Ранньоісторичні форми релігії

Сучасне релігієзнавство в аналізі ранньоісторичних форм релігії (їх ще називають первісними віруваннями) спирається на серйозні наукові дослідження вірувань народів світу, представлені працями Е. Тейлора, Дж. Фрезера, Л. Моргана, Б. Малиновського, Л. Штеренберга, І. Огієнка, В. Йорданського, С. Токарева. Саме ці праці й склали фактологічну основу наших уявлень про час, причини та передумови виникнення вірувань, про первісні форми релігійності та місце останньої у світосприйманні людини первіснообщинного суспільства.

За даними сучасної науки, як вже зазначалось, первісні релігійні вірування зароджуються близько 40 тис. років тому - в пізнього неандертальця, що жив у мустьєрську епоху кам'яного віку. Саме тоді закінчувалося формування в основних рисах фізичного типу людини й починала складатися ранньородова організація суспільства. Щоправда, частина вчених пов'язує появу первісних вірувань із більш пізнім часом - із добою кроманьйонця - викопного представника "готового" типу людини (С. Токарєв, Н. Капустін). Але свідчення історії матеріальної і духовної культури, археології, палеоантропології, порівняльної психології спонукають надати перевагу першій точці зору. Цієї думки також дотримуються автори підручника "Академічне релігієзнавство". Саме в ранньородовому суспільстві складається специфічний суперечливий збіг соціумних та гносеологічних обставин, в яких була закладена можливість появи релігійних вірувань.

Соціумною причиною виникнення останніх став такий рівень розвитку продуктивних сил і суспільних відносин, який ще був недостатній для правильної орієнтації людини в навколишньому світі, але вже достатнім для виникнення у неї вищих, суто людських пізнавальних здібностей.

Гносеологічні (пізнавальні) передумови ранніх релігійних вірувань пов'язані зі здатністю абстрактного мислення і фантазії в умовах обмеженості знань, що могли б відриватися від дійсності, уособлювати таємничі сили довкілля, абсолютизувати й догмати­зувати певні риси пізнавальної діяльності, створювати образи надприродного, викликати віру в його існування та здатність впливати на людину і її оточення.

Наявність названих причин і передумов релігійних вірувань із необхідністю привела до віри в існування особливих, таємничих сил природи та уявлення про можливість чаклунського впливу на них. Це були наївні, не завжди чітко визначені, первісні вірування.

Як свідчать археологічні дослідження, перші релігійні вірування були притаманні пізньому неандертальцю, що проявлялися у формі примітивних проявів віри у надприродне, зокрема в культі померлих у поєднанні з вірою в існування потойбічного життя. Такої думки дотримувався академік А. Окладников, який досліджував одне з неандертальських поховань у печері Тешик-Таш (Узбекистан). Череп неандертальського хлопчика, знайдений там, був оточений кільцем попарно увіткнутих у землю рогів гірського козла. Аналогічно, в неандертальських похованнях у печерах Драхенлох (Швейцарія) і Петерсхен (Німеччина) виявлено черепи ведмедів, обкладені камінчиками. Очевидно, цим елементам поховального обряду надавалося магічне значення.

Пізньонеандертальські поховання, зокрема у Киїк-Коби (Крим) та подібні їм, являли собою вже невеликі заглиблення, засипані землею й завалені кам'яними брилами. Кістяки померлих тут мали незвичайне положення: підібгані коліна, вони лежали на боці, інколи руки були підкладені під голову, як це буває у сплячої людини.

Такі знахідки можуть свідчити про можливість появи вже у давніх людей елементарних релігійних вірувань, зокрема уявлень про різні форми потойбічного життя.

Примітивні знаряддя, зокрема гостроконечник, скребачка, як і нуклеуси - заготовки з каменю, з яких пізніше виготовлялися знаряддя праці, - свідчать про наявність у пізніх неандертальців абстрагуючих та фантазійних здібностей, без яких були немислимі релігійні уявлення.

Якщо пізньому неандертальцю були притаманні лише розпливчасті нестійкі релігійні уявлення, то у кроманьйонця, як вважає А. Колодний, вони вже складаються у ранні форми релігії. Так, у кроманьйонців у пізньому палеоліті з'являються перші твори первісного мистецтва (печера Леско у Франції) - зображення звірів, уражених дротиками та мисливських загорож, сіток, позначених чаклунськими мотивами. Поховання кроманьйонців (поряд із кістяками померлих - знаряддя праці, зброя, рештки їжі, прикраси, амулети) свідчать про більш виразні релігійні вірування і про те, що у них вже існувала віра в душу, загробне життя. Отже, причини та умови появи релігійних вірувань слід шукати у способі життя первісної людини. В першу чергу це низький ступінь оволодіння природою, надзвичайно бідна обізнаність людини з навколишнім світом. Життя їй здавалося повним таємниць. її оточували незрозумілі й загадкові явища. Вона не могла збагнути, чому цілком здорова людина раптово захворіла, чому не було дощу у звичайну для нього пору, чому дує вітер, буває день і ніч. Навіть власна тінь, биття серця й дихання було таємницею. Тому поряд з уявленнями, перевіреними досвідним шляхом, у неї виникали й складалися релігійні вірування.

Первісна людина була майже цілком залежною від навколишнього світу і ні на практиці, ні в уяві не виокремлювала себе з нього. Тому в її релігійних уявленнях суспільне і природне середовище складали одне ціле, а світ являв собою систему уособлених у різних природних феноменах сил, яким були властиві вольові та розумові якості та які були пов'язані між собою принципом кровної спорідненості. Сам світ уявлявся як проекція кровно-родових відносин, за якими організовувалося тогочасне суспільство. Тому свідомість первісної людини була символічною, міфологічною. Для неї характерна відсутність розмежування природного і надприродного, чуттєвого і духовного.

В історії ранніх релігійних вірувань можна виділити дві основні стадії їх розвитку: найдавніша (епоха ранньородової організації суспільства) та давня (епоха розвинутого первіснообщинного суспільства). Першій стадії відповідають такі релігійні вірування, як фетишизм, анімізм, тотемізм, магія. Другій - землеробські культи, шаманізм.

У першій стадії практично неможливо встановити історичну послідовність формування первісних вірувань, оскільки вони існували синхронно їм притаманні такі типологічні риси:

1. поклоніння духам (природи, предків), яким спочатку надавали зооморфних (поклоніння богам в образі тварин), а потім антропоморфних (поклоніння людиноподібним богам);

2. відсутність професійних служителів культу (культ відправляв старійшина роду, де рід водночас був релігійною громадою);

3. відправлення культу у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжувалося магічними обрядами (танцями, іграми) на честь духів.