§5. Методологія релігієзнавства.
Методологія релігієзнавства ґрунтується на науковому дослідженні всіх складників, світоглядних засад і засобів впливу різних релігій.
У процесі критичного аналізу релігії, обґрунтування наукового світогляду перед дослідниками постає ряд методологічних проблем. Наприклад, як досліджувати релігію і віру в Бога, якщо сам дослідник не вірить у Бога? Як розкрити сутність релігійних догм і доводити істинність тих чи інших висновків, положень наукового світогляду?
Логіка міркувань, історичний досвід розвитку наукової думки свідчать, що для розгорнутого і результативного теоретичного аналізу релігії, утвердження наукового світогляду слід виконати низку обов’язкових вимог.
Дати іманентний аналіз релігії (“іманентний” – внутрішньо властивий). Для цього необхідно зрозуміти релігію “зсередини”, подивитися на неї очима віруючого і крізь призму релігійного бачення показати внутрішню суперечливість релігійної картини світу, поглядів на природу, людину, історію суспільства тощо. Такий підхід передбачає ґрунтовне знання предмета, суто релігії, її вчення, історії, соціальної природи, особливостей впливу на віруючих.
Серед прихильників церкви набула поширення думка, що осягнення релігії, її розуміння доступні лише віруючим. Люди невіруючі, зауважують прихильники релігії, позбавлені релігійного почуття і не можуть відчувати, бачити, розуміти релігійні догмати так само, як позбавлена музичного слуху людина не чує, не розуміє музики, а сліпий не сприймає живопису, кольорів, світла.
Це надумані звинувачення, софістика. Релігійна віра, релігійні почуття – це звичайна людська віра, людські почуття. Будь-яка людина спроможна проникнути думкою у ці почуття, розібратися в емоційному світі віруючого, його переживаннях і настроях.
Дати вивірені, наукові, переконливі відповіді на питання, що порушуються релігійним світоглядом. Релігія пропонує віруючому свої відповіді на проблеми буття. Вірою в існуючого Бога людина вирішує для себе світоглядні питання: звідки пішов світ; що буде з нею після смерті; що таке добро і зло; у чому сенс земного життя людини тощо.
Іманентний аналіз релігії приводить віруючого до сумніву щодо істинності тих чи інших релігійних положень. Проте критичний аналіз релігійних вірувань на ґрунті релігії, на її власному матеріалі може виявлятися недостатнім, адже віруючий залишається з тими ж невирішеними проблемами світогляду: в чому сенс життя людини, що таке добро і зло тощо.
Науковий погляд дає у кожному конкретному випадку вичерпну відповідь на запити світогляду віруючого. Спростовуючи релігійні тлумачення тих або інших проблем, наука має дати власні переконливі відповіді на запитання віруючого, завдяки поширенню серед віруючих наукових досягнень, безпосередньо наукових знань, освіти та культури.
Пояснити причини релігійних вірувань. Це одне з найбільш складних і вагомих завдань. Давні мислителі не мали змоги ретельно і глибоко розкрити джерела походження релігії. Серед них називали неуцтво, темноту і обман. Лише порівняно недавно, в XIX ст., філософська думка з’ясувала гносеологічні, психологічні й соціальні детермінанти релігії. Було визнано, що релігія є “енциклопедичним компендіумом”, загальною теорією, крізь призму якої віруючий дивиться на світ й оцінює його, вона зумовлена соціальними причинами походження та існування.
Без розуміння цього науковий аналіз релігії є незавершеним і непереконливим.
Розкрити істинну сутність релігії. Без з’ясування глибинної сутності релігії, будь-якого її елемента може виявитися позбавленим змісту сам аналітичний підхід до неї. Чому ми критично аналізуємо релігію? Через те, що вона поширює міфи або її концепції позбавлені наукового значення? Звичайно, ні. У народних казках є міфи та недоречності, проте їх ніхто не розвінчує, навпаки, народна пам’ять зберігає і передає їх з покоління в покоління.
Релігія містить безліч позитивних цінностей. Якби релігія була помилкою, самооманою, вона б не викликала такої підвищеної уваги людства до себе впродовж історичного періоду. Релігійні міфи про Прометея, наприклад, які були невід’ємною складовою частиною давньогрецької релігії, набули високого громадянського звучання, стали надбанням літератури і мистецтва, всієї цивілізації.
Центром релігійного світорозуміння є проблема людини, її місця у навколишньому світі та сенсу її буття. Релігія виконує в суспільстві соціальні функції, через систему своїх цінностей впливає на світогляд і життєві орієнтири мільйонів людей, на державні й суспільні інститути, школу, виховання. У сутності релігії закладені прагнення впливати на інтелектуальний, духовний і моральний світ людини, ствердження незаперечності досконалості та вічності її істин. За своєю сутністю, вагомістю у житті суспільства релігія не може бути нейтральною до об’єктивної істини науки, людського розуму, суверенності особи. Вона не може не входити в суперечність із загальним прогресом думки, культури та освіти, перебуваючи у постійній неадекватності із загальними досягненнями цього прогресу.
Як уже зазначалося, релігієзнавство розвивалось у рамках різних філософських шкіл як органічна частина філософії. У межах філософії складалась і розвивалася методологія наукового дослідження.
Маючи власні методологічні завдання, релігієзнавство зверталося для їх вирішення до філософії. Релігієзнавство будь-якої конкретно-історичної школи завжди користувалося методологією того філософського напряму, в лоні якого воно розвивалося. Іншими словами, методологія певної філософської школи завжди була власною методологією відповідної форми релігієзнавства.
Оскільки методологія має вирішальний вплив на розвиток кожної науки, релігієзнавство не позбавлене як позитивних рис, так і недоліків різних філософських шкіл.
Спираючись на філософську основу, сучасне релігієзнавство спромоглося здійснити об’єктивний і всебічний аналіз релігії як соціального явища, послідовно викласти свої світоглядні проблеми. Завдяки науковій методології релігієзнавство вперше в історії змогло вирішити свої завдання, без чого немає і не може бути теоретичного розуміння та критичного аналізу релігії.
http://www.readbookz.com/book/164/4772.html
- §1. Сутність релігієзнавства і його походження
- §1. Сутність релігієзнавства і його походження
- §2. Релігієзнавство як галузь філософського знання.
- §3. Предмет, категорії й аспекти релігієзнавства.
- §4. Релігія і вільнодумство як світогляди.
- §5. Методологія релігієзнавства.
- §6. Мета і завдання курсу “Релігієзнавство”.
- II розділ. Релігія як соціальне явище.
- §1. Релігія – форма суспільної свідомості.
- §2 Основні структурні елементи релігії.
- §4 Походження релігії
- §5. Еволюція релігійних вірувань
- III розділ. Релігія в сучасному світі
- §1. Типи і класифікація сучасних релігій
- II. Національні. Це релігії, замкнені національною ознакою, існують лише серед певного народу. До національних релігій належать іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, сикхізм, даосизм, парсизм.
- III. Світові. Поширені серед різних народів і націй сучасності. В наш час їх існує три – християнство, іслам, буддизм.
- II. Політеїстичні. До них належать майже всі національні релігії (за винятком іудаїзму та сикхізму) і світова релігія – буддизм.
- III. Монотеїстичні. Таких релігій нині чотири. Дві з них – християнство, іслам – світові релігії, дві – іудаїзм і сикхізм – національні релігії.
- §2. Християнство як світова релігія: загальна характеристика.
- II. Очолював Римську імперію, яка об’єднувала численні країни та народи, єдиний імператор. Він, реальний володар на землі, вимагав визнання того, що на небі існує, неподільно панує єдиний Бог.
- §4. Еволюція християнства, виникнення церкви.
- § 5. Формування образу євангельського Ісуса Христа.
- Іv. Розділ. Православ’я
- §1. Розкол християнства, виникнення двох течій – православ’я і католицизму.
- §2. Віровчення і культ православ’я, церковна організація.
- § 3. Історія православ’я.
- §4. Модернізм сучасного православ’я.
- V розділ. Українська автокефальна православна церква (уапц).
- §1. Історія автокефалії в Україні.
- 1685 Р. У Москві луцький єпископ Гедеон Святополк-Четвертинський був призначений митрополитом Київським і прийняв присягу на вірність Московському патріархові.
- §2. Утворення та діяльність уапц (1921–1930 рр.)
- §3. Особливості віровчення та культу, організаційна структура уапц.
- §4. Діяльність уапц у сучасних умовах.
- §1. Католицька церква, її походження, особливості віровчення і культу.
- §2. Соціальна доктрина католицької церкви, ставлення до науки і культури.
- §3. Другий Ватиканський вселенський собор. Модернізм сучасного католицизму.
- §4. Організаційна структура та система управління католицької церкви.
- §1. Причини виникнення угкц. Берестейська церковна унія.
- §2. Історія греко-католицької церкви.
- §3. Діяльність угкц в Україні.
- §1. Причини виникнення протестантизму.
- §2. Ранній протестантизм: лютеранство, анабаптизм, цвінгліанство, кальвінізм, англіканство.
- §3. Сучасний протестантизм в Україні: баптизм, євангелізм, п’ятидесятництво, адвентизм, єговізм.
- §4. Сектантство на грунті православ’я.
- §1. Походження буддизму, його віровчення та культ
- §2. Основні напрями в сучасному буддизмі.
- §3. Соціальна сутність буддизму.
- §1. Походження ісламу, його віровчення й основні напрями.
- §2. Мусульманські свята та обряди.
- §3. Традиціоналізм і модернізм в ісламі.
- §1. Причини появи нетрадиційних релігій, їх специфічні риси.
- §2. Віровчення і культ основних течій нетрадиційних релігій.Товариство свідомості Кришни.
- §3. Неорелігії в Україні
- §1. Основні історичні етапи розвитку вільнодумства. Походження вільнодумства: гносеологічні джерела та соціальні потреби.
- §2. Історичні форми вільнодумства.
- §1. Культурно – історичний зміст вільнодумства.
- §2. Основоположні ідеї вільнодумства в культурі рабовласницького суспільства
- §3. Вільнодумство в епоху середньовіччя.
- §4. Вільнодумство буржуазної епохи: Відродження, Нового часу, революційної демократії.
- §5. Сучасний атеїзм і його форми: марксистський та атеїзм західних філософських шкіл.
- §1. Наука та релігія.
- §2. Співвідношення наукових знань і релігії.
- §3. Релігійне витлумачення людини.
- § 4. Ідея Бога, віра в його існування.
- §5. Наукові основи вільнодумства
- §2. Місце релігії у духовній культурі
- §3. Вільнодумство в системі духовної культури
- §1. Мораль і релігія як форми суспільної свідомості. Теологічна й наукова інтерпретації походження моралі
- §2. Християнська мораль, її сутність і структура. Проблема ідеалу в релігійній етиці
- §3. Загальнолюдські моральні цінності та релігія
- §4. Релігійна концепція гріховності
- §1. Сутність свободи совісті, її формування і розвиток
- §2. Свобода совісті в історії України
- §3. Конституція і законодавство України про свободу совісті
- §4. Ставлення політичних партій і громадських рухів до релігії, церкви, віруючих
- §5. Сучасний стан релігійності і не релігійності в Україні
- Короткий о релігієзнавчий словник
- § 1. Сутність релігієзнавства і його походження 9