§1. Історія автокефалії в Україні.
Автокефалія (від грец. “авто” сам і “кефалі” – голова) – самоврядування, адміністративна незалежність певної православної церкви. Автокефалія водночас є ознакою національної церкви, її підтримки ідей національної незалежності і національно-визвольних змагань. Внаслідок цього автокефальна церква часто зазнавала переслідувань з боку колоніальної влади в разі поневоленого стану нації, яка складала духовну паству автокефальної церкви. Перші автокефальні церкви – Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська – виникли в IV ст. внаслідок відособлення патріархій і митрополій Візантії. Це було зумовлено намаганням здобути незалежність від імператорської та церковної влади, зосередженої в руках константинопольського патріарха.
Церква Київської Русі після прийняття християнства підпорядковувалася константинопольському патріархові, який призначав митрополитів. Київський митрополит був офіційним главою Київської митрополії та всіх православних церков на Русі. В 1051 р. за князювання Ярослава Мудрого собор єпископів у Києві обрав на митрополичу кафедру киянина Іларіона. З метою розширення прав Київської митрополії і поступового звільнення її з-під опіки константинопольського патріарха Ярослав домагається у 1072 р. канонізації своїх братів – Бориса та Гліба. Повторну спробу проголосити автокефалію Київської митрополії було здійснено за великого князя Ізяслава Мстиславича в 1147 р. Тоді собор єпископів обрав на митрополичу кафедру князівського ставленика Климента Смолятича. Але всі спроби церкви здобути автокефалію були невдалими. Після татаро-монгольської навали 1237–1240 рр. кафедра митрополитів київських формально продовжувала залишатись у сплюндрованому Києві, але фактичним місцем перебування їх став спочатку Володимир (1299 р.), а потім Москва (1325 р.). Оскільки західні та південно-західні руські землі опинилися у політичній залежності від Великого князівства Литовського, на початку XIV ст. створюється Литовська митрополія. У 1354 р. константинопольський патріарх висвячує двох митрополитів: Алексія з титулом “Київський і всія Русі” (з центром у Москві) і Романа – на митрополита Литовського, до юрисдикції якого входили землі Білорусі та України. Спроба митрополита Романа утвердитися в Києві не вдалася. У 1363 р. князь Ольгерд домігся відновлення Київської митрополії. 1380 р. митрополит Київський Кипріан на запрошення Дмитрія Донського переїздить до Москви, яка стає загальноруським релігійним центром.
Намагання великих князів литовських відокремити православну церкву від впливу Москви призвело до фактичного поділу Київської митрополії у 1458 р. на Литовську (Київську) та Московську. Напередодні без згоди Константинополя на Київську митрополію обрано митрополита Йону. Він був останнім, хто мав титул митрополита “Київського і всія Русі”. Цю дату вважають початком автокефалії Руської православної церкви (РПЦ). Константинопольський патріарх 1459 р. висвячує на митрополита Київського Григорія Болгарина. В 1587 р. в Росії було встановлено патріаршество. Після Брестської унії 1596 р. польський уряд поставив православну церкву на українських землях фактично поза законом.
У 1620 р. православна ієрархія в Україні була відновлена єрусалимським патріархом Феофаном за допомогою братств і запорозького козацтва. Митрополитом Київським обрано ігумена Києво-Михайлівського монастиря, ректора Київської братської школи Іова Борецького.
- §1. Сутність релігієзнавства і його походження
- §1. Сутність релігієзнавства і його походження
- §2. Релігієзнавство як галузь філософського знання.
- §3. Предмет, категорії й аспекти релігієзнавства.
- §4. Релігія і вільнодумство як світогляди.
- §5. Методологія релігієзнавства.
- §6. Мета і завдання курсу “Релігієзнавство”.
- II розділ. Релігія як соціальне явище.
- §1. Релігія – форма суспільної свідомості.
- §2 Основні структурні елементи релігії.
- §4 Походження релігії
- §5. Еволюція релігійних вірувань
- III розділ. Релігія в сучасному світі
- §1. Типи і класифікація сучасних релігій
- II. Національні. Це релігії, замкнені національною ознакою, існують лише серед певного народу. До національних релігій належать іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, сикхізм, даосизм, парсизм.
- III. Світові. Поширені серед різних народів і націй сучасності. В наш час їх існує три – християнство, іслам, буддизм.
- II. Політеїстичні. До них належать майже всі національні релігії (за винятком іудаїзму та сикхізму) і світова релігія – буддизм.
- III. Монотеїстичні. Таких релігій нині чотири. Дві з них – християнство, іслам – світові релігії, дві – іудаїзм і сикхізм – національні релігії.
- §2. Християнство як світова релігія: загальна характеристика.
- II. Очолював Римську імперію, яка об’єднувала численні країни та народи, єдиний імператор. Він, реальний володар на землі, вимагав визнання того, що на небі існує, неподільно панує єдиний Бог.
- §4. Еволюція християнства, виникнення церкви.
- § 5. Формування образу євангельського Ісуса Христа.
- Іv. Розділ. Православ’я
- §1. Розкол християнства, виникнення двох течій – православ’я і католицизму.
- §2. Віровчення і культ православ’я, церковна організація.
- § 3. Історія православ’я.
- §4. Модернізм сучасного православ’я.
- V розділ. Українська автокефальна православна церква (уапц).
- §1. Історія автокефалії в Україні.
- 1685 Р. У Москві луцький єпископ Гедеон Святополк-Четвертинський був призначений митрополитом Київським і прийняв присягу на вірність Московському патріархові.
- §2. Утворення та діяльність уапц (1921–1930 рр.)
- §3. Особливості віровчення та культу, організаційна структура уапц.
- §4. Діяльність уапц у сучасних умовах.
- §1. Католицька церква, її походження, особливості віровчення і культу.
- §2. Соціальна доктрина католицької церкви, ставлення до науки і культури.
- §3. Другий Ватиканський вселенський собор. Модернізм сучасного католицизму.
- §4. Організаційна структура та система управління католицької церкви.
- §1. Причини виникнення угкц. Берестейська церковна унія.
- §2. Історія греко-католицької церкви.
- §3. Діяльність угкц в Україні.
- §1. Причини виникнення протестантизму.
- §2. Ранній протестантизм: лютеранство, анабаптизм, цвінгліанство, кальвінізм, англіканство.
- §3. Сучасний протестантизм в Україні: баптизм, євангелізм, п’ятидесятництво, адвентизм, єговізм.
- §4. Сектантство на грунті православ’я.
- §1. Походження буддизму, його віровчення та культ
- §2. Основні напрями в сучасному буддизмі.
- §3. Соціальна сутність буддизму.
- §1. Походження ісламу, його віровчення й основні напрями.
- §2. Мусульманські свята та обряди.
- §3. Традиціоналізм і модернізм в ісламі.
- §1. Причини появи нетрадиційних релігій, їх специфічні риси.
- §2. Віровчення і культ основних течій нетрадиційних релігій.Товариство свідомості Кришни.
- §3. Неорелігії в Україні
- §1. Основні історичні етапи розвитку вільнодумства. Походження вільнодумства: гносеологічні джерела та соціальні потреби.
- §2. Історичні форми вільнодумства.
- §1. Культурно – історичний зміст вільнодумства.
- §2. Основоположні ідеї вільнодумства в культурі рабовласницького суспільства
- §3. Вільнодумство в епоху середньовіччя.
- §4. Вільнодумство буржуазної епохи: Відродження, Нового часу, революційної демократії.
- §5. Сучасний атеїзм і його форми: марксистський та атеїзм західних філософських шкіл.
- §1. Наука та релігія.
- §2. Співвідношення наукових знань і релігії.
- §3. Релігійне витлумачення людини.
- § 4. Ідея Бога, віра в його існування.
- §5. Наукові основи вільнодумства
- §2. Місце релігії у духовній культурі
- §3. Вільнодумство в системі духовної культури
- §1. Мораль і релігія як форми суспільної свідомості. Теологічна й наукова інтерпретації походження моралі
- §2. Християнська мораль, її сутність і структура. Проблема ідеалу в релігійній етиці
- §3. Загальнолюдські моральні цінності та релігія
- §4. Релігійна концепція гріховності
- §1. Сутність свободи совісті, її формування і розвиток
- §2. Свобода совісті в історії України
- §3. Конституція і законодавство України про свободу совісті
- §4. Ставлення політичних партій і громадських рухів до релігії, церкви, віруючих
- §5. Сучасний стан релігійності і не релігійності в Україні
- Короткий о релігієзнавчий словник
- § 1. Сутність релігієзнавства і його походження 9