Ферекід

До орфічної космотеогонії примикає світогляд Ферекіда. Його міфологія – плід свідомої міфотворчості. Батьківщина Ферекіда – невеликий острів Сірос, розташований неподалік від Делоса – центру загальгрецького культу Аполлона. Ферекід жив за даними різних джерел у середині VII ст. чи на початку VI ст. до н.е. Розповідають, що він учився за якимись фінікійськими книгами, подорожував Елладою і Єгиптом. Ферекід прославився передбаченнями падіння міста Мессенія у війні, аварії корабля й особливо землетрусу. Він нібито міг передбачити землетрус за три дні за смаком води з глибокого колодязя (недавно було відкрито, що перед землетрусом у підземних водах дійсно змінюється концентрація газів і ізотопний склад хімічних елементів).

Ферекід першим в Елладі став писати прозою. Його праця називалася «Гептаміхос» («Сім печер»). Від цієї праці збереглися лише невеликі фрагменти.

Першооснови. Ферекід прийняв за першооснови Зевса, якого він називає Засом, Хтонію і Хроноса. Він намагається осмислити імена богів, а також спростити міфологічну картину світу шляхом ототожнення деяких богів. Іменуючи Зевса Засом, Ферекід зводив Зевса до землі, адже на Кіпрі божество землі Гея (у Ферекіда – Ге) іменувалося «За». Гею же Ферекід пов'язав із Хтонією. У Ферекіда Хтонія – дівоче ім'я Геї. Осмислюючи ім'я Кроноса, Ферекід перетворив Кроноса в Хроноса (час). Зас стає Зевсом як наречений Хтонії, котра як наречена Зевса здобуває ім'я Геї. Звідси інша назва тієї ж праці Ферекіда – «Змішання богів». У Ферекіда боги втрачають свої чіткі контури й починають змішуватись один з одним. Це говорить про кризу антропоморфічного міфологічного світогляду.

Три першооснови. Три першооснови Ферекіда близькі до природних явищ. Пізній античний філософ-християнин Ермій (Гермій) небезпідставно побачив у Засі Ферекіда творчу силу вогню (ефіру), у Хтонії – землю як пасивний предмет праці, а в Хроносі – час, у якому все відбувається.

Космотеогонія. У збереженому фрагменті «Гептаміхоса» сказано, що «Хтонія одержала ім'я Геї, тому що Зевс дав їй Землю в якості

169

весільного подарунка» (ДК 7, В 1)*. Зевс створив землю й океан (Ферекід називає його Огеном), вишиваючи їх на весільному покривалі (у ті часи існував звичай: наречена обмінювала своє весільне покривало на покривало, вишите її нареченим). Далі Хронос породжує повітря (пневму), вогонь і воду (див. А 8) зі свого сімені. Вода, повітря й вогонь у Ферекіда вже природні стихії. Але земля все ще міфологічно зашифрована в образі Геї-Хтонії.

Земля, вода, повітря й вогонь розпадаються далі на п'ять частин, з яких виникають, однак, не природні види, а надприродні істоти. Це Океаніди, Офіоніди, Крониди, напівбоги-герої й духи-демони. Офіоніди персоніфікували темні хтонічні сили. Їх очолює змій Офіоней. Вони виступають проти Зевса, який після жорстокої космічної війни скидає їх у Тартар. У цій боротьбі Зевса підтримували Кроніди, тобто титани на чолі з Кроном.

Вічність першооснов. Світогляд Ферекіда не настільки міфологічний, як світогляд Гомера, Гесіода й орфіків, тому що Ферекід проголосив вічність першооснов світобудови. Відомо, що твір Ферекіда починався словами «Зас і Хронос були завжди, а разом з ними й Хтонія» (7 У 1). Тому у своїй «Метафізиці» Аристотель називає Ферекіда в числі тих древніх поетів-теологів, «у кого виклад носить змішаний характер, оскільки вони не говорять про все у формі міфу» (XIV 4) не випадково.