім’я Бхак-тиведанта Свамі Прабхупада. Своє вчення він виклав у книзі “Бхагават Гіта як вона є”, “Шрімад Бгагаватан” та інших працях.

Завдяки активній місіонерській діяльності засновника Товариства свідомості Кришни і його послідовників “нове” релігійне вчення швидко поширилось у різних країнах світу. Діяльність Товариства свідомості Кришни на території колишнього СРСР розпочалася в 1971 р. її започаткував сам Свамі Прабхупада. В Україні дозвіл на діяльність громад кришнаїтів офіційно було дано в 1990 р. Всеукраїнський центр громад Свідомості Кришни зареєстровано в 1995 р. Нині діє близько 50 громад Міжнародного Товариства свідомості Кришни в різних областях України.

Віровчення кришнаїтів генетично пов ‘язане з індуїзмом. Всіляко наголошується, що джерела кришнаїзму беруть початок з ведичної культури, тобто з часів творення, коли Верховний Бог Кришна вклав ведичне знання в серце Брахми як першої живої істоти у Всесвіті. В свою чергу, Брахма передав знання своєму синові і учневі Нарада Мунчі, який був учителем Шріли В’ясадеви – автора Вед. У нашу епоху ця традиція дійшла до Бхактиведанта Свамі Прабхупади, який подав вчення на зрозумілій для сучасної людини мові з урахуванням традицій європейської культури. Отже, кришнаїзм є не що інше, як сучасна достовірна інтерпретація ведичного вчення.

Віровчення кришнаїтів грунтується на принципі монотеїстичного пантеїзму, відповідно до якого існуючі божества є формами прояву одного Абсолютного Бога – Кришни. Згідно з вченням Прабхупади Кришна виступає в трьох іпостасях: Бхагаван, Брахман, Параматма. Кожне з цих божеств втілює ті чи інші риси Абсолютного Бога. Бхагаван – втілює найвищі якості Верховного Бога як особи, зокрема такі, як могутність, силу, красу, славу тощо. Брахман – це неперсоніфікований аспект Абсолютного Бога, що випромінює трансцендентальне тіло божественної Особи, всюдипроникаючу абсолютну істину, незбагненну, безлику силу. Параматма є виразником Верховної Душі, яка, поряд з індивідуальною душею (джіва), перебуває в серці кожної живої істоти. Абсолютний Бог вічний, має безліч форм прояву. Він володіє сильною енергією, що має два рівні: вищий і нижчий. Вищий рівень енергії – це духовний, нижчий – це матеріальний, що творить світ і все живе. У відповідності з безмежністю дій Верховний Бог має безліч імен. Головне ім’я Бога – Крщина (Всепривабливий). Він здатний перевтілюватися безліч разів. Його нерідко зображають як гарного хлопця з темною шкірою. Інші божества уявляються як аватари (втілення) Кришни або напівбоги. Ісус Христос, згідно з віровченням кришнаїтів – це повноважний представник Кришни, син і світло Кришни як Бога-особи. Кришна проживає в трансцендентальному світі, його резиденція знаходиться на планеті Кришналока, де він насолоджується різними іграми і прикрасами (лілами). Водночас, завдяки своїй енергії, він перебуває в кожній точці Всесвіту.

Кришнаїзм, як й інші нетрадиційні релігії, намагається стати релігією об’єднання, тому в систему своїх вірувань він включає визнання божеств інших релігій. Згідно ведичного вчення Кришна має 22 найбільш частих втілення. Він може перетворитись у Будду, Аллаха, Індру та різних напівбогів.

Великого значення теологія кришнаїтів надає дуалістичному розумінню світу, поділяючи його на матеріальну і духовну сфери.

Матеріальна сфера має три рівні планет: вищий, середній і нижчий.

Вищий рівень заселений напівбогами і тими, чия душа досягла божественної благодаті. До них належать брахмани, кришнаїти, вчені, філософи і священні корови.

Середній рівень, у тому числі й Земля, містить тих, чия душа перебуває під впливом різноманітних пристрастей і бажань: різні почесті й пристрасті (захоплення азартними іграми, розвагами, лихварством тощо). Серед них теж є брахмани, кришнаїти вчені, філософи. На Землі кожна людина змушена працювати.

Нижчий рівень – місце перебування усіх тих, чия душа знаходиться в полоні пристрастей і невігластва (безумства, лінощів, жадоби). їхня душа втілюється в тварин, комах тощо. Духовне – це все те, що пов’язане з Кришною. Будь-які матеріальні речі можуть перетворюватися у духовні, за умови, що вони служитимуть Кришні. Не випадково кришнаїти значну частину своїх прибутків у міру можливості віддають на користь Товариства свідомості Кришни. Розвинути в собі свідомість Кришни і звільнитися від страждань може кожна людина, навіть із касти недоторканих, якщо вона всім своїм серцем буде служити Кришні.

За кришнаїзмом, душа – основне людське начало, яка живе вічно, тіло – поле діяльності душі, яке часто змінюється залежно від її пристрастей. В матеріальному світі душа забуває про свою божественну сутність і підпадає під вплив причинно-наслідкових зв’язків (карми). Відповідно до ведичної традиції, твердять кришнаїти, душа здатна до багаторазового перевтілення і набувати однієї з 8 400 000 тілесних форм. Перевтілення відбуваються за законом Карми і можуть продовжуватися безконечно. Коли душа набуває людиноподібної форми, то в неї з’являється можливість перервати ланцюг перевтілень, досягти повного просвітлення і повернутися в духовний світ для вічного спілкування з Кришною.

Послідовники кришнаїзму часто називають себе вайшнавами, тобто відданими Богові, а своє віровчення – наукою самореалі-зації на основі бхакті-йоги, тобто наукою розвивати в собі свідомість Кришни.

Бхакті-йога взаємини з Богом трактує в духовній (любовно-символічній) формі. Вічно юний і прекрасний криц наїтський Бог вшановується ними як Пуруша, чоловіче начало. А всі живі істоти відносяться до жіночого начала. Чоловіче і жіноче начало об’єднані любов’ю до Бога, безконечним устремлінням до Кришни. Кожний вайшнав може перебувати в одному із п’яти любовних взаємовідносин. Можна бути відданим Богу у пасивному стані, відданим в активному стані, відданим як друг, відданими як батько і мати, відданим як закохане подружжя. Все це виражає чисту відданість і любов до Кришни.

Культова практика кришнаїтів спрямована на те, щоб досягти спасіння на основі виконання різних добродійних вчинків і самовдосконалення. Найкращою формою самовдосконалення вважається досягнення релігійного екстазу на основі індивідуального і колективного оспівування Святих імен (відповідно джана і киртан).

Головна роль в цьому належить хоровому співу (виконання мантр) у супроводі танців. Виключне значення у культовій практиці має виконання мантрн (“очищення розуму”). Кожному віруючому рекомендується впродовж дня згадувати ім’я Бога 1728 разів, повторюючи слова: “Харе Кришна, Харе Кришна; Кришна, Кришна, Харе, Харе; Харе Рама, Харе Рама; Рама, Рама, Харе, Харе”. Це вважається оспівуванням святих імен Бога. Виконання мантри необхідно для того, на думку кришнаїтів, щоб повністю сконцентрувати свою свідомість на імені Бога і підготуватись до медитації.

Медитація – зосереджене повторення мантри є найважливішою частиною релігійного культу. Вона проводиться колективно (кіртан) та індивідуально (джапа) в будь-якому місці і в будь-який час. Згідно ведичної літератури для мантри найкращим часом є ранок, коли голова свіжа.

Індивідуальна медитація проводиться з допомогою вервиці (намиста Кришни), яка має 109 бусинок. Відданий щоденно повинен виконувати мантру 16 разів (або кругів). Це дозволяє очистити розум від зовнішніх впливів і сконцентрувати увагу на імені Бога, прийти в молитовний стан і приступити до оспівування святих імен Кришни. Оспівування святих імен вважається виявом любові до Кришни і готовності служити йому.

Колективна медитація проводиться в олтарній кімнаті храму після богослужіння, де вірні виконують спеціальні мантри культового характеру. Потім вони співають мантру Харе Кришна (маха мантру). Мантра виконується і в колі сім’ї. Після виконання мантри віддані, які обізнані з ведичною літературою, по черзі виступають з доповідями на релігійні теми. На завершення медитації всі присутні споживають прасад – священну їжу, що означає отримання милості Кришни і звільнення від впливу карми.

Отже, свідомість кришнаїта перебуває під сильним впливом незвичних ритмів, складних слів і незрозумілих термінів, химерних образів, що відволікають його від навколишнього світу і символізують насування світової катастрофи. Мета кожного кришнаїта постійно вдосконалюватись, осягати божественну істину і врешті-решт злитися з свідомістю Кришни і піднятися на “духовне небо”.

Важливе місце в культовій практиці кришнаїтів посідає звичай обмивання. Охайність, вважають віруючі, одна з важливих моральних рис “відданого”. Обмивання рекомендується здійснювати два-три рази на день, після чого “відданий” наносить на своє тіло так званий тилак, тобто білий глиняний знак, взятий з берегів священної річки Ямуни в Індії. Тилак наноситься на чоло віруючого і на 12 інших місць тіла. При цьому кожний раз вимовляється одне з імен Вішну. Ці знаки, на думку кришнаїтів, виконують захисну функцію. Вони оберігають віруючого від гріха і вказують на його відданість верховному божеству.

У громадах кришнаїтів великого значення надається різним правилам поведінки і заборонам. Віруючим забороняється їсти м’ясо, рибу, яйця. Кришнаїти пропагують лакто-веге-таріанський спосіб життя. Крім того, вони забороняють вживати спиртне, чай, каву, наркотики, курити, тобто все те, що одурманює та збуджує нервову систему. Суворо засуджується і забороняється проституція, перелюбствування. Статеве життя дозволяється лише в шлюбі з метою продовження роду.

Товариство свідомості Кришни надає великого значення місіонерській діяльності та релігійній активності своїх членів. Як елемент культової діяльності розглядається прибирання храму, благодійна діяльність, переклад на національну мову вчення Свамі Прабхупади і т.д. Найбільш важливою вважається місіонерська діяльність, релігійна проповідь і пропаганда ведичного віровчення. За кожним віруючим закріплені певні обов’язки, їх виконання розглядається як виконання релігійного обов’язку, форма прояву служіння і любові до Кришни.

У житті кожної громади і її членів важливу роль відіграє духовний вчитель – ГУРУ, який займається проповідницькою діяльністю і виступає як наставник неофітів. Він здійснює обряд посвячення своїх учнів у вайшнави і члени громади. Існує три рівні посвяти і прийняття віровчення. Після третьої посвяти віруючий набуває статус саньянси (монаха). Згідно зі статутом жодний рівень посвяти не звільнює віруючого від виконання своїх громадянських, професійних і релігійних обов’язків.

Міжнародне Товариство свідомості Кришни, на думку деяких дослідників, є релігійною організацією типу церкви. Основною ланкою релігійного життя вважаються храми, що мають повну автономію у вирішенні адміністративно-господарських питань. При храмах утворюються місіонерські центри – гуркули, де навчаються кришнаїти і готуються проповідницькі кадри. Після навчання “віддані” посвячуються у вайшнави. Всі храми кришнаїтів в адміністративно-господарському відношенні самостійні. Взаємовідносини між ними будуються на принципах єдності вчення, необхідності спілкування з духовними наставниками. Разом з тим існує координація діяльності кришнаїтських храмів, яка здійснюється на регіональному, зональному і національному рівнях.

На регіональному рівні координацію діяльності храмів здійснюють ради, до складу яких входять представники храмів території. На національному рівні справами координації займається рада президентів, до складу якої входять представники найбільших храмів даної країни. На міжнародному рівні існує керівна рада, до якої входять представники регіонів, національних церков і провідні духовні вчителі Міжнародного Товариства свідомості Кришни. Світова штаб-квартира Міжнародного Товариства свідомості Кришни знаходиться у Західно-Бенгаль-ському штаті Індії (м. Маяпур).

Церква об’єднання, або Асоціація святого духа за об’єднання світового християнства. Одна з найпоширеніших течій серед нетрадиційних релігій. Засновником Церкви об’єднання вважається корейський євангеліст Сен Мен Мун. Він народився в 1920 р. у селянській сім’ї на півночі Кореї, виховувався у протестантській сім’ї, здобув релігійну освіту. В шістнадцятирічному віці Мун проголосив, що на нього зійшло божественне про-ведіння. Він мав начебто зустріч з Ісусом Христом, який зізнався йому про невдачу своєї спасительної місії і доручив Муну побудувати Царство Боже на Землі.

Переселившись до Південної Кореї, Мун в 1954 р. організував “Асоціацію святого духа за об’єднання світового християнства”, що покликана об’єднати не лише християнство, а й усі релігії світу. Діяльність релігійної асоціації поступово набувала великої популярності і нова релігія поширювалася не лише в Кореї, а й за її межами. В багатьох країнах виникали релігійні громади, на основі яких формувалась релігійна організація під загальною назвою “Церква об’єднання”. Нині вона діє в 130 країнах світу і має понад мільйон послідовників. Керівним органом Церкви об’єднання є “Всесвітній Місіонерський центр”, штаб-квартира якого знаходиться у Нью-Йорку. Президентом центру призначено преподобного Квана. Центр здійснює керівництво не лише національними церквами, а й розгалуженою мережею різних міжнародних організацій і корпорацій.

Теологічною основою Церкви об’єднання є книга Муна “Божественний принцип”, в якій викладені основні догмати нової релігії.

Особливість цієї книги полягає у спробі нової інтерпретації Біблії на основі даосизму, вихідним принципом якого є теза про притаманність всім явищам природи позитивного й негативного, чоловічого і жіночого начал. Цим, за Муном, зумовлений дуалізм Всесвіту, який починається з Бога і пронизує весь процес творення.

Творіння, на думку Муна, є ніщо інше, як відношення “дати – взяти”, яке реалізується між Богом і тим, що створене. Якщо наслідки творіння не досконалі, то і Бог не досконалий, хоча він і володіє досконалим інтелектом і має тверду волю.

Згідно з віровченням Муна існує єдиний Бог, батько всіх націй і народів. Бог повідомляє людям про себе через різні релігії: християнство, іслам, буддизм, іудаїзм, кришнаїзм та ін. Нині настав час пізнати живого Бога за межами традиційних релігій. З цією метою Мун історію людства поділив на три періоди: епоху Старого Завіту, епоху Нового Завіту, епоху Завершеного Завіту. Для кожної епохи Бог відкриває істину лише частково, тобто повною мірою, враховуючи духовний рівень розвитку людей. Для цього він використовує різних посланців, месій і пророків. Істина для першої і другої епохи людської цивілізації була відкрита в Біблії. В 1960 р. розпочався третій і останній період історії людства – епоха Завершеного Завіту. Мун проголосив себе месією третього періоду історії людства, а свою книгу “Божественний принцип” назвав “Новим відкриттям істини і доповненням до Біблії”, зокрема до книги “Одкровення”.

У своєму віровченні Мун модернізував християнське розуміння Трійці. Він заявляв, що існує декілька варіантів трійці: Трійця Бог, Адам і Єва, яка виникла після творіння; Трійця Отець, Син і Дух святий, що виникла після розп’яття Ісуса Христа; Трійця Адам, Єва і Сатана, яка виникла після гріхопадіння Єви. На завершальному етапі історії, на думку Муна, виникла нова трійця, яка включає Бога, Третього Адама і Третю Єву. Це найбільш досконала і активна трійця. Згідно пророкувань Муна друге пришестя Ісуса Христа повинно було відбутися у 80-х роках XX ст., щоб об’єднати народи. Проте цього не сталося. Тому “Третій Адам”, тобто Мун, прокладає дорогу месії, можливо він і з’явиться. З точки зору Муна, Ісус Христос не може вважатися Богом, оскільки його кожний може перевершити у справі спасіння.

Сучасне людство, згідно з релігійною доктриною Муна, є недосконалим, бо воно не повною мірою втілює величність Бога. Причина цього в тому, що п’ятнадцятилітня Єва внаслідок недосвідченості согрішила із сатаною, який набув подоби змія, і тому не спроможна була народити досконалого, безгрішного потомства. її гріх істотно позначився на історії людства і прирік його на вічне страждання. Ісус Христос (другий Адам), як і прародичі в особі першого Адама і Єви, також був народжений безгрішним. Але він не зміг знайти досконалої жінки, взяти з нею шлюб і народити досконале, безгрішне потомство. Ісус Христос, як відомо, був зраджений своїм народом і страчений. Мун, який проголосив себе новим месією, вважає себе теж безгрішним. Він разом зі своєю дружиною створив досконалу сім’ю. Лише вступивши до цієї сім’ї, люди можуть врятуватися від гріха і спастись.

У теології Церкви об’єднання важливе місце посідає концепція гріхопадіння. За Муном, існувало два гріхопадіння: духовне і фізичне. За своєю сутністю це були сексуальні гріхопадіння. Вступивши в статеві стосунки з Люцифером, Єва скоїла духовний гріх. Статевий зв’язок Єви з молодим Адамом призвів її до фізичного гріхопадіння. Тому людина грішна від народження. Спасіння, на думку Муна, повинно відбутися тоді, коли Ісус Христос знайде нову, більш досконалу наречену і зможе народити безгрішне потомство. Виконання цього плану покладено на третього Адама (Муна) та його дружину – третю Єву. І хоча Мун і його дружина не беруть безпосередньої участі у створенні досконалого потомства через старість, але вони і преподобні наставники релігійних громад впливають на долю молодих людей. Лідери церкви благословляють шлюби молодих людей, визначають їх сексуальну сумісність, хоча деякі молодята зустрічаються за кілька днів до весілля, а окремі спілкуються між собою через перекладача. Однак це не є перешкодою для створення “справжньої сім’ї”, що дістала благословення Муна.

Особливу увагу у віровченні Церкви об’єднання приділено проблемі “чистоти крові” і її збереження в наступних поколіннях. Чистоту крові, повчає Мун, можуть зберегти лише ті люди, які перебувають у “справжніх сім’ях” і в сексуальній гармонії між собою. Цю “гармонію” може визначити лише преподобний Мун або ті релігійні лідери, які дістали його благословін-ня. Звідси церемонії численних шлюбів, що проводяться на стадіонах і справляють чималий емоційний вплив. Слід зауважити, що провідні американські богослови рішуче спростовують причетність вчення Муна до християнства і критикують за його відвертий антисемітський характер.

Мун вважає, що Ісус Христос, засновуючи церкву, бачив у ній не посередницю між Богом і людьми, а організацію Царства Божого на Землі. Головна мета Церкви об’єднання якраз і полягає в тому, щоб побудувати рай на Землі. Оскільки перешкодою в цьому є расизм, війни, наркоманія, бідність та інші соціальні вади, то необхідно “оновити людство”, об’єднавши його в єдину сім’ю. Така сім’я повинна відзначатися високою моральністю, палкою любов’ю і справжньою вірою. Мунівська церква існує як єдина сім’я. У ній відсутні обряди, формальні канони та догми. Головним для членів церкви є турбота про інших людей. Тому муніти, крім безплатної праці, жертвують для релігійної громади майно, гроші, будинки і маєтки. Все це називається “новим народженням людини”, проявом відданості релігійним принципам.

За Муном, для реалізації ідеалу “оновленого людства – побудови Царства Божого на Землі” слід створити інфраструктуру нового світу, що об’єднувала б усі сфери людської діяльності: бізнес, засоби масової інформації, наукові дослідження, освіту, мистецтво, філософію, право тощо. Отже, йдеться про матеріально-технічну базу Царства Божого на Землі.

Спонукальним мотивом щодо цього виступає капітал, прагнення будь-якою ціною досягти фінансового успіху. “Месія повинен бути найбагатшим, – зазначає Мун. – Аише він здатний володіти всім. Доти, поки він цього не досягне, то ні він, ні Бог не будуть щасливими”. Зрозуміло, що ця мета досягається передусім за рахунок жорстокої експлуатації рядових віруючих. Мун володіє кораблебудівельними компаніями, риболовецьким флотом, має харчові і фармацевтичні корпорації, фірми по виробництву комп’ютерів, заснував багато газет і журналів. Особисто глава церкви, як пишуть журналісти, живе в особняку вартістю 625 тис. доларів, має дві яхти, а його власний маєток оцінюється в 11 млн доларів США.

Церква об’єднання – це досить розвинена і сильна релігійна організація, що здатна протистояти традиційним релігіям. Вона має широку мережу різних міжнародних організацій. Наприклад, Церква об’єднання бере активну участь у реалізації культурних програм і наукових проектів. Вирішення усіх завдань забезпечує Інститут науково-технічних досліджень, створений Церквою, а також Міжнародний культурний фонд, Міжнародна конференція за єдність наук, Академія професорів за мир у цілому світі.

Створений Міжнародний фонд допомоги і дружби веде боротьбу з бідністю, голодом і хворобами. В 70 країнах діє Міжнародна асоціація з вивчення принципів, яка має корпус студентів, представники якого займаються місіонерською діяльністю і наданням допомоги малорозвиненим країнам.

Чимало міжнародних організацій Церкви об’єднання проводять роботу, спрямовану на зміцнення толерантних відносин між послідовниками різних релігій. Серед них функціонують Міжнародний релігійний фонд, Асамблея релігій світу, Рада релігій світу, Молодіжний семінар з релігій світу, Релігійна молодіжна служба, Конференція для священиків різних віросповідань, Асоціація нових екуменічних досліджень.

Церква об’єднання не цурається політичних проблем, для вирішення яких створені спеціальні організації. Політичною діяльністю займаються такі організації, як Вашингтонський інститут цінностей в державній політиці, Міжнародна федерація перемоги над комунізмом, Федерація громадян за об’єднання Батьківщини (йдеться про об’єднання Кореї в єдину державу) тощо. Всі ці організації щедро фінансуються і ведуть активну пропагандистську роботу.

Біле біратство, або “Юсмалос”. Один з релігійних рухів в Україні. Його діяльність найбільш активно проявилась в 1990 р., що викликало широкий резонанс у засобах масової інформації.

Організаторами й лідерами Білого братства в Україні вважаються Юрій Кривоногов – інженер-кібернетик і журналістка Марія

Цвігун. Ю. Кривоногов прийняв релігійне ім’я Юоан Свамі, а М. Цвігун була проголошена живим богом і прийняла ім’я Марія Деві Христос, інші проповідники взяли біблійні імена Петра, Даниїла, Павла, Іллі.

Ґрунтовного наукового вивчення особливостей віровчення і характеру діяльності Білого братства ще не розпочато. Це обумовлено багатьма причинами, зокрема й тим, що релігійна організація свого внутрішнього життя не афішує і вважається сектою закритого типу. Подвійна назва релігійної організації покликана підкреслити її таємничий характер. Подібне явище не нове, оскільки таємні організації в релігії досить відомі. За такою назвою, наприклад, існувала таємна релігійна організація “Святих вчителів махати”, члени якої переховувались у Гімалаях. Мета цієї організації полягала в тому, щоб спостерігати за розвитком людства і в критичний момент прийти йому на допомогу у справі спасіння.

Назву секти “Біле братство” деякі дослідники вважають запозиченням від зарубіжних аналогів, зокрема таких, як “Церква визначальна та пануюча”, “Я існую” тощо, які дотримуються реакарнації (перевтілення), і вважаються таємними. Прихильники Білого братства твердять, що Ю. Кривоногов у минулому житті був нібито Адамом, потім богом Осірісом, а пізніше князем Володимиром. Назва “Юсмалос” є абревіатурою, що розшифровується так: ЮС – Юоан Свамі (по суті це перекручене ім’я Іоанна Богослова), МА – Марія Деві Христос (перекручене Діви Марії, матері Ісуса Христа), ЛОС – скорочення від слова “Логос”, що означає вищий закон Бога. Абревіатура “Юсмалос” нібито втілює в собі ідею нової божественної Трійці. Водночас назва використовується членами секти як своєрідна мантра, містична формула, яка при неодноразовому повторенні здатна ввести віруючого в екстаз, що сприймається ним як єднання з божеством, злиття з божественною сутністю. Слід зазначити, що назва “Юсмалос” з латині перекладається як “вчення про зло”.

Історія Білого братства маловідома. Вважається, що релігійна організація офіційно почала діяти в Болгарії на початку 20-х років XX ст. Тепер її центр знаходиться у Франції в м. Нант. Заснував і очолює Біле братство його лідер на ім’я Айванхов, він є автором 20 творів, де викладені основи віровчення Білого братства. Ю. Кривоногов і М. Цвігун, мабуть, запозичили основні ідеї в Айванхова.

Віровчення Білого братства, як зазначають деякі дослідники, сформувалось на основі різних релігій, зокрема буддизму, християнства, кришнаїзму, стародавньої ведичної релігії тощо. Запозичені релігійні ідеї були еклектично з’єднані і скріплені науково-подібною термінологією.

У 1992 р. засновниками секти були написані та видані книги “Вчення про фохату” (божественне світло), “Пророцтво про кінець слов’янських народів”, збірник божественної поезії у двох томах (автор М. Цвігун) і “Поема величальна”, збірка віршів “В Пустині”. Серед сектантів поширюються аудіозаписи, відеофільми про життя і діяльність живого бога – Марії Деві Христос.

Основним у віровченні Білого братства є есхатологічні пророкування про кінець світу, який було призначено на 23 листопада 1993 р.

Теоретичною основою пророцтва є посилання на 11 главу “Одкровення Іоанна Богослова”. “І звелю я двом свідкам своїм, і будуть вони пророкувати тисячу й шістдесят день, зодягнені в волосяницю. Вони – дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі”. Згідно з подальшим текстом, після цього сказано, що “пророки будуть вбиті, щоб воскреснути через три дні і вознестись на небо в ореолі повної слави”. Точкою відліку і була дата 1 листопада 1990 р. – день першого відкритого виходу на арену Білого братства і оголошення кінця світу, передусім кінця слов’янських народів.

Теза про кінець слов’янських народів підкріплюється коментуванням книг пророків Ісаї, Даниїла, Ієремії, Ізекіля. Спираючись на біблійні тексти, лідери руху пророкують прихід до влади антихриста Емануїла. Він проведе перепис населення у державі і кожному буде поставлено на руці невидимий знак – 666. Це спеціальний технічний код звіра, який перетворить людину в біоробота, живого мерця, який покірливо виконуватиме волю диявола. Єдиний шлях спасіння – вступити у Біле братство і отримати “фохату” від Деві Марії Христос. Не лише прихід антихриста небезпечний для людства, в сучасному світі відбувається розбещення та закаба-лення роду адамового. Тому необхідно відійти від грішного світу.

Віровчення Білого братства вимагає від своїх послідовників задля спасіння кинути свої сім’ї, роботу і навчання, примкнути до чернечого братства, і відправитись пропагувати нове вчення.

Сьогодні, твердять лідери секти, відбувається інтенсивна моральна деградація та зубожіння “роду Адама”. В державі панують сатана й безбожники. Лунають заклики: “Кидайте роботу на сатанизм і шукайте Матері Світу! Не спілкуйтесь з демонічними родичами, безбожниками, фанатами-сектантами! Ваші близькі не по крові, а по духу! Заберіть своїх дітей з дитячих садків і ясел, шкіл і вузів. Терміново! Там найшаленіше розтління їх дияволом, найнебезпечніший його вплив. Кидайте роботу на сатаністів, кидайте навчання та йдіть за Марією Деві Христос” – це стрижень віровчення Білого братства.

Основна увага послідовників Білого братства зосереджується на пропаганді свого віровчення, на читанні книги “Вчення. про фохату”, що вважається своєрідною біблією юсмаліан.

Зазначений твір дає змогу опанувати сутністю нової релігії, показати її еклектичний характер і віднести до сайєнтологічного напряму нетрадиційних релігій.

Завдяки чіткій організації і активній місіонерській діяльності громади Білого братства стали поширюватися в різних областях України, а також в Росії і Білорусі. Нині нараховується близько двох тисяч чоловік активних послідовників Білого братства.

Громади Білого братства мають своєрідну організаційну структуру. На вершині керівної піраміди знаходяться лідери секти, за ними йдуть сефіроти, тобто довірені і наближені особи, потім за рангом слідують апостоли. Далі утворюються групи рядових юсмаліан, які очолюють “воїни Іллі” і “лицарі Єноха”. Крім того, існує ще одна категорія віруючих – “пацюки”. До них належать співчуваючі братству: вони вагаються у своєму виборі віри або видають себе за справжніх юсмаліан, однак такими насправді не стали. На думку лідерів братства цих віруючих слід викривати та позбавлятись від них. До тих віруючих, які висловлюють власні думки, що не співпадають з думкою лідера, і до непокірних застосовують покарання. Формами покарання є заборона носити білий одяг та ізоляція від участі в проповідях. Кінцевою формою покарання є виключення з братства. Діяльність релігійних громад координується і пильно контролюється, суворо регламентується життя та діяльність віруючих.

Після того як діяльність Білого братства почала набувати суто антисуспільного спрямування (листопад 1993 р. у Києві), тобто апока-ліптично передрікався кінець світу, правоохоронні органи припинили діяльність братства. За вироком суду в 1995 р. керівників конфесії було засуджено до різних строків ув’язнення. Внаслідок цього діяльність Білого братства в Україні набула дещо інших форм, знизилась його активність, значно скоротилася кількість послідовників.

За характером віровчення і культу, організаційною структурою та іншими ознаками Біле братство належить до харизматичних релігійних сект, істотною ознакою якої є застосування активних форм “промивання мозгів” своїх послідовників і використання євангельської термінології в проповідях, розчиненої у сучасних науково-технічних поняттях.

Серед неохристиянських течій, що діють в Україні, найпоширенішими є Церква Христа, Мормони, Новоапостольська церква, АУМ Сінрікьо тощо. Вони, як правило, мають зарубіжне походження і раніше не існували.

Церква Христа. Нова для України релігійна течія, її діяльність започаткували американські місіонери в 1991 р. Релігійні громади цієї церкви кількісно зростають, швидко поширюються в різних областях України. З 1992 р. вони зареєстровані органами державної влади. Церква не об’єднана в єдине ціле, в ній відсутнє централізоване управління. Релігійні організації діють автономно і мають різні назви, зокрема “Товариство історичної літератури”, “Товариство біблійної літератури”, “Церква скелі” тощо. Релігійні організації дістають фінансову підтримку від міжнародної місії “Голгофа”, яка знаходиться у США. Ця місія надсилає в Україну проповідників. Керівництво релігійними громадами, які називаються конгрегаціями. здійснюють старійшини, а богослужіння ведуть диякони. Старійшини і диякони обираються віруючими. Окремі громади Церкви Христа іноді координують свою благодійницьку і проповідницьку діяльність.

Церква Христа виникла в США у 1979 р., коли до м. Бостона у протестантську громаду прибув молодий пастор Кіп Ман Кін. Він розробив і почав проповідувати власне віровчення, не замикаючись у межах якоїсь однієї церковної традиції. Прихильники Церкви всіляко підкреслюють свою непричетність до трьох гілок християнства. У перші роки свого існування Церква Христа поширилась не лише у США, айв інших країнах. її громади діють нині в 109 країнах світу, а послідовників нараховується близько 3 млн чоловік. Небувалий успіх нового віровчення обумовлений буквальною інтерпретацією Біблії, акцентом на необхідності відновлення принципів первісного християнства, простотою богослужіння і залученням до участі в ньому проповідників різних протестантських конфесій (п’ятидесятників, харизматів), стрункою системою наставництва й активними психологічними методами впливу на особистість.

Основою віровчення Церкви Христа вважається Біблія, насамперед Новий Завіт. Від кожного віруючого вимагається глибоко вивчати Біблію і дотримуватись основних релігійних принципів у буденному житті, а також брати активну участь у богослужіннях. Все це дає змогу здобути милість Божу і досягти спасіння. Культове богослужіння має лише п’ять елементів: хоровий спів, молитву, проповідь, складання дарів і Господню Вечерю. У Церкві Христа не існує обов’язкового членства, але практикується обряд водного хрещення прозелітів і, крім того, хрещення Святим Духом і глосолавія, як у п’ятидесятників. Тому деякі дослідники називають Церкву Христа харизматичною. Нерідко Церква Христа практикує масову євангелізацію і молитовні збори на стадіонах, у клубах, будинках культури і тюрмах.

Мормони, або Церква Ісуса Христа святих останніх днів (Церква мормонів). Діє в Україні з 1992 р. і нараховує понад 25 громад. Церква мормонів була заснована в 1830 р. у США Дж. Смітом (1805–1844). За твердженням останнього, ангел Мороній, що з’явився йому, вказав місце знаходження мідних таблиць із записом книги ізраїльського пророка Мормона. В книзі наведено опис життя двох давніх народів, які свого часу залишили Ізраїль і переселилися’ до Америки. Перекладена Дж. Смітом Книга Мормона містить понад 300 цитат і висловів, які розповідають про “священну історію перших поселенців Америки”.

Віровчення мормонів грунтується на Книзі Мормона, творах Дж. Сміта “Вчення і завіти”, “Дорогоцінна перлина” та англійському перекладі “Біблія короля Якова”. Це вчення має синкретичний характер, оскільки увібрало християнські, іудейські, буддистські та дохристиянські релігійні вірування, витлумачені Дж. Смітом. Мормони вважають, що їх віровчення покликане дати людині щастя як у земному, так і неземному, посмертному житті.

Відповідно до віровчення мормонів Дж. Сміт отримав повеління діяти і створити церкву від трьох апостолів: Петра, Якова та Іоанна. Оскільки церква після розп’яття Ісуса Христа була втрачена, то вона після другого пришестя повинна бути відновлена. Відповідною церквою і буде Церква мормонів, оскільки вони є спадкоємцями пророків.

Своєрідно витлумачують мормони християнські догмати. Наприклад, вони визнають догмат про Святу Трійцю. На їхню думку, Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий є окремими іпостасями, що уособлюють Верховного Бога. Мормони вірять у пророцтва, зокрема в дар “іномовлення” та можливість його витлумачення, в божественне одкровення, зокрема у можливість побудувати “Сіон” (Новий Єрусалим) на американському континенті, а царство Боже – на Землі.

Гріхопадіння, згідно з віровченням мормонів, було запрограмоване Богом. Розвиток історії людської цивілізації, на їх думку, підпорядкований “Законові прогресу” і життя прямує до все більшого вдосконалення. Вдосконалюється і сам Бог. Сутність зла та гріха, вважають мормони, полягає у протидії “Законові прогресу”. Віруючі очікують швидкого кінця світу, останньої битви із сатаною.

Мормони вважають себе не рабами, а дітьми, обраними Богом, і сподіваються на щасливе життя у царстві Божому. Щастя до людини приходить не через страждання і спокуту гріхів, а через успіхи в земних ділах.

Із семи християнських таїнств Церква мормонів визнає лише чотири: хрещення, що здійснюється над дітьми восьмирічного віку; рукопокладання, або висвячення священиків; вінчання, тобто шлюб земний і шлюб вічний; причастя хлібом і водою. Шлюб, санкціонований Церквою мормонів, вважається священним. Мормони ведуть аскетичний спосіб життя, не вживають спиртного, чай, каву, наркотики, не палять, не лихословлять, не приймають збуджуючі нервову систему препарати, уникають розваг і марнотратства.

Церква мормонів має струнку ієрархічну структуру, /ї очолює президент, який вважається пророком. Він керує церквою через 12 апостолів і президентську раду, яка є дорадчим органом. Окрім того, церква має патріарха і єпископат. Уся духовна та адміністративна влада сконцентрована в руках керівного єпископату. Корпус священиків ділиться на Ааронове (молодше) і Мелхіседекове (старше) покоління. Церква мормонів займається активною місіонерською діяльністю. її центр знаходиться у штаті Юта в США. Загальна кількість членів церкви понад 10 млн. осіб, які діють у 150 країнах світу.

Новоапостольська церква. Діє в Україні з 1994 р., має понад 30 релігійних громад у різних областях України, видає двомовний журнал (українською і російською мовами) “Наша сім’я”. Ця церква виникла у Великій Британії в 1832 р. як рух за відродження первісного християнства. Нині центр церкви знаходиться у Швейцарії (м. Цюріх). Очолює церкву першоапостол. Рішення релігійного центру з питань віровчення та діяльності є обов’язковими для всіх громад і членів церкви. Корпус священнослужителів складається з апостолів, єпископів, старост, пасторів і проповідників. Вони можуть посідати певні світські посади, але богослужіння ведуть на громадських засадах. Низовою ланкою церкви є релігійні громади, що утворюють на території регіону апостольські округи. Керівництво округом здійснює окружний апостол.

Основою віровчення церкви є Біблія, зокрема послання святих апостолів. Із семи християнських таїнств Новоапостольська церква визнає лише три: водне хрещення, закарбування (хрещення) Святим Духом і причастя.

Загальна кількість прихильників Новоапостольської церкви у світі становить близько 8 млн осіб, які діють у 190 країнах світу. В Україні створені релігійні округи з центрами у Києві, Харкові, Одесі, Львові, що патронуються керівними центрами Новоапостольської церкви, і знаходяться на території Німеччини та Швейцарії. Церква веде активну місіонерську діяльність.

АУМ Сінрікьо. Японська релігійна корпорація “Вчення істини АУМ”, створена в 1986 р. колишнім власником дрібних ресторанів Тидзуо Мацумото. Він прийняв монаше ім’я Сьоко Асахара. В Японії його ім’я невідоме, крім скандалів, пов’язаних з несплатою податків і газових диверсій в метрополітені.

АУМ – буквально “О, ти, скарбнице на лотосі” – це мантра, що означає божественну мінливість. Сінрікьо перекладається з японської мови як “вчення істини”. Сама назва відображає таємничий і нелегальний характер діяльності секти.

Як зазначають деякі дослідники, Асахара впродовж восьми років вивчав первісний буддизм, різноманітні езотеричні вчення, практикував йогу, вів аскетичний спосіб життя, досяг внаслідок цього “вищого просвітлення і звільнення душі”. Він, начебто, знайшов спосіб входження до нірвани, набув здатності залишати фізичну оболонку свого тіла в будь-який час і в будь-якому місці, оволодів надприродними силами. Проте, як велика душа Асахара, не міг бути щасливим у той час, коли інші душі страждають. Він усвідомив, що його місія – розповсюдження істини задля щастя інших людей. Це саме той шлях, по якому йшов Будда Сакьямуні.

Віровчення АУМ Сінрікьо грунтується на п’яти принципах: визнання авторитету Великого Гуру; віра в істинність релігійної доктрини й ефективність методики духовної практики; обов’язковість ініціацій, як особливих способів передачі досвіду і таємних знань прозелітам; розвиток природних задатків людини і тренування пам’яті з метою підвищення енергетичного і духовного рівня, позбавлення стресів, вирішення проблем здоров’я; досягнення просвітлення віруючими і звільнення від страждань.

Асахара видав понад десять книг, де виклав своє віровчення, що є еклектичним поєднанням ідей буддизму, іудаїзму, даосизму, гімалайської йоги й християнства. Він вважає, що створив найбільш науково обгрунтовану релігію, в якій використані найновіші наукові відкриття.

Великого значення у віровченні Асахари надається моральному вдосконаленню особистості. Для досягнення просвітлення віруючий повинен виховувати в собі чотири “великі невимірні стани душі”, а саме, святу любов до всіх живих істот; святого співстраждання до душ, далеких від істин; святу похвалу тим, хто на шляху духовного розвитку; святу байдужість до проявів доброї чи поганої карми. Перші два “великі невимірні стани душі” складають основу християнського віровчення і втілені у спокутній жертві Ісуса Христа. Щодо двох останніх станів душі, в яких йдеться про заспокоєння душі, то справа значно складніша. Виховання в дусі святої похвали і байдужості означає повну втрату почуттів переживань особистості, її відмову від таких моральних якостей, як вдячність, захоплення, любов і пошана до людей тощо. Виховання зазначених чотирьох моральних якостей є обов’язковою умовою досягнення справжнього щастя і спасіння, згідно з віровченням АУМ. Спасіння людей від страждань, досягнення ними щастя вбачається прихильниками віровчення АУМ Сінрікьо в чернечому бродячому житті і через кінець світу. Якщо кінець світу не настане, то лідери секти готові його спровокувати. Це вони продемонстрували своїми антисуспільними акціями у японському метрополітені в 1995 р.

У віровченні АУМ Сінрікьо своєрідно витлумачується порівняно з християнством догмат про спасіння. Порушено концепцію “триєдиного спасіння”, метою якого є звільнення людини від хвороб; допомога людям у досягненні щастя вже в земному житті; досягнення людьми цілковитого звільнення. Перша частина спасіння – звільнення від хвороб – означає поширення знань про техніку вправ йоги, теорії ізотеричної медицини, таємних методів лікування індійської медицини, що допомагає людині самій позбавитися фізичних і душевних хвороб. Інформацію про медицину вищого виміру дістає преподобний вчитель Асахара на основі спеціальних багатого-динних медитацій і передає її у наш земний світ. Завдання віруючого в тому, щоб оволодіти технікою медитацій і використати інформацію Гуру. Друга частина спасіння – досягнення щастя у земному житті – спрямована на виховання усвідомлення людиною чотирьох “великих невидимих станів душі”. Третя частина – абсолютне звільнення, просвітлення – означає смерть і злиття з Божеством.

Для практикуючих віровчення розроблена система правил і норм поведінки, серед яких важливим вважається пожертвування. Найбільш ціняться пожертвування істинного вчення (місіонерства), пожертвування заспокоєння (залучення прозелітів до секти), пожертвування коштів і цінностей на користь секти. Віруючі об’єднуються в напівтаємні релігійні громади, де панує сувора внутрішня дисципліна. В них вивчають філософію Вчителя, проводять вправи йогів, медитацію, ініціації тощо. Релігійні громади займаються місіонерською, благодійницькою та оздоровчою діяльністю. Прихильників АУМ Сінрікьо налічується у світі близько 35 тис. осіб, які об’єднані у 25 так званих тренувальних Храмах. Найбільше віруючих в Японії, США, Німеччині. У Росії вони з’явились у 1992 р. Після численних газових диверсій секти в Японії її центри у Москві були закриті. Малочисельні послідовники АУМ Сінрікьо є й в Україні. їх кількість встановити важко, оскільки вони діють напівлегально і офіційно ще не зареєстровані органами державної влади. Сектанти намагаються відмежуватися від японського та російського релігійних центрів. Токійський суд після тривалого розгляду справи про диверсійну діяльність АУМ Сінрікьо ухвалив рішення заборонити діяльність секти в Японії.

Отже, Україна нині перебуває під активним впливом різних зарубіжних місіонерських центрів і корпорацій, що пропагують і насаджують не характерні для нашого суспільства релігійні вірування, формують недовіру до традиційних цінностей українського народу, чинять психологічне і моральне насильство над особистістю, роблять її покірним виконавцем чужої волі.

http://www.readbookz.com/book/164/4820.html