§4. Організаційна структура та система управління католицької церкви.

Католицька церква як релігійна організація має свою організаційну структуру. її низова ланка – церковні парафії. За територіальною ознакою вони об’єднуються в єпархії. На основі їх утворюються архієпископства та митрополії. Зазначені організаційні структури очолюються єпископами. Сукупність єпархій чи архієпархій у межах однієї держави утворює національну католицьку церкву, яку очолює кардинал. Ніякої самостійності національні церкви не мають. Вони є складовими частинами єдиної католицької церкви і повністю підлягають папі римському.

У католицизмі існує чітке розмежування духовенства та мирян. Функція духовенства – піклуватися про спасіння мирян, пропагувати католицизм, зміцнювати основи релігійної віри. Серед духовенства існує чіткий ієрархічний поділ: диякон, священик, єпископ. Кожний ступінь має свою внутрішню градацію. Наприклад, ранг єпископа містить такі ступені, як архієпископ, митрополит, патріарх і папа. Особливістю католицького духовенства є те, що всі священики та ченці повинні дотримуватися целібату, тобто не одружуватися. Загальна кількість католицьких священиків і ченців у світі нині досягає понад 2 млн. чоловік.

Папа римський – глава католицької церкви, якого обирають довічно з числа кардиналів. У руках папи сконцентрована вся церковна і світська влада в межах католицьких конфесій і Ватикану.

Ватикан – релігійний та адміністративний центр католицизму, місто-мікродержава, що розташоване на території Рима і примикає до головного католицького храму – Собору святого Петра. Площа Ватикану – 44 га, населення – майже тисяча чоловік, а державних службовців утричі більше. Він має усі атрибути державної влади: герб, прапор, гімн, гроші, пошту, поштові марки, жандармерію, в’язницю, трибунал, залізницю з вокзалом, армію у тисячу чоловік, радіостанцію, телеграф, щоденну газету та іншу пресу, дипломатичний корпус.

Собор – вищий законодавчий орган римо-католицької церкви. Скликається в міру потреби. Для вирішення поточних справ при папі як дорадчий орган діє синод, або кардинальська колегія, до складу якої входять 140 кардиналів, серед них переважають європейці та представники США.

Римська курія – орган, який виконує функцію уряду і через який папа здійснює безпосереднє керівництво католицькою церквою. До її складу входять конгрегації. трибунали, секретаріати, комісії, бюро, управління і громадянське губернаторство. Керівників цих структур призначає папа. Головним управлінням курії є стат-секретаріат. Його очолює призначена папою особа, падроне (кардинал-господар), тобто стат-секретар. Він виконує функції прем’єр-міністра і міністра закордонних справ. Ватикан підтримує дипломатичні відносини з численними країнами світу через власні посольства. Нунцій – це вищий дипломатичний представник папи, що відповідає рангу надзвичайного та повноважного посла.

Конклав (кардинальська колегія) обирає папу з числа кардиналів таємним голосуванням. У засіданні конклаву беруть участь 120 кардиналів. Для обрання папи необхідно дві третини голосів плюс один голос. Конклав збирається через 18 днів після смерті папи. Він відбувається у Сікстинській капелі, вхідні двері якої замикаються і відкриваються лише тоді, коли над дахом з’явиться білий дим. Це означає, що новий папа обраний. Такий порядок виборів був запроваджений ще у XIII ст. Папою Григорієм X і дещо коригувався іншими папами. За всю історію католицької церкви на вищий пост обиралось 264 папи. В 1978 р. було обрано колишнього польського кардинала Кароля Войтилу, який прибрав ім’я Іоанн-Павло II.

Енцикліка, тобто послання папи римського до всіх національних церков і віруючих – основний документ римських пап, що має директивне значення. У них викладається позиція католицької церкви із соціально-економічних, суспільно-політичних, моральних, релігійних питань. Ця позиція не підлягає обговоренню, є обов’язковою до виконання. Енцикліки можуть бути адресовані не лише католицькій церкві, а й іншим церквам, так само і невіруючим. їх пишуть в основному латиною і вони прибирають назву перших двох слів тексту. Наприклад, опублікована 1981 р. енцикліка Папи Іоанна-Павла II називається “Лаборем екзер-ценс” (“Про людську працю”). Вона присвячена теологічному аналізу різних аспектів трудової діяльності в сучасних умовах. У 1985 р. папою була обнародувана енцикліка “Славорум апостоли” (“Апостоли слов’ян”), в якій зазначається, що в 988 р. була хрещена Русь-Україна, вона прийняла християнство в католицькому варіанті, і важливу роль у цьому нібито відіграли болгарські ченці Кирило та Мефодій. У 1991 р. обнародувана енцикліка “Центезімус аннус” (“Сотий рік”), присвячена сторіччю енцикліки Папи Льва XIII “Рерум новарум” (“Шлях до нового”). Папа Іоанн-Павло II дав оцінку енцикліці свого попередника, соціально-політичному і культурному життю сучасного світу, сформулював соціально-політичну позицію католицької церкви в сучасних умовах.

Інквізиція – особливий трибунал у структурі католицької церкви діяв з XIII ст. для переслідування єретиків: в основному прогресивних учених і мислителів, інакодумців і маронітів (вихрещених євреїв). Інквізиція заарештовувала непокірних або підозрілих, вимагала зречення від власних поглядів, накладала штрафи, піддавала людей тілесним покаранням, ув’язнювала та засуджувала до страти через публічне спалення. Зазначені методи застосовували і до жінок, дітей, людей похилого віку. Майно покараних конфісковували, покарання “винних” поширювали на їхніх родичів і нащадків аж до третього покоління. Загальна кількість жертв інквізиції – сотні тисяч страчених, мільйони перебували під слідством. Серед жертв інквізиції були видатні вчені Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. Крім того, інквізиція широко практикувала відлучення від церкви й анафему (прокляття), включення “шкідливих”, з погляду католицької церкви, творів до індексу заборонених книг. До індексу потрапили твори Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки та ін. Інквізиція неодноразово зазнавала реформ. У 1965 р. вона була перетворена в Конгрегацію у справах релігійної віри, але її функції не змінилися. Нині вона широко використовує методи релігійного впливу, тобто анафему та відлучення від церкви католиків.

Ордени – чернечі об’єднання із власним статутом відігравали значну роль у католицькій церкві. Нині існує близько 140 чернечих орденів, які об’єднують 150 тисяч ченців і понад 900 тисяч черниць. Наймогутнішим та найвпливовішим є орден єзуїтів, заснований у 1540 р. Єзуїти мають великий вплив у Ватикані, вони керують засобами масової інформації, навчальними закладами, виступають консультантами папи, експертами й радниками з питань соціальної політики Ватикану. Досить впливовим є орден домініканців, францисканців, селезіанців тощо. Крім того, Ватикан має багато світських організацій, що перебувають під впливом церкви та об’єднані в систему так званої Католицької дії. Серед них велику роль відіграє нині релігійно-політична організація “Опус деї” (“Божа справа”). Вона об’єднує інтелігенцію, творчу молодь, справляє істотний вплив на засоби масової інформації, веде активну пропаганду релігії серед бізнесменів, провідних учених, робітників і молоді. Українська греко-католицька церква має релігійні ордени василіан, Серця Ісусового, “Українська молодь – Ісусові Христові” тощо.

Католицька церква має профспілки, різні молодіжні та жіночі організації. Наприклад, християнські профспілки діють в Італії, Франції, Австрії, Бельгії та Іспанії. Для молоді в деяких країнах створені різні спортивні й туристичні товариства. У своїй діяльності Ватикан спирається на християнсько-політичні партії, передусім ті, що перебувають при владі. Серед них – Християнсько-демократична партія в Італії, Християнсько-демократична спілка і Християнсько-соціальна спілка в Німеччині тощо.

У багатьох країнах світу Ватикан має широку мережу католицьких навчальних закладів. Серед цих закладів – загальноосвітні й спеціалізовані школи, коледжі, інститути, університети. У Ватикані існує Папська академія наук, до складу якої входить багато інститутів, у тому числі й Інститут атеїзму.

Католицька церква проводить велику пропагандистську діяльність. Вона видає багато газет, журналів, книг, величезну кількість періодичної літератури – майже 4700 різних назв загальним тиражем 2 млрд. примірників. Випускаються та продаються для демонстрації кінофільми на релігійні сюжети. Крім радіо Ватикану, працюють спеціалізовані радіостанції, які розташовані в різних країнах світу. Все це розраховано на активну пропаганду релігії, утримання під впливом католицької церкви широкого кола населення.

Католицька церква володіє величезними фінансовими коштами. У Ватикані діє “Банк святого духу”, що має свої філії у багатьох країнах світу. Він контролює 51 % капіталу Римського банку, інвестує підприємства Франції, Швейцарії, Португалії, Іспанії, Аргентини, Бразилії та інших країн. Прибутки банку від капіталів, вкладених у промисловість США, становлять 1 млрд. доларів щорічно. Основна сума капіталів Ватикану зберігається у таємниці. Джерела доходів різні. Вони надходять за рахунок прибутків від вкладених капіталів, пожертвувань, плати за обрядові послуги, присвоєння різних звань, продажу релігійної літератури і предметів культу, квитків на екскурсії по Ватикану тощо. Близько 30 млн.. доларів надходить з єпархій як щорічний внесок на потреби Ватикану. Ватикан вважається великою фінансовою державою, річний бюджет якого становить понад 200 млн. доларів. Отже, католицька церква є досить впливовою інституцією сучасного світу.

http://www.readbookz.com/book/164/4800.html

РОЗДІЛ VII. УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА (УНІАТСЬКА) ЦЕРКВА (УГКЦ).