7.5. Неоязичництво (рідновірство)
Неоязичництво (рідновірство) представлено в Україні течіями Рідної віри, РУНвіри, Ладовіри, Ягновіри, орантійців, Собору рідної української віри, Великого Вогню та ін. В Україні сьогодні Існує 77 громад неоязичників, з яких зареєстровано 75. Всі вони об'єднані ідеєю відродження праслов'янських вірувань, які вважаються єдино автентичними для українця. Неоязичницькі громади є і в інших країнах, де компактно проживають українці.
Неоязичників можна поділити на дві категорії: ті, які зберегли вірність пантеїзму, і ті, які на основі модернізації витокового українського язичництва сповідують монотеїзм.
Рідновірство сприймає в першу чергу частина національно орієнтованої інтелігенції, котра розглядає відродження язичництва як домінанту відродження українства. Перетворення рідновірських течій на масове явище вважається, на думку вітчизняних релігієзнавців, досить проблематичним,
Рідна віра - напрям в українському неоязичництві, який започаткував у 1934 р. професор В. Шаян, піонер Рідновірського відроджувального руху. Вивчаючи етнічну (язичницьку) релігію праукраїнців, яку вони сповідували до прийняття християнства і деякі елементи якої добре збереглися в так зване двовір'ї. В.Шаян у своїй книзі "Віра предків наших" пропонує повернутися до батьківської традиції, до коренів української духовності. Осередком «Рідної віри» українців, на думку В. Шаяна, повинен стати Орден Бога Сонця, головним лицарем якого вважається сам засновник течії. Максимально зберігаючи язичницьку обрядовість, «Рідна віра» підпорядковує своє віровчення вдосконаленню людської особистості, піднесенню її національної самосвідомості. Рідна віра ґрунтується на язичницькому розумінні Бога як багатопроявної сутності, що реально постає у вигляді багатьох імен богів. Українські рідновіри, як правило, використовують автентичні язичницькі молитви і співи, хоча іноді створюють і сучасні. Вони мають своє вчення «Волховик» та «Православ: молитва до Рідних богів», обрядовий календар «Коло Свароже». В Україні є декілька десятків громад сповідників «Рідної віри» (Київ, Харків, Чернігів, Миколаїв, Львів, Одеса). Найбільшою діаспорною громадою є рідновіри при святині Дажбожій у Гамільтоні (Канада).
РУНвіра (Рідна Українська Національна віра) - одна з форм сучасної релігії українців. Засновник РУНвіри - Лев Силенко, якого віруючі вшановують як посланого самим Богом Вчителя і Пророка. Реформуючи політеїстичну дохристиянську віру українців, Силенко запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ. Згідно з нею, українці, як і асі народи, мають своє розуміння Бога, який явлений лише під ім'ям Дажбога. Це дає їм можливість поновлювати і вдосконалювати силу власного єства. Дажбог - це свідомість світу, вічна енергія несвідомого і свідомого буття, свята правда. РУНвіра установлює для українців окреме місце в релігійному житті людства. Вважається, що маючи Рідну віру, українець не підпорядковує себе іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам. На думку Силенка, раба в душі українця впродовж століть виплекала релігія рабів - християнство, яка не є йому рідною, а привнесеною в Україну. Саме зрада Дажбожій вірі й спричинила ту гірку долю колонізованої країни, яку мала Україна протягом століть. РУНвісти не визнають зображення Дажбога, оскільки він - Святий Дух, Воля, Правда, Любов, Милосердя, Символом РУНвіри є Тризуб на сонячному диску. В РУНвірі наявні свої обряди вінчання, освячення дитини, поховання, свої специфічні молитви І свята. Основні заповіді РУНвіри зорієнтовують своїх віруючих жити і діяти заради добра Вітчизни, любити і розуміти Бога по-рідному, обороняти скарби свого народу, шанувати духовність предків своїх.
Заповіді РУНвіри:
1. Розумій і люби Бога по-рідному,
Ми - українці, по вірі - українці. У нас своє, українське розуміння Бога. В це розуміння ми вкладаємо силу свого розуму і багатство своєї душі. Жодна чужа віра не може замінити рідну, як І чужа мати не може замінити рідну. Жодна в світі чужа духовна сила нашу душу не поневолить.
2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога.
Ти є той, кому ти поклоняєшся: Конфуцію - китаєць українського походженні, Ісусові - юдеєць українського походження. Ти поклоняєшся чужим поняттям Бога, значить ти - чужовір. Ти від ЧУЖИНЦІВ віру отримав, а волю втратив. Що варта віра без волі? Тут справа не в «релігії» і не в «Богові», а в тому, що під цими поняттями живе чужа духовність, яка тебе (в ім'я чужого Бога) поневолює.
3. Самоудосконалюй розум, душу і тіло.
Чужинець удосконалюватиме твою душу таж, щоб твоя душа (духовність) належала не тобі, а йому. Він хоче розпоряджатися твоєю душею в ім'я Леніна, Ісуса, Магомета... Хоче розпоряджатися твоїм думанням, твоїм життям, твоїми дітьми, твоєю Вітчизною. Сам вдосконалюй розум, душу і тіло, ретельно виконуючи Сім Законів правильного життя РУНвіри.
4. Вір у себе.
Людина, яка не вірить у себе, не може бути достойною, вона не мас достойної віри в Бога, її віра в Бога сліпа і рабська, Вір у себе, май віру в свою духовну рівновагу, в свої розумові і фізичні сили. Втратиш віру в себе - значить шлях твого життя не твій.
5. Люби родичів своїх.
Людина родиться два рази; перший раз - фізично, другий раз – духовно, Коли ти не народився духовно - ти напівнароджена людина. Родичі, які тебе народили фізично і духовно, але духом чужої віри, дали тобі неправильне виховання. Не розгублюйся, ти маєш мозок, який дає тобі можливість знайти рідну філософію життя, і ти, знайшовши її, духовно самонародишся. Люби родичів, які тобі дали фізичне і рідне духовне народження, щоб твої діти любили тебе і твою старість, щоб вона передавала достойні навички твої новим поколінням.
6. Виховуй дітей своїх у дусі рідної Віри.
Дух Рідної Віри - рідний дух твого родинного вогнища, твого племені, твоїх предків і твоїх майбутніх нащадків. Клопітливо виховуй дітей, коли ти їх народив фізично, нагодував, одягнув, але якщо не народив духовно - вони не твої. Діти твоїх дітей відречуться від твого імені, твого неповноцінного способу життя і приймуть ім'я тих людей, які їм дали духовне настановлення до життя.
7. Шануй духовність предків своїх.
Предки твої тобі передали як скарб многотисячолітній досвід життя: свій образ, свої радощі і смутки, свої вроджені і набуті інстинкти, які тебе роблять людиною. Не стій на місці, самоудосконалюй скарби, тобі предками передані, щоб ти мав щось і від себе внукам своїм передати, Народ, який відірвався від духовного коріннії предків-родоначальників своїх, від їхньої віри і прийняв чужу віру (тобто духовне житті чужих предків), став духовно неповноцінним, приречений спочатку на духовну, а потім і на фізичну загибель,
8. Шануй свята рідної Віри.
Свята потрібні не для того, щоб відпочити від фізичної чи розумової праці, таке розуміння свята мають раби. Треба святкувати, щоб духовно самонаснажуватися, духовно зріднюватися з Духом Прародителів своїх, треба відчути їх у собі. Такі врочисті свята людину духовно ушляхетнюють, мобілізують, творять одне народне хвилювання, згоду, одне мислення і один погляд на майбутнє. 9. Не самозабувайся на чужині.
Ти їдеш на чужину, щоб там жити, багатіти і творити родину, Пам'ятай: чужина вимагає, щоб ти працю рук твоїх і плоди розуму свого віддав їй, і за це вона дає тобі право жити на її землі. Чужина хоче, щоб ти їй віддав своє майбутнє, тобто дітей своїх і сам пішов у забуття. Неси на чужину духовну тайну самозбереження - Молитву і Заповіді РУНвіри. Твоя родина - твоя держава, твоя духовна святиня. Коли у твоїй родині не твій дух панує, то ти раб у своїй рідній хаті, і чуже оточення гіпнотизує твій розум і твою душу. А ти будь мудрий і май моральне само володіння: гіпнотизер може загіпнотизувати лише тих, які хочуть бути загіпнотизованими і лише тих, які мають ослаблену силу волі. Ти старайся загіпнотизувати гіпнотизера. Будь на чужині діамантом, і світ належатиме тобі, і чужина буде гордитися тобою, як Достойним Чужинцем.
10. Живи для добра Вітчизни.
Коли ти не живеш для добра Вітчизни, значить ти робиш своїх дітей сиротами. Жити не для Вітчизни, а лише для себе, це означає жити так, як живе тварина. Ще ніхто собі щастя не створив, забувши Рідну Матір. Живи для добра Вітчизни, щоб твій народ знав, що ти жив, і життя своє передав на священний жертовник народного безсмертя, і дітей своїх обдарував чеснотами достойної людини.
11. Не обмовляй.
МУДРІ тому мудрі, що у них є мудрий шлях життя, їм нема потреби обмовляти людину, щоб собі здобути честь. Люди з малим розумом і з великою претензією бути мудрецем не здатні мати мудрої зброї і тому вони користуються покидьками мудрості: наклепами, інтригами і очорненням. Обмовники не люблять людей мудріших за себе, і їх обмовляють. Наклепи для наклепників приносять успіх і враження перемоги, але цей успіх оманливий і небезпечний, часто приносить їм стражданні.
12. Будь правдивим свідком.
Коли вороги твоєї Вітчизни, або твого вірного приятелі вимагають від тебе правди, - вони її недостойні. Будь правдивим свідком тоді коли ти обороняєш людську гідність. Не ходи дорогами негідників і не будь їхнім свідком.
13. Обороняй свої скарби і не привласнюй чужі. Найбільший скарб твого життя - твоя Вітчизна, твоя Рідна Віра,
твої діти. Обороняй свої духовні і матеріальні скарби. Найкращий спосіб обороняти свої скарби, це МУДРО їх збагачувати, самоудосконалювати і підпорядковувати їх інтересам народу.
14 Не люби ворогів народу твого, не будь рабом.
Християнська теологія вчить, «Люби ворогів твоїх». Ворог вторгнувся на твою землю і чинить зло. Хто любить зло, той чинить зло. Ворога народу твого - твої особисті вороги. Вороги твого - ворога - твої приятелі. Друзі твого ворога - твої вороги. Коли ти любиш ворогів народу твого тому, що вони дають тобі особисте щастя, ти підлий раб, і ні ордени, ні почесті не возвеличать твого ганебного життя.
15. Не лишай у біді приятеля твого.
то твій приятель, а хто твій ворог? Ні пророки, ні ворожбити,
ні Сини Божі, ні творці законів і етики на те тобі не дали відповіді і ніколи не дадуть. А ті, що «дали», відібрали у тебе волю. Ти сам собі найкращий приятель, а побратимом-приятелем твоїм є той, кого ти сам вважаєш своїм приятелем. Все це залежатиме від твоєї моралі, від твого розуму і від твоєї віри. Приятель - завжди приятель, він помиляється і він визнає свою помилку. Приятель - великий скарб. Дух приятельства — святе надбанні людини,
16. Не зневірюйся.
Не починай бою, коли ти не віриш ні в моральну, ні в фізичну перемогу. Твої вороги перед початком бою вже перемогли тебе, коли їм вдалося тебе зневірити. Вони тебе роззброїли силою зневіри. Іди до мети святої, не прислухаючись до осуду, погроз, наклепів, нарікань, намовлень, Там, де на дорозі великі перешкоди, випробовується шляхетність шляхетних і віра вірних. Зневіра приходить до тебе різними шляхами, щоб непомітно заатакувати твій глузд, загніздитися у твоїй душі і живитися соками твого життя. Тебе оточують різні люди, і всі вони діють на твою душу, на твої настрої і на хід твоїх думок, Вір у себе і самонаснажуйся священним переконанням, що зневір'я - явище тимчасове, воно приходить непрохано до тебе, щоб перевірити, чи ти людина Перемоги, Сили, Віри і Волі.
17. Люби дітей свого і чужого народу.
Діти - завжди діти. Вони на усміх відповідають усміхом, і інтуїтивно відчувають дихання недоброї людини. Діти не МОЖУТЬ відповідати за злочини своїх родичів. Любімо дітей свого і чужого народу.
Основні положення РУНвіри викладені в Святому Писанні РУНвіри – «Мага Віра» й катехізисі «Повчання. Пісні. Молитви». Основна культова споруда РУНвіри - собор святої Матері України - знаходиться в містечку Спрінг-Глей, що в штаті Нью-Йорк (США). При головному офісі функціонує Вище Духовне училище (Академія) і видавничий центр РУНвіри. Громади (станиці) є в Америці, Канаді, Австралії, Англії та інших країнах, де проживають українці. В Україні офіційно зареєстровано 49 громад РУНвіри. Координатором їх діяльності є священик київської громади «Дажбожа» Б. Островський. Запорізька громада видає часопис «Світло Оріяни». В Спрінг-Глені друкується двомісячник «Самобутня Україна».
Собор Рідної української віри - одна з течій українського язичництва, що виникла в 1994 р. на Вінниччині. Послідовники Собору вважають своїми ідейними попередниками В, Шаяна, М. Шкавридка, Л.Силенка, С. Кокрецького, кожний з яких зробив вагомий внесок у формування теоретичних основ «Рідної віри», але не зміг вирішити найважливішого історичного завдання - відродити її. Їхні праці, взаємодоповнюючи одна одну, в сукупності утворюють цілісне віровчення, поєднати і поширити яке покликаний Собор Рідної віри. Така його місія зумовлена ще й тим, що Поділля є серцем України, оскільки саме тут найдовше, аж до 1620 р., Болохівські князі боронили рідну віру. Крім того, на березі річки Бог (Буг) була головна святиня скіфів - Ексамній (Божа дорога). На Поділлі також віднайдено збруцького Святовита, найдавніший символ Дажбога - Тризуб. Послідовники цієї течії толерантно ставляться до інших рідновірських громад. Україні офіційно діє 5 громад цього напрямку.
Ладовіра - неоязичницька течія, ідейно оформлена у працях О. Шокала та Ю. Шилова, зокрема в журналі «Український світ» (видається з 1992 р.). Основу ладовірського вчення складає концепція українського світу як духовно-природної та геоетнічної цілісності. Ладовірство - політеїстично-монотеїстична релігія, де наряду з вірою у Всеєдиного Духа Світла - Оря, що перевершує весь світ, існує віра і в інших богів і богинь, які іманентні світу. Згідно з його вченням, світом керує Універсальний закон, який називається Ладом. Зло - це порушення Ладу, Жіночим відповідником Всеєдиного Духу Світла є його мати - Всеєдина Мати Землі й Духу Оранта, а відповідником Ладу - Лада. У вченні ладовірства Космос розглядається як єдність двох взаємопов'язаних начал - чоловічого (творчого і духовного), який є Вогнем, Небом і Часом й жіночого (відтворюючого і матеріального), яким є Вода, Простір і Земля. Засобом гармонізації людського життя з ритмами космічної енергії тут виступають спеціальні обряди. Небесним І земним тотемом - першопредком України, згідно з Ладовірством, є журавель і явір.
Організаційно Ладовіри в Україні - не об'єднані, частина з них - незалежні, інші відвідують яку-небудь неоязичницьку громаду,
- Предмет, структура і методологія курсу
- 1.1. Предмет та структурні розділи релігієзнавства
- 1.2. Методи дослідження релігієзнавства
- 1.3. Методологічні принципи релігієзнавства
- Релігія як суспільно-культурне явище
- 2.1. Сутність і етимологія поняття «релігія»
- 2.2. Загальні ознаки релігії
- 2.3. Релігієзнавчі концепції природи релігії
- 2.4. Структура релігії, її соціальні функції
- Зовнішня структура
- Внутрішня структура
- Соціальні функції релігії
- 2.5. Класифікація релігій
- 2. Час виникнення:
- 4. Державний статус:
- 5. Правовий статус:
- 7. Етносоціальні критерії:
- Основні теорії походження релігії
- 3.1. Теологічні теорії походження релігії
- 3.2. Наукові теорії походження релігії
- 3.3. Наукове пояснення виникнення релігії
- Ранньоісторичні форми релігії
- 4.1. Магія
- 4.2. Фетишизм
- 4.3. Анімізм
- 4.4. Тотемізм
- 4.5. Землеробський культ
- 4.6. Шаманізм
- Етнічні релігії
- 5.1 Народні релігії
- Релігії Стародавнього Єгипту
- Релігії народів Давнього Дворіччя
- Релігії народів Малої Азії та Східного Середземномор'я
- Хетська релігія
- Фригійська релігія
- Сирійсько фінікійська релігія
- Халдейська релігія
- Релігії Стародавньої Індії
- Брахманізм
- Релігії античного світу
- Давньогрецька релігія
- Релігія Стародавнього Риму
- Давньоіранська релігія
- Давньоукраїнська релігія
- 5.2 Національні та етнодержавні релігії
- Індуїзм
- Джайнізм
- Сикхізм
- Конфуціанство
- Даосизм
- Іудаїзм
- Синтоїзм
- Світові релігії
- 6.1. Буддизм
- 6.2. Християнство
- Православ'я
- Старообрядництва
- Католицизм
- Протестантські течії
- Ранній протестантизм
- Лютеранство
- Цвінгліанство
- Кальвінізм
- Англіканство
- Баптизм
- П'ятидесятництво
- Адвентизм
- Свідки Єгови
- Регіональні (місцеві) релігії
- Не вистачає 172 – 173 сторінок.
- 6.3. Іслам
- Новітні релігійні течії і рухи
- 7.1. Неохристиянство
- Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони)
- 7.2. Релігії орієнталістського напряму
- 7.3. Синтетичні релігії
- 7.4. Езотеричні об'єднання
- 7.5. Неоязичництво (рідновірство)
- 7.6. Саєнтологічні (наукологічні) рухи
- 7.7. Сатаністи
- Сучасний стан та основні тенденції розвитку релігії церкви в світі, україні, регіоні
- 8.1. Основні фактори змін у сучасному релігійному просторі
- 8.2. Релігійна мережа України
- Кількісний склад релігійних організацій на території України
- 8.3. Історія, сучасний стан і тенденції розвитку релігій у Чернівецькій області
- Вільнодумство та атеїзм в історії культури людства
- Вільнодумство Стародавнього світу
- Середньовічне вільнодумство
- Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- Українське вільнодумство
- Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. І марксистсько-ленінський атеїзм
- Сучасні організації вільнодумства
- Свобода совісті і правове регулювання держвно-церковних відносин в україні
- Isbn 966-8653-24-6