§1. Сутність релігієзнавства і його походження
Культура України зазнала істотних втрат від того, що десятиліттями цілий її пласт викреслювався з духовного життя суспільства. Ігнорувалися релігія, релігійна філософія, духовна музика, архітектура та мистецтво. Тому нині така підвищена увага людей до релігійної культури, становлення нормальних цивілізованих відносин між державою та церквою, релігійними організаціями й громадами, справжньої реалізації свободи совісті, коли людина може відверто висловити свої переконання, вільно виявити симпатії тим чи іншим ідеалам. Це процеси позитивні, і вони, безумовно, благотворно впливають на розвиток духовного життя суспільства. Окрім конструктивних тенденцій тут нерідко проявляються й деструктивні, зокрема: відроджується міф про вроджену релігійність українців, про те, що без релігії неможливо вивести суспільство з кризового стану; посилилися міжконфесійні конфлікти; зростає вплив нетрадиційних для України релігій; активізувалася діяльність різних закордонних релігійних місій, які часто-густо релігійною оболонкою прикривають недружелюбні цілі щодо України. Сучасній людині, особливо молоді, важко розібратися в сьогоднішній релігійній ситуації без ґрунтовного знання сутності релігії, її ролі в духовному і соціальному житті суспільства. Все це висуває проблему поширення релігієзнавчої освіти й пропаганди серед населення, зокрема серед молоді.
У суспільній свідомості назріла потреба у вивченні релігієзнавства у середній загальноосвітній і вищій школах, яка подекуди стала задовольнятися стихійно, без належного розуміння сутності цієї дисципліни. Важливо передусім з’ясувати питання, що таке релігієзнавство, яка його структура та історія? В енциклопедичних словниках визначення поняття “релігієзнавство” не з’ясовується. Лише в атеїстичних словниках релігієзнавство розглядалося в контексті наукового атеїзму як його складова частина і яка не є окремою галуззю знань про релігію. У філософській та історичній літературі, особливо в зарубіжній, сформульовано інший підхід до розуміння релігієзнавства. Релігієзнавство розглядається як галузь наукових знань про релігію, її походження, закономірності розвитку і функціонування у різні історичні епохи, роль і значення релігії в суспільстві.
Релігієзнавство як наукова галузь знань про релігію виникло в XIX ст. З давніх-давен вчені намагалися науково осмислити релігію, проаналізувати її сутність, дати цілісне уявлення, незалежно від віросповідання. Це робилося у Стародавніх Китаї, Індії, Греції та інших країнах. Відомо, що давньогрецький філософ Платон взяв собі за мету подати “чисте” розуміння релігії, яке гідне було б вшанування. Він висміював грубі й примітивні вірування своїх сучасників. Давні філософи Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар вважали релігію формою хибних знань, заперечували втручання богів у світові події та розвиток природи. Сицилійський мислитель Евгемер висунув теорію походження релігії як обожнення душ великих людей минулого, передусім царів і героїв, які після смерті ставали богами. Про сутність релігії писали французькі матеріалісти XVIII ст., німецькі філософи Ф. Шлейєрмахер, Г. Гегель, Л. А. Фейербах, українські мислителі Г. С Сковорода, П. С Могила та ін. Ними були висловлені цікаві та плідні думки, проте усе це були пристрасні дослідження досить однобокого характеру.
Англійський історик-етнограф Е. Тайлор (1832–1917) – основоположник релігієзнавства як окремої галузі наукових знань. Він досліджував історію культури і написав понад 250 праць, серед яких фундаментального значення набули “Первісна культура” й “Структурна антропологія”. Е. Тайлор висунув та обґрунтував анімістичну теорію походження релігії, розкрив її сутність, проаналізував соціальні функції і напрям розвитку релігії, започаткував культурологічний підхід до її аналізу. Істотний вклад у розвиток релігієзнавства зробили Г. Спенсер (1820–1903), Дж. Леббок (1834–1913), Дж. Фрезер (1854–1941) та інші дослідники. Марксизм, спираючись на наукові здобутки та діалектичний метод, створив свою систему релігієзнавства, зробив істотний внесок у розвиток гносеологічного і соціологічного аналізу релігії, намагався поєднати наукове вивчення релігії з атеїстичним підходом, адже це давало змогу дискредитувати релігію з метою визначення шляхів її подолання. Такий підхід гальмував розвиток релігієзнавства як галузі наукових знань.
У сучасних умовах релігієзнавство стало фундаментальною галуззю наукових знань, в якій сформувалися внутрішні частини і структурні підсистеми: філософія і феноменологія релігії, історія і географія релігій, психологія і соціологія релігії. Воно складається переважно з двох частин: теоретичної та історичної.
Теоретична частина охоплює філософію релігії, її соціологію, психологію, феноменологію, біблієзнавство, загальне і порівняльне релігієзнавство; вивчає загальні закономірності релігії, виділяючи в ній найбільш істотне і необхідне.
Історична частина містить історію релігії як соціального феномена, її географію та етнологію, історію окремих релігій в усіх їх різновидах; виявляє особливості та функції релігій тієї чи іншої епохи в їх хронологічній послідовності.
Деякі вчені до релігієзнавства відносять науковий атеїзм в усіх формах його прояву, зокрема марксистський, екзистенціалістський і позитивістський, природничо-науковий та етичний атеїзм, а також теорію релігійного й атеїстичного виховання. Сформувалася цілісна система наукових знань про релігію, філософські та культурологічні концепції релігії.
http://www.readbookz.com/book/164/4768.html
- §1. Сутність релігієзнавства і його походження
- §1. Сутність релігієзнавства і його походження
- §2. Релігієзнавство як галузь філософського знання.
- §3. Предмет, категорії й аспекти релігієзнавства.
- §4. Релігія і вільнодумство як світогляди.
- §5. Методологія релігієзнавства.
- §6. Мета і завдання курсу “Релігієзнавство”.
- II розділ. Релігія як соціальне явище.
- §1. Релігія – форма суспільної свідомості.
- §2 Основні структурні елементи релігії.
- §4 Походження релігії
- §5. Еволюція релігійних вірувань
- III розділ. Релігія в сучасному світі
- §1. Типи і класифікація сучасних релігій
- II. Національні. Це релігії, замкнені національною ознакою, існують лише серед певного народу. До національних релігій належать іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, сикхізм, даосизм, парсизм.
- III. Світові. Поширені серед різних народів і націй сучасності. В наш час їх існує три – християнство, іслам, буддизм.
- II. Політеїстичні. До них належать майже всі національні релігії (за винятком іудаїзму та сикхізму) і світова релігія – буддизм.
- III. Монотеїстичні. Таких релігій нині чотири. Дві з них – християнство, іслам – світові релігії, дві – іудаїзм і сикхізм – національні релігії.
- §2. Християнство як світова релігія: загальна характеристика.
- II. Очолював Римську імперію, яка об’єднувала численні країни та народи, єдиний імператор. Він, реальний володар на землі, вимагав визнання того, що на небі існує, неподільно панує єдиний Бог.
- §4. Еволюція християнства, виникнення церкви.
- § 5. Формування образу євангельського Ісуса Христа.
- Іv. Розділ. Православ’я
- §1. Розкол християнства, виникнення двох течій – православ’я і католицизму.
- §2. Віровчення і культ православ’я, церковна організація.
- § 3. Історія православ’я.
- §4. Модернізм сучасного православ’я.
- V розділ. Українська автокефальна православна церква (уапц).
- §1. Історія автокефалії в Україні.
- 1685 Р. У Москві луцький єпископ Гедеон Святополк-Четвертинський був призначений митрополитом Київським і прийняв присягу на вірність Московському патріархові.
- §2. Утворення та діяльність уапц (1921–1930 рр.)
- §3. Особливості віровчення та культу, організаційна структура уапц.
- §4. Діяльність уапц у сучасних умовах.
- §1. Католицька церква, її походження, особливості віровчення і культу.
- §2. Соціальна доктрина католицької церкви, ставлення до науки і культури.
- §3. Другий Ватиканський вселенський собор. Модернізм сучасного католицизму.
- §4. Організаційна структура та система управління католицької церкви.
- §1. Причини виникнення угкц. Берестейська церковна унія.
- §2. Історія греко-католицької церкви.
- §3. Діяльність угкц в Україні.
- §1. Причини виникнення протестантизму.
- §2. Ранній протестантизм: лютеранство, анабаптизм, цвінгліанство, кальвінізм, англіканство.
- §3. Сучасний протестантизм в Україні: баптизм, євангелізм, п’ятидесятництво, адвентизм, єговізм.
- §4. Сектантство на грунті православ’я.
- §1. Походження буддизму, його віровчення та культ
- §2. Основні напрями в сучасному буддизмі.
- §3. Соціальна сутність буддизму.
- §1. Походження ісламу, його віровчення й основні напрями.
- §2. Мусульманські свята та обряди.
- §3. Традиціоналізм і модернізм в ісламі.
- §1. Причини появи нетрадиційних релігій, їх специфічні риси.
- §2. Віровчення і культ основних течій нетрадиційних релігій.Товариство свідомості Кришни.
- §3. Неорелігії в Україні
- §1. Основні історичні етапи розвитку вільнодумства. Походження вільнодумства: гносеологічні джерела та соціальні потреби.
- §2. Історичні форми вільнодумства.
- §1. Культурно – історичний зміст вільнодумства.
- §2. Основоположні ідеї вільнодумства в культурі рабовласницького суспільства
- §3. Вільнодумство в епоху середньовіччя.
- §4. Вільнодумство буржуазної епохи: Відродження, Нового часу, революційної демократії.
- §5. Сучасний атеїзм і його форми: марксистський та атеїзм західних філософських шкіл.
- §1. Наука та релігія.
- §2. Співвідношення наукових знань і релігії.
- §3. Релігійне витлумачення людини.
- § 4. Ідея Бога, віра в його існування.
- §5. Наукові основи вільнодумства
- §2. Місце релігії у духовній культурі
- §3. Вільнодумство в системі духовної культури
- §1. Мораль і релігія як форми суспільної свідомості. Теологічна й наукова інтерпретації походження моралі
- §2. Християнська мораль, її сутність і структура. Проблема ідеалу в релігійній етиці
- §3. Загальнолюдські моральні цінності та релігія
- §4. Релігійна концепція гріховності
- §1. Сутність свободи совісті, її формування і розвиток
- §2. Свобода совісті в історії України
- §3. Конституція і законодавство України про свободу совісті
- §4. Ставлення політичних партій і громадських рухів до релігії, церкви, віруючих
- §5. Сучасний стан релігійності і не релігійності в Україні
- Короткий о релігієзнавчий словник
- § 1. Сутність релігієзнавства і його походження 9